Поняття «договір» визначено у Цивільному кодексі України, а поняття «договір оренди землі» – в Законі України «Про оренду землі»
Так, за Цивільним кодексом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Так як за час дії договору можуть змінюватися його істотні умови (як то ціна, строк, розмір об’єкту оренди та ін.) чи то в силу внесення змін до законодавства, деякі умови договору потребують доопрацювання та редагування, то законодавець передбачив правила для внесення змін до договору, в тому числі і до договору оренди землі, які закріплено в законодавчих актах.
Задля цього, як правило, і сторони в договорі передбачають пункт щодо внесення змін до договору і, загалом, такі зміни вносяться не в односторонньому порядку, а за згодою сторін.
Але на практиці сторонам договору буває досить тяжко досягти такої згоди за різних суб’єктивних чи об’єктивних обставин і звісно, задля розв’язання суперечностей одна зі сторін звертається до суду.
За статтею 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Щоб розв’язання спору у судовому порядку було ефективним способом захисту, необхідно пам’ятати про основні засади такого захисту.
Слід пам’ятати, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором чи законом, або не випливає зі звичаїв ділового обороту. Тобто, якщо договір вчинено у простій письмовій формі, то й зміни до нього вносяться у простій письмовій формі, якщо договір посвідчувався нотаріально, відповідно, і зміни до нього посвідчуються нотаріально.
Відповідно, до моменту звернення до суду сторона, яка ініціює внесення змін до договору, повинна здійснити певні дії, направлені на врегулювання суперечностей, які на її погляд виникли з тих чи інших об’єктивних обставин, але не були враховані при укладанні договору.
У разі недосягнення згоди, що може підтверджуватись письмовими запереченнями іншої сторони або відсутністю