Зустрічаймо земельну реформу! Оплесками чи кулаками?
Свого часу всесвітньовідомий голова Києва Віталій Кличко радив мешканцям міста «готуватися до землі». Легенда світового боксу, як пояснили тлумачі, традиційно обмовився і насправді мав на увазі зиму. Зима пройшла, весна прийшла, а також пандемія з карантином. Та вони не завадили новітнім легендам законодавчого рингу сказати своє вагоме слово – готуйтесь до землі! В ніч з 30 на 31 березня на позачерговому засіданні Верховної ради депутати підтримали законопроект про відкриття ринку землі. Противники земельної реформи, начебто, були відправлені в нокаут. Але, можливо, з ними і здоровий глузд та інтереси країни.
Вже славнозвісний Законопроект №2178-10 «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України про обіг земель сільськогосподарського призначення» підтримала більшість народних обранців. Злившись у доволі неприродній ситуативній коаліції, «Слуга народу», «Європейська солідарність», «Голос», а також депутатська група «Довіра» й п’ятірка позафракційних парламентарів дали 259 голосів «за». Чого виявилося більш ніж достатньо, щоби прийняти епохальне рішення. Але зі знаком плюс чи мінус?
Прийнято на колінах
Такий поспіх і порушення низки регламентних норм, яке ще може датися взнаки, були не від хорошого життя – а від зловісного коронавірусу та бідної економіки, що ледь животіє. Як пояснював заздалегідь сам Президент України Володимир Зеленський: «Через коронавірус Україна фактично опинилася на роздоріжжі та має два шляхи. Перший – ухвалення двох життєво важливих законів. Після чого ми одержимо підтримку від наших міжнародних фінансових партнерів у розмірі щонайменше $10 млрд.
Це потрібно для стабілізації економіки та подолання кризи». Альтернативою, на думку Президента, були провал цих законів (земельного та банківського) – і повний провал економіки й загроза дефолту.
Микола Сольський,
представник фракції «Слуга народу», голова Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики
Можна погодитися з тим, економіка країни знаходиться в напівпритомному стані, до чого її успішно довели шановна влада з не менш шановними попередниками без всякого ще коронавірусу. Але виникають певні сумніви щодо обіцяної фінансової панацеї від міжнародних партнерів. Чи не буде ціна прийнятої «на коліні» – та на колінах перед МВФ – земельної реформи занадто високою.
Форс-мажорна реформа
То ж які основні положення форс-мажорного земельного законопроекту? Насамперед, запуск ринку землі в Україні відклали – він запланований на 1 липня 2021 року, а не 1 жовтня 2020 року, як це було у попередній редакції.
А все інше нагадує конвульсивні спроби під тиском «міжнародних партнерів» вгодити всім депутатським забаганкам, щоби отримати потрібні голоси:
■ Концентрація землі в одні руки в перші два роки після запуску земельної реформи обмежена площею 100 га.
■ Орендарі мають право першочергового викупу на землю.
■ Розрахунок за покупку ділянок буде проходити тільки у безготівковій формі.
■ Ціна продажу ділянок сільськогосподарського призначення не може бути нижчою від їх нормативної грошової оцінки. Зараз законом передбачена мінімальна межа, яка становить 28 тис. грн за га. Дана норма буде діяти до 1 січня 2030 року.
■ До 1 січня 2024 року купувати землю зможуть тільки фізичні особи-громадяни України. З 1 січня 2024 року купувати землю дозволять українським юридичним особам в концентрації не більше 10 тис. га.
■ Допуск іноземців до купівлі землі на території України буде можливим лише після прийняття відповідного рішення на загальнонаціональному референдумі.
■ Іноземним громадянам забороняється купівля земельних ділянок у п’ятидесятикілометровій зоні від державного кордону України, незалежно від рішення референдуму.
■ Юридичним особам, учасниками яких є громадяни держави-агресора, фізичним особам, щодо яких застосовані санкції, забороняється купувати землю навіть за умови проведення референдуму.
■ Землі сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності продаватися не будуть.
■ Банки можуть бути власниками земельних ділянок у межах стягнення застави. Такі ділянки повинні бути відчужені на торгах протягом 2-х років.
