27.02.2020 року Верховною радою отримано Законопроект за №3131 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо детінізації виробництва сільськогосподарської продукції».
Згідно даних з інтернет джерел, наразі активно шириться інформація, що даний закон у разі його прийняття буде на шкоду малим фермерським господарствам, тож, як фахівець з податкового права, вважаю за необхідне дещо спростувати таку думку.
Звісно, введення законодавцем будь-якого нового механізму щодо оподаткування, викликає обурення у платників податків, так як останні спочатку сприймають нововведення лише з позиції індивідуальної (власні витрати), а вже потім зі сторони відповідального бізнесу (загальне благо), законодавець же повинен знайти баланс між першим та другим.
Вважаю, що перш ніж робити висновки, необхідно звертати увагу не лише на введення нового визначення поняття у нормативно-правовий акт (Податковий кодекс), а й аналізувати документи, що додаються до запропонованого законопроекту (пояснювальну записку, порівняльну таблицю та висновки комітетів). Тож, пропоную відповідальним платникам податків, які одночасно турбуються і про власне і про загальне благо, сприйняти Законопроект №3131 дещо з менш категоричної позиції.
По-перше, згідно пояснювальної записки до даного законопроекту, він має на меті утворити умови для ліквідації тіньових відносин у використанні земель сільськогосподарського призначення та забезпечити рівно напружене оподаткування доходів, одержуваних від такої землі всіма її власниками та користувачами. Для цього пропонується встановити механізм оподаткування доходів фізичних та юридичних осіб – власників та користувачів земельних ділянок сільськогосподарського призначення, який передбачає рівень сплати податків з доходу від використання таких земельних ділянок не нижче, ніж мінімальний розрахунковий податок (поставлене податкове зобов’язання).
Відповідно до Законопроекту №3131 поставлене податкове зобов’язання за податковий (звітний) рік обчислюється за такою формулою:
ППЗ = НГО × S × 0,05 × М / 12,
де:
ППЗ – поставлене податкове зобов’язання;
НГО – нормативна грошова оцінка 1 га земельної ділянки:
– для земельних ділянок, нормативна грошова оцінка яких проведена, – нормативна грошова оцінка 1 га відповідної земельної ділянки;
– для земельних ділянок, нормативна грошова оцінка яких не проведена, – нормативна грошова оцінка 1 га ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;
S – площа земельної ділянки, га;
М – кількість повних календарних місяців, протягом яких для такої земельної ділянки обчислюється поставлене податкове зобов’язання.
По-друге, на даний час, відповідно до ст. 269 Податкового Кодексу України, платниками земельного податку також є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв)
та землекористувачі.
Але, як випливає зі статті 274 ПК України в діючій редакції, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування – не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь – не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, тобто встановлена верхня межа податку, а не мінімальний його розмір, що відповідно, породжує нерівність платників податків.
По-третє, відповідно до законопроекту, доходи від продажу власної сільськогосподарської продукції, отримані фізичною особою – власником (постійним користувачем) земельних ділянок, розміри яких не перевищують розміри, встановлені Земельним кодексом України для ведення садівництва та/або для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) та/або для індивідуального дачного будівництва, а також для ведення особистого селянського господарства (в межах 1 га) не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, тож, подвійне оподаткування відсутнє.
І лише якщо розмір такої земельної ділянки, що належить фізичній особі на праві власності та/або постійного користування, перевищує розміри, встановлені Земельним кодексом України для ведення садівництва та/або для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) та/або для індивідуального дачного будівництва, а також для ведення особистого селянського господарства (в межах 1 га), то щодо такої земельної ділянки визначається поставлене податкове зобов’язання, тобто мінімальний розрахунковий податок.
Як передбачається Законопроектом №3131, ним не вносяться зміни до підпункту 170.1.1 п.170.1 статті 170 та пункту 281.3 статті 281 Податкового кодексу України, якими визначено, що податковим агентом платника податку – орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.
Згідно з п.171.2 ст.171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету з інших доходів для оподаткування доходів з джерела їх походження в Україні (у даному випадку виплата орендної плати за договором оренди земельної ділянки) є податковий агент.
Пунктом 281.3 ст.281 ПК України встановлено пільгу щодо сплати земельного податку, відповідно до якої звільняються на період дії єдиного податку IV групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку IV групи.
Тож, додаткового податкового навантаження на власників земельних часток (паїв), які передали їх в оренду платнику єдиного податку IV групи також не передбачається.
Отже, вважаємо, що слід погодитись з думкою законодавця, що встановлення даного механізму оподаткування доходів фізичних та юридичних осіб стимулюватиме власників та землекористувачів земельних ділянок до офіційного оформлення відносин оренди та праці, унеможливить приховування доходів від оренди та реалізації сільгосппродукції та ухилення їх від оподаткування, а також утворить рівні умови ведення бізнесу для всіх сільгосптоваровиробників, але потрібно також і пам’ятати, що наразі це ще лише законопроект і можливо текст прийнятого закону буде суттєво різнитися з текстом даного законопроекту після його остаточного прийняття, тож хвилюватися передчасно не варто, але дискутувати необхідно, адже істина, як відомо, народжується у спорах, але не у сварках.
Керуючий партнер Адвокатського бюро «Вікторія Кур’ян та партнери» –адвокат Вікторія Кур’ян,
свід-во про право на зайняття адвокатською діяльністю №000339 від 15.05.19 р.