Знайомтеся: грибний зимовий король – опеньок зимовий, або Фламуліна, або Енокі

«NATURA SANAT, MEDICUS CURAT MORBOS»
«Лікує хвороби лікар, але виліковує природа»
Гіппократ

Пам’ятаю, що у пізньому дитинстві я дуже хотіла бути безсмертною. Дивно, та коли дорослішала, це бажання мене не покидало, воно перетворювалося на стійку необхідність навчитися створювати ліки для людства, які надавали б людям можливості бути здоровими, життєстійкими та, головне, щасливими довгожителями. Звичайно, заволодівши знаннями щодо дорогих мені макроміцетів, я зрозуміла, що саме їм було уготовано місію спасіння людства від хвороб.

Отже, починаю свою справу – будьте уважні, буде цікаво!

Flammulina velutipes (Curt.: Fr.), Фламуліна бархатистоніжкова, енокі, енокі-таке, зимовий гриб, опеньок зимовий – таку назву має мій улюблений і унікальний за своїми лікувальними властивостями грибочок. Унікальність грибу надавалася за життєвим циклом. На хвилину задумайтесь, вже наступила холодна осінь, усі гриби завершили свій річний життєвий цикл. Вдарили перші морози. А ось тут, на схилених деревах, у щілинах, з’являються малеcенькі світло-бурі рижі шляпинки грибів, зібрані у пучки. Як маленькі промені сонечка вони грають усіма осінніми фарбами, та, не зважаючи на холодне середовище, досить нахабно у променях зимнього сонця починають рости, з впевненою швидкістю збільшуючись у розмірах.

Да, фламуліна, тобто опеньок зимовий, дійсно починає свій розвиток на перетині осені та зими. Для нормальної вегетації фламуліні конче необхідним є стресовий фактор, тобто різке зниження температури повітря до мінусових показників. Цікавий момент – відмічено, що чим суворішою є зима, тим більше врожаю можна отримати від опенька зимового.

Опеньок зимовий може рости практично усюди, лише в Антарктиді його не знайшли. Рід фламуліна складається з єдиного виду, котрий лише незначними варіаціями вирізняється у різних місцинах. Ростуть гриби кучно, в таких собі «букетиках» з плодових тіл, що налічують від 5-6 до 40-60 екземплярів.

Опеньок зимовий відноситься до екологічної групи грибів-ксилотрофів. Росте у лісах на мертвій деревині, на пеньках та на ослаблених деревах у парках і лісах.

Фламуліна бархатистоніжкова має відмінні смакові якості родини Рядовкових (рід Фламуліна відносять також до родини Негниючникових). У плодових тілах опенька зимового є до 30% білку, у складі якого присутні майже усі амінокислоти, включно повний набір незамінних. Цим гриб відрізняється від основної маси їстівних грибів. Також опеньок зимовий насичений вуглеводами (глюкоза і галактоза). Цукри у плодових тілах опенька – манніт і трегалоза, т.з. грибний цукор.

Цінна грибна клітковина, як ми знаємо, з одного боку погіршує перетравлювання їжі, з іншого – стимулює процес перетравлення. Жири обмежуються 2-6% до сухої маси. Протеїн складає від 30 до 44.5%. Опеньок містить до 11 мг/г вітаміну С, до 10 мг/г вітаміну РР, є також вітаміни А, В, В1, В2, каротин. Загальна кількість мінеральних речовин сягає 8%, а це калій, натрій, кальцій і фосфор. Є також група мікроелементів – цинк, залізо, магній, мідь, нікель, йод, кобальт, молібден.

За смаком фламуліну віднесено до четвертої категорії, що, як на мене, не відповідає дійсності. З плодових тіл гриба можна приготувати неперевершеного смаку бульйон – насичений, ароматний та цілющий. Холодної осінньої пори у парку чи у ліску можна знайти певну кількість трохи підморожених грибів фламуліни. Такий бульйон буде знахідкою для підняття тонусу, для насичення організму цінним білком та вуглеводами. А ще, живлення таким «фламуліновим бульйоном» тричі на тиждень може попередити розвиток ОРВІ, ОРЗ та інших інфекцій.