Останній пункт є одним з найбільш дискусійних. Чимало експертів вважають, що голосування земельного та банківського закону в одному пакеті згідно побажання «міжнародних фінансових партнерів», свідчить про одне: поставити під свій повний контроль банківську систему і за рахунок цього скупити українську землю. Характерно, що Світовий Банк, вітаючи реформу, наполегливо закликав до її якнайшвидшого поглиблення, оскільки закон про обіг земель сільськогосподарського призначення – це лише «перший крок до створення прозорого та ефективного ринку сільськогосподарських земель в Україні». СБ, зокрема, заявив: «Однак для того, щоб повністю захистити інтереси українців і забезпечити прозорий продаж земель, потрібно щонайшвидше ухвалити низку додаткових законів… Також важливим буде дати можливість юридичним особам брати участь у ринку земель для забезпечення здорової конкуренції і послабити обмеження на загальну площу земельних ділянок, які можна придбати у власність. Ці реформи є критичними для залучення інвестицій у сільське господарство, відкриття доступу до фінансування для фермерів і забезпечення справедливої вартості активів для українських землевласників».
Земля в масці
Юлія Тимошенко, голова парламентської фракції «Батьківщина» з цього приводу жорстко заявила: «Маски скинуто! Президент Зеленський і депутати, які працюють в інтересах міжнародних спекулянтів, здали Україну, проголосували за продаж землі! Це було зроблено по-злодійськи. Пізньої ночі, під час епідемії, коли люди не можуть опиратися свавіллю, в момент серйозної фінансової кризи. Владу не зупинили ані цілковите несприйняття такого рішення громадянами, ані протести аграрних асоціацій, ані заклики майже 400 рад різних рівнів. 259 депутатів, яких тепер ми знаємо поіменно, віддали 72% нашої території закордонним шахраям».
Можливо, ця заява звучить дещо категорично, але навіть серед прихильників зняття мораторію на продаж землі виникає багато питань. Навіть якщо винести за дужки реальну небезпеку втратити основний актив – українську землю, яка є однією з найродючіших у світі.
Наприклад, член комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики Сергій Лабазюк, говорить: «Серед ночі, коли більшість українців перебувають на карантині та самоізоляції, Верховна Рада ухвалила закон про ринок землі (№2178-10).Особисто я вважаю, що ринок землі потрібен, але не такий! Я категорично проти того, щоб під тиском МВФ ухвалювати важливі державницькі закони! Для чого десятки разів змінювати закон, щоб в результаті отримати щось недієве?»
Взагалі, багатостраждальний закон по обігу землі залишає занадто багато прогалин та невизначеності навіть на першому етапі його впровадження. А що буде далі, напевне відповісти не в змозі ніхто з його ініціаторів й підписантів. Та й сама мотивація й процедура прийняття настільки визначального для країни рішення викликають великі сумніви у низки фахівців. «Ніколи не приховувала, що є прибічницею ринку землі в Україні. І так, ви всі знаєте, що приховано цей ринок вже давно існує. Мотивація ухвалення Закону саме зараз для мене досить сумнівна (недопущення дефолту і продовження співпраці з МВФ? Щось мені підказує, що МВФ чудово розуміє економічні реалії зараз…). Як і багато його положень (хоча ще знаю, як і ви, не всі його елементи: банки? пов’язані особи? інші прогалини?), – говорить Ольга Трофімцева, колишня в.о. міністра аграрної політики і продовольства України. – Чому саме 1 липня 2021 року? Чому саме 100 га обмеження (після таких крайнощів як 200 тис. га)? Як це економічно чи якось обґрунтовано? Такі ігри в «чорну скриню» з такими важливими для країни темами – не найкраща опція в усіх сенсах. Влаштовано хаотичні танці з бубнами навколо цього законопроекту (плюс абсолютно бездарна комунікація з сектором). Юридична недбалість і нехтування регламентом і процедурами в процесі ухвалення рішення може також призвести до того, що цей Закон буде «відмотаний» назад з формальних причин. І тоді це додасть ще непотрібного країні хаосу і невпевненості».
Покупці в оренді
Здавалося, для того, щоби вгамувати політичних опонентів та заспокоїти населення, концентрацію землі в одних руках із захмарних 200 тис. га зменшили всього лиш до 100 га – та й то лише для фізичних осіб. Це, по ідеї, має запобігти монополізації земельного банку. Але 100 гектарів можуть бути цікавими лише для дрібних фермерів, а не для агрокомпаній. Їм залишиться або орендувати землю, або купувати її через корупційні схеми. Це аж ніяк не буде сприяти розвитку цивілізованого ринку та забезпеченню прав власників землі.
Досить симптоматично, що Юрій Косюк, засновник і CEO агрохолдингу «Миронівський хлібопродукт», заявив, що МХП не планує скуповувати землю.
Відомий агропромисловець та політик при цьому велемовно підкреслив: «Ринок землі в Україні має бути вільним. Ніхто не повинен обмежувати людей в їх праві розпоряджатися своїм майном».
