Завдання – правильно підготувати ґрунт

Сучасний стан виробництва та значення зернобобових культур

На сучасному етапі світового землеробства зернобобові культури не мають рівних за темпами виробництва, займають площу понад 120 млн га. Вони є дешевим, смачним і дуже поживним джерелом білка й життєво важливих мікроелементів, володіють здатністю фіксувати атмосферний азот завдяки симбіозу з бульбочковими бактеріями, та на 40-60% забезпечують свою потребу в цьому елементі біологічним шляхом.

Поряд з вищезазначеними властивостями культури даної групи мають вирішальне значення у фітомеліорації, фітосанітарному очищенні ґрунту, а отже – у зниженні витрат у процесі вирощування. Горох – одна з найбільш поширених зернобобових культур, що набуває все більшої популяризації серед аграріїв та вирощується на всіх континентах земної кулі. У країнах Європи є основною зернобобовою культурою, що вирощується на харчові та кормові цілі. Завдяки багатому та різноманітному хімічному складу останнім часом значно збільшуються темпи росту його виробництва. З економічної точки зору вирощування гороху є дуже вигідним, порівняно з іншими зернобобовими збирають його раніше, що сприяє зменшенню витрат на проведення поливів та швидкому отриманню коштів за вирощену продукцію.

Значення основного обробітку ґрунту в процесі вирощування гороху

Кліматичні зміни, що спостерігаємо останніми роками, та зниження рівня вологості в більшості регіонів змушують товаровиробників шукати потенціальні напрями підвищення продуктивності навіть у нинішній ситуації. Однак, як і в будь-яких інших технологіях, варто для прийняття своїх рішень керуватися не лише практичним досвідом, а й результатами наукових досліджень.

Результати багаторічних експериментів вітчизняних та закордонних наукових установ, а також досвід с.-г. підприємств різних форм власності свідчать про те, що збільшенню урожайності гороху сприяють оптимізація фітосанітарного стану посівів, чітке дотримання науково-обґрунтованих сівозмін, своєчасний та якісний обробіток ґрунту, оптимальні дози застосування мінеральних добрив, регуляторів росту та засобів захисту рослин.

Одним з головних шляхів підвищення зернової продуктивності культури є підбір якомога ефективнішого способу обробітку ґрунту. У сучасних реаліях технологічного прогресу перспективи для цього значно розширились і на практиці вітчизняні аграрії частіше стали використовувати мінімальний обробіток ґрунту.

Структурні зміни в системах землеробства, необхідність освоєння енергозберігаючих прийомів вирощування сільськогосподарських культур та розширення арсеналу засобів виробництва є основною причиною необхідності формування нового концептуального підходу до основного обробітку ґрунту. Складність ситуації доповнюється різноманітністю ґрунтових умов, попередників, ступеня та типу забур’яненості, розподілом природних вологоресурсів, відсутністю чіткої систематики способів мінімального обробітку.

Ці фактори стали причиною розбіжностей в оцінках агротехнічного і економічного значення як окремих заходів такого обробітку, так і знарядь для його здійснення при вирощуванні с.-г. культур.

Залежність основного обробітку ґрунту від рівня вологості

Забезпеченість культур вологою є одним з найважливіших факторів, що впливають на отримання запланованого рівня урожайності. Ґрунтова волога, на жаль, схильна до випаровування, особливо за підвищення, або, навпаки, зниження температурних показників. Також на інтенсивність випаровування впливають сонячна радіація, вологість повітря та швидкість вітру. Наявні в ґрунті рештки рослин, тобто «мульча», здатні зменшувати процес випаровування, але повністю зупинити не спроможні. Максимальне випаровування спостерігаємо одразу після випадіння опадів після дощу через перезволоження верхнього шару ґрунту, зменшуючись за поступового його висихання.

Особливо актуальним питанням вологозабезпеченості є для півдня України, де волога виступає лімітуючим фактором отримання врожаїв.