Я зможу надати велику кількість чудових рецептів приготування фламуліни – від смачної гарячої грибної жарьохи до вишуканих паштетів та запіканок. Гриб відмінно смакує з овочами, з м’ясом індички або курки, його можна маринувати, засолювати та готувати усілякі смачні салатики. Деякі дослідники відмічають наявність у плодових тілах фламуліни певних нестійких токсинів, що не доведено, однак, сирими ці гриби у їжу не використовують, а відварюють 7-10 хвилин, не зливаючи рідину (це про бульйон з грибів).

Фламуліна є гарною навіть просто тим, що нею можна милуватися. Від цього підіймається настрій та покращується контакт людини і природи.

Шапинка фламуліни відносно ніжки має центральне або слабко ексцентричне положення. Шапинка 2-10 см, пласка (у молодих грибів випукла), колір яскраво-жовтий, медово-коричневий, помаранчевий з додатками коричневого. Края шапинки звичайно світліші за середину. Ніжка гриба 2-7×0,3-1 см, трубчаста, міцна, характерного бархатисто-коричневого кольору, з жовтувато-коричневим верхом.

Пластинки рідкі. Колір – від білого до охристого. Залишки покривала відсутні. Споровий порошок білий. Спори 8,5х4 мкм, від еліпсоїдальних до циліндричних.

Після невеличкого екскурса у життя фламуліни (енокі), зупинюся на головному – це унікальні цілющі властивості чудо-грибів.

Ще у середині минулого століття в Японії вчені звернули увагу на два фактора:

■ За результатами статистики щодо онкологічних захворювань було виявлено, що населення, яке проживає в провінції Нагано, хворіє канцером значно рідше, ніж в інших регіонах Японії.

■ Фермери, що проживають у Нагано, постійно вирощували та вирощують наразі гриби Flammulina velutipes для вживання у їжу.

Навіть цих двох показників було достатньо, аби вчені почали займатися вивченням гриба енокі (Flammulina velutipes). У 1969 році народжений у Нагано японський вчений Тецуро Ікекава та його колеги Нобуакі Уехара і Юко Маеда почали дослідження протипухлинних властивостей енокі. Потім професор Ікекава з колегами виділили з грибів енокі декілька протипухлинних речовин. Це були бета-D-глюкан, фламулін та профламін (PRF).

При вивченні механізмів дії фламуліна і профламіна, виявилося, що вони мали широку різноманітність. Головними серед них були: активація протипухлинного імунітету – «пробудження» протипухлинних клітин від сну; блокування росту кровоносної системи пухлини; відновлення нормальної запрограмованої загибелі ракової клітини – апоптоза – т.з. «самовбивці» ракових клітин.

На жаль, для людства найбільш проблемними та важко виліковними є саме онкологічні захворювання. Страшний вирок «У Вас рак…» звучить все частіше. Традиційна медицина, звичайно, має значні надбання щодо лікування онкохворих, але зрозуміло, що будь-яка, навіть мінімальна можливість використання нетрадиційних засобів, що дарує нам природа, повинна бути випробувана також фахівцями традиційної медицини. Як ви розумієте, енокі у ряду рятувальників щодо онкології є однією з головних.

Щодо відомої нам практики нетрадиційної медицини, застосування фламуліни (енокі) є конструктивним та високоефективним.

Наявність у складі плодових тіл енокі b-D-глюканів відкриває можливості для перемоги над онкологічними захворюваннями. b-D-глюкани гриба Flammulina velutipes запускають певні процеси, а саме:

■ прискорюють визрівання лімфоцитів;

■ збільшують життєвий термін макрофагів, ЦТЛ

та НК-клітин у декілька разів;

■ активують макрофаги, ЦТЛ та натуральні кілери.

«Завдячуючи активації глюканів гриба енокі у лімфоцитів значно збільшується склад перфоринів та гранзимів. За результатами цього лімфоцити стають не просто спроможними до знищення усіх «чужих» атипічних злоякісних клітин, тобто виявляють високу цитолітичну активність до будь-яких змінених клітин. 2009 року в Японії були здійснені дослідження щодо вивчення дії речовин, виділених з гриба енокі, на ракові пухлини. Результатом стали відкриття, які мають величезне значення у терапії злоякісних новоутворень. Професором Чангом було виявлено речовину – комплекс білку і  вуглеводу, глікопротеід FVE (від слів FlammulinaVelutipes – Extract), що блокує ріст кровоносної системи пухлини.

Ця речовина спричинює різке гальмування синтезу пухлиною судинного фактора росту, у результаті чого старі судини повільно виходять з ладу, а нові вже не утворюються, та, як наслідок – проходить повільне закінчення живлення пухлини, її всихання та регрес. За проведення хіміотерапії, під час введення цитостатіку, він повинен зупиняти поділ клітин та включати апоптоз – загибель клітин».

Однак проблема у тому, що апоптоз за хіміотерапії у половини пухлинних клітин не включається. Тоді на допомогу приходять глюкани гриба енокі – вони включають механізм апоптоза, та кількість загиблої пухлинної маси збільшується на 25-30%, а це дуже багато».

Препарати, створені на основі гриба енокі, виявили високу та стабільну ефективність за сумісного використання з традиційними методами лікування за таких хвороб:

■ аденома простати, рак простати;

■ рак нирки, сечовода та сечового міхура;

■ рак залоз різного походження;

■ різні види сарком;

■ меланоми;

■ лейкемія;

■ рак молочної залози;

■ при пухлині печінки.

Колекція штамів Фламуліни бархатистоніжкової, що підібрані нами за останні 27 років, нараховує їх достатньо. Виділені найбільш активні з них, на чому вибудовується система оздоровлення при найбільш проблемних захворюваннях. Наразі ми готові презентувати підготовку до створення біологічно активної добавки за основи використання селекційного штаму Фламуліни бархатистоніжкової, яка є безпечною та має посилені цілющі властивості. Тому щонайближчим часом ми будемо в змозі презентувати українському загалу БАД на основі біомаси макроміцета Flammulina velutipes (Curt.:Fr.) Sing (опеньок зимовий).

Також вже традиційно ми пропонуємо розпочати вирощування цілющих грибів вдома, на балконі, в саду. Фламуліна дуже схильна для вирощування.

Є інтенсивний та екстенсивний способи. Обидва можливі для роботи. Екстенсивний не потребує специфічних субстратів, тому використовуються лише природні компоненти. На городі зовсім неважко буде розмістити нарізані бруски мертвих листяних дерев, котрі треба інокулювати міцелієм фламуліни. Тоді вже восени можливо отримати певну кількість нових, гарних плодових тіл. Врожай можна буде збирати років 7-8, до повного знищення деревини.

Інтенсивний спосіб вирощування складається з наявності всіляких рослинних залишків (тирса тополі, берези, усіх листяних дерев; солома ячменю, пшениці; висівок гречки, льону тощо). Субстрат попередньо заливають чистою водою на 24 години, потім залишки води зливають. Субстрат поміщують у ємність та підігрівають до 75-80°С.

Витримують 12 годин, охолоджують до кімнатної температури, перемішують з зерновим міцелієм опенька зимового, після чого закривають його у поліпропіленові пакети, вагою не більше 3-4 кг, а діаметр пакету не повинен бути менш за 25 см. Також як ємності можна використовувати звичайні 1-2-х літрові скляні банки.

Опеньок зимовий здатний утилізувати не лише целюлозу, але і лігнін. Пакети, інокульовані міцелієм, треба розмістити у теплому (бажано 18–230С) темному місці на 14 діб. Протягом часу міцелій окупує усю площу субстрата. Наступним кроком буде надання стресу холодом, це збільшить врожай. Якщо такої можливості немає, перенесіть пакети у прохолодне місце, типу підвалу тощо.

Притримати пакети 10 діб у холоді, після чого треба зробити невеличкі надрізи, не травмуючи міцелій. Треба надалі обприскувати міцелій холодною водою щодня, не переливаючи води (!).

Після цього треба дочекатися результата – це ті саме маленькі промінці сонця, слизькі шапинки фламуліни будуть впевнено пробиватися до світла, приносячи радість швидкістю росту та кількістю плодових тіл.

Більш покроково узнати про технологію вирощування Фламуліни Ви зможете у нашому консультаційному центрі (контактні телефони приведені нижче).

За написання статті були використані матеріали  з літературних джерел:

– Kuo, M. (2013, February). Flammulina velutipes. Retrieved from the MushroomExpert.Com;

– Stamets P. Growing Gourmet and Medicinal Mushrooms. – Oxford, 1993. — 552 p.

– Wasser S., Weis A. Medicinal Mushrooms. Reishi Mushroom (Ganoderma lucidum (Curtis: Fr.) P. Karst). — Haifa, 1997. — 39 p.

Бажаю успіху!

Також бажаю усім небайдужим до свого здоров’я: у новому році будьте здоровими, будьте щасливими, будьте любимі!