Живий організм протягом життєдіяльності піддається впливу різних подразників. Перебуваючи в стресі на їх переборення витрачається багато енергії в збиток продуктивному розвитку. Проте є періоди, коли стресори мають найбільший негативний вплив на розвиток організму. Для рослин озимої пшениці – це фази проростання, кущення, трубкування, цвітіння та наливу зерна. Перебуваючи у стресовому стані, рослини озимої пшениці можуть втрачати потенціал урожайності на 6-7 т з 1 га (див. рис.1). Застосовуючи фунгіциди і інсектициди для протравлення насіння, з одного боку, зменшується заселення ґрунту патогенами хвороб і шкідниками, але, з іншого боку, пригнічується початковий розвиток паростків.
У цей період молоді паростки відчувають дефіцит чи незбалансованість елементів живлення, підвищену кислотність чи лужність ґрунту, вплив хімічних препаратів. У результаті таких стресорів знижується схожість насіння, формуються зріджені посіви, спостерігається пригнічений і слабкий розвиток рослин, зокрема кореневої системи. Енергія росту знижується, рослини стають чутливими до захворювань. У результаті стресів потенційна урожайність озимої пшениці знижується на 8% або на 0.8 т на 1 га.
У фазі кущення посіви, як правило, обробляються гербіцидами, що викликає сильний хімічний стрес культурних рослин. Також негативний вплив на рослини мають низькі та високі температури, дефіцит чи дисбаланс елементів живлення, забур’янення посівів, незадовільний стан ґрунтів, їх засоленість тощо. Вплив стресорів у цю фазу розвитку викликає гальмування фізіолого-хімічних реакцій, порушення процесу синтезу білків, утворення малої кількості продуктів фотосинтезу, слабке утворення пагонів і кореневої системи, низьку диференціацію конусонаростання (формування меншої кількості колосків у колосі). У результаті стресу у цій фазі розвитку продуктивна урожайність зменшується на 15%, або до 1.5 т зерна на 1 га.
У фазі трубкування рослини відчувають стрес через хвороби, бур’яни, шкідники, пестицидні навантаження при обробці посівів фунгіцидами і інсектицидами, а також через брак елементів живлення у доступних для рослин формах. Це призводить до гальмування фізіолого-біохімічних реакцій, порушення синтезу білка і утворення продуктів фотосинтезу, відмирання бічних пагонів і листя. При цьому потенційна урожайність зменшується на 15%, або на 1.5 т з 1 га зерна.
У фазі цвітіння негативно впливають на рослини високі чи низькі температури, засоленість чи кислотність ґрунту, дисбаланс елементів живлення.
Як результат, підвищується стерильність пилку та зменшується запліднення квіток і кількість виповнених зерен у колосі. Також відмирають верхні листки. Як наслідок, потенційна продуктивність урожайності зменшується на 16%, або 1.6 т з 1 га.
У фазі наливу зерна рослини потрапляють у стрес від впливу високих температур, пестицидів, ураження шкідниками, дисбалансу елементів живлення, полягання рослин.
У результаті порушується утворення і відтік асимілянтів з листків у зернівки, відбувається стікання пластичних речовин, затримується або прискорюється визрівання зернівок, зменшується маса і погіршується якість зерна. Потенційна продуктивність при цьому зменшується на 20%, або на 2 т з 1 га. Отже, перебуваючи у стресовому стані, рослини втрачають потенціал урожайності до 6 т з 1 га порівняно з оптимальним розвитком. У нормальних умовах гени клітин направляють енергію на синтез продуктивних білків і відповідно на розвиток рослин. У стані стресу активність продуктивних генів, а відтак і синтез відповідних білків знижується, а натомість зростає активність антистресових (захисних) генів, направлених на синтез антистресових білків для подолання згубних для рослин стресових подразників. Отже, утворення антистресових білків відбувається за рахунок зменшення синтезу білків пластичних, або навіть їх розпаду.
Для швидкого виведення рослин зі стресового стану практикується застосування амінокислотних препаратів для внесення їх листковими підживленнями. Ці препарати мають у своєму складі незамінні L-амінокислоти, з яких і синтезуються білки в рослинному організмі. Внесення готових амінокислот позбавляє потребу рослин витрачати енергію на синтез антистресових білків, а витрачати енергію на синтез білків продуктивних, продовжуючи ріст і розвиток рослин.
Застосування амінокислот у листкових підживленнях забезпечує швидкий вихід рослин зі стресового стану.
Для швидкого відновлення нормального розвитку рослин після стресу необхідно забезпечити їх легкодоступними елементами живлення листковими підживленнями мікродобривами, з вмістом у них не лише високої концентрації мікроелементів, а ще й стимуляторів росту, антистресантів, адаптогенів тощо.
На ринку України пропонуються амінокислотні препарати, такі як: «Аміно 30» компанії «Атлантік Агрікола» з вмістом 375 г на 1 л амінокислот; амінокислотний препарат «Дельфан Плюс» компанії «Трейд Корп» — 108 г на 1 л амінокислот, а також препарат «Нановіт Аміно Макс» компанії «Агровіт Груп» (Польща-Україна). В 1 літрі цього препарату міститься 403 г L-амінокислот, а також 46 г макро- і мікроелементів, 0.12 г фітогормонів, 1.2 г полісахаридів та полісахаридний прилипач.
Як бачимо, польсько-український продукт не лише перевищує аналоги високим вмістом амінокислот, а також має інші важливі речовини для підвищення антистресової дії та стимулювання росту і розвитку рослин. Застосування препарату «Нановіт Аміно Макс» у нормі 0.2-0.3 л на 1 га на пригнічених гербіцидами рослинах кукурудзи і соняшника показало їх високу ефективність.
Системне застосування листкових підживлень мікродобривами з амінокислотами на основі листкової діагностики рослин дозволяє у більшій мірі використати потенційну урожайність с/г культур. До речі, вся лінійка мікродобрив Нановіт компанії «Агровіт Груп» має збалансований багатокомпонентний комплекс NANOAKTIV, в якому поєднані стійкий хелатуючий агент ЕДТА з біологічно активними речовинами (фітогормони, амінокислоти, вуглеводи, гумінові речовини, ад’ювант та інші органічні сполуки), а також мають у своєму складі від 20.5 до 66.4 г незамінних L-амінокислот в 1 л мікродобрив. Рекомендується внесення «Нановіт Аміно Макс» на зернових культурах у фазі кущення, початку виходу в трубку, на початку колосіння у нормі 0.1-0.2 л на 1 га та після оброблення посівів гербіцидами через 2-4 дні нормою 0.2-0.3 л на 1 га.
Зрозуміло, що ми не зможемо уберегти рослини від впливу на них абіотичних подразників, як то посухи, приморозків, градобою тощо, та можемо суттєво зменшити негативний вплив на рослини цих та інших подразників.
Використовуючи амінокислоти, зменшуючи негативний вплив стресорів на розвиток рослин, піднімаймося від сорока до ста центнерів урожаю озимої пшениці разом.
Іванчук М.Д.,
член-кор. МАККНС
(050) 604-11-45