Науковцями відділу зрошуваного землеробства Інституту зрошуваного землеробства НААН встановлено, що глибоке розпушення ґрунту з обертанням і без обертання скиби позитивно впливає на процеси засвоєння та накопичення ґрунтом вологи. А найбільший рівень накопичення продуктивної вологи та найменший її дефіцит, незалежно від року, спостерігається за проведення глибокого обробітку ґрунту. Вченими встановлено, що мілкий обробіток на темно-каштанових ґрунтах негативно впливає на процеси засвоєння атмосферної вологи, а переущільнення ґрунту призводить до зниження водопроникності, коли волога не засвоюється ґрунтом та стікає зі схилу, тим самим негативно впливаючи на процеси росту рослин та викликаючи ерозійні процеси.

Фактори впливу на вибір системи обробітку

Система обробітку ґрунту під горох повинна бути підібрана з урахуванням природно-кліматичних умов зони вирощування культури, характеристик поля, його ґрунтових різноманітностей, біологічних особливостей культури та фінансових можливостей товаровиробника для використання новітніх технологій вирощування. Останнім часом на полях значно поширилися вітрова та водна ерозії, які руйнують ґрунт. У зв’язку з чим серед сільгоспвиробників значною популярністю користуються більш щадні технології обробітку ґрунту, такі як No-Till, Strip-Till, безполицева. Поряд з цим головним видом зяблевої підготовки полів залишається класична відвальна оранка. Особливістю систем підготовки ґрунту No-Till та Strip-Till є обмежене використання ґрунтових гербіцидів під час боротьби з шкідливими рослинами. Препарати, що мають в своєму складі діючу речовину суцільної дії, застосовують до сівби або після проведення посівної кампанії, до моменту появи сходів основної культури.

Обов’язково дотримуються правил підвищеного рівня хімічного та біологічного контролю за хворобами та шкідниками. При цьому в верхньому шарі ґрунту зберігається волога, навіть у південному степовому регіоні, та створюються сприятливі умови для формування високих урожаїв зерна високої якості.

Роль попередників у підготовці ґрунту

Найкращими попередниками для гороху є озимі та ярі зернові культури, кукурудза, цукрові буряки, в той час як сама культура виступає одним з найкращих попередників для зернових та технічних. Разом з тим його недоцільно вирощувати в монокультурі, щоб запобігти розповсюдженню хвороб і шкідників, строк повторного повернення на поле складає 4-5 років.

При виборі обробітку ґрунту велике значення має не тільки попередник, а насамперед строки його збирання. Чим раніше культура звільнить поле, тим скоріше та якісніше можна буде провести технологічні операції з обробки ґрунту та підготовки його до сівби гороху.

За ранніх строків збирання попередника потрібно приділити особливу увагу технологічним прийомам зі збереження вологи та зниження наявності сегетальної рослинності. У разі наявності коренепаросткових і кореневищних бур’янів потрібно провести декілька обробок плоскорізними знаряддями на глибину 14-16 см. Слід зазначити, що інтервал між проведенням даних операцій знаходиться в залежності від наявності ґрунтової вологи та інтенсивності проростання бур’янів.

За наявності малорічних бур’янів напівпаровий обробіток починають з лущіння стерні одразу після збирання попередньої культури.

У середині серпня проводять глибоку оранку на глибину 25-30 см, якщо попередником були цукрові буряки глибину оранки зменшують до 20-25 см. За мірою появи «білої ниточки» у бур’янів, необхідним є проведення культивацій в два сліди на глибину 6-8 см.

Рано навесні, але не пізніше, ніж за місяць до початку посівної кампанії потрібно виконати основний обробіток ґрунту під культуру з подальшою культивацією на глибину 10-12 см. У південному регіоні, де зволоження є недостатнім, після оранки потрібно провести 1-2 культивації з подальшим боронуванням, щоб вирівняти та розпушити поверхню ґрунту. Дані технологічні прийоми сприяють збереженню вологи в ґрунті та знищенню бур’янів.

Крім цього, попередник є одним з головних факторів не лише в аспекті строків звільнення посівних площ, але й накопичення біомаси, яку залишає після збирання основної частини врожаю. Задля отримання найкращого результату вирощування гороху треба чітко слідкувати за якістю проведення польових робіт.