Більш конкретним у своїх оцінках та претензіях до прийнятого закону був генеральний директор агрохолдингу HarvEast Дмитро Скорняков: «На жаль, закон передбачає величезну кількість обмежень, тому він не призведе до істотного економічного зростання в найближчій перспективі. ….Однак навіть такий закон набагато кращий, ніж те, що діється зараз (скуповування емфітевзису, купівля через бійців АТО тощо). Великий мінус цього закону в тому, що держземлю не приватизують. А саме на державній землі зараз заробляють усі, хто завгодно, але не держава та її громадяни».
Загалом представники великих агрохолдингів в своїх деклараціях схиляються до того, що вони не стануть купляти землю, а будуть продовжувати орендувати її. Або у пайовиків, або у тих, хто цю землю вже придбав, але не в змозі ефективно на ній господарювати.
Земля «по-сірому»
На думку прихильників земельного закону, він саме на часі, хоча і прийнятий за надзвичайних економічних обставин. Мовляв, реформа зможе легалізувати наявну практику обігу земельних угідь, ввести «сірий» ринок у цивілізоване «біле» русло. І ніяка економічна криза цьому начебто не в змозі завадити.
«Незалежно від кризи – вона не зупинить ринок землі. Ми могли не прийняти цей закон, було б 20 криз, все одно люди б продавали землю. Вони б називали це по-іншому. Ні я, ні ви, ні Верховна Рада… Мертві прийдуть – вони не зупинять це, – заявив Микола Сольський, представник фракції «Слуга народу», голова Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики. – Основне завдання: замість «сірого» зробити «білий» ринок землі».
Але як раз це знаходиться під величезним сумнівом. Член команди «Слуга народу», недавній міністр економіки Тимофій Милованов зазначає, що через обмеження для юридичних осіб У прийнятому законі про обіг земель постраждає економіка і самі власники земель. По його словам, ухвалений закон повторить ваучерну приватизацію, але тепер з землею. У той же час, обмеження, які залишаються на ринку землі, роблять його обрізаним і неефективним. Зокрема, те що перші три роки юридичні особи не зможуть купувати землю, є серйозним ударом по розвитку сільськогосподарської галузі.
Натомість, така боротьба зі спекулянтами стала для них справжнім подарунком. «У той же час, люди, які звикли до «сірих» схем і мають вільну готівку, зможуть скористатися новим ринком землі для накопичення великих обсягів землі. Також як у 1990-х певні групи людей захопили підприємства через ваучери, скупивши їх за безцінь і використовуючи підставних осіб, на цей раз землю можуть скупити через десятки або сотні підставних осіб, кожна з яких придбає по 100 га, – передбачає екс-міністр. – «Ці схеми продовжать процес концентрації контролю над землею в Україні. А тому, що такі схеми не будуть використовуватися чесним бізнесом, на ринку буде обмежена конкуренція. Значить, сьогоднішні власники землі не отримають справедливу ціну і будуть знову обмануті».
Земля в лихоманці
Звичайно, законом передбачена необхідність перевірки відповідності набувача або власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Зокрема, при здійсненні кожної угоди купівлі-продажу, нотаріус повинен встановити, чи може конкретний покупець придбати цю ділянку: чи є він громадянином України, яка площа земель перебуває у його власності, чи має він відношення до юридичних осіб (компаній) тощо. Також ведеться робота над створенням електронної системи моніторингу, яка має забезпечити органи державної влади та громадян даними та аналітикою про стан земельних відносин у реальному часі, забезпечувати публічний контроль у цій сфері.
Передбачається, що порушення вимог закону, які встановлюються до власника земельної ділянки (концентрація землі, громадянство тощо), є підставою для визнання правочину, за яким набувається право власності на земельну ділянку, недійсним. І в цьому випадку недоброчесному покупцю загрожує конфіскація земельної ділянки.
Ось такий суворий закон. Та на жаль, ми всі чудово розуміємо, наскільки необов’язкове та вибіркове виконання законів в наших реаліях. І твердити, що в умовах економічної кризи та, будемо відверті, кризи державного управління, можна гарантувати чітке дотримання настільки корупційно вразливого закону, може лише затятий оптиміст.
Можна констатувати, що закон, сформульований таким чином, щоби задовільнити всіх, не задовольняє, по великому рахунку, нікого. Ні аграрний сектор, ні власників землі, ні міжнародних фінансових партнерів. Навіть переможці на законодавчому рингу не знають, до якого ринку це приведе та до якої землі нам треба готуватися.
Кирило Степний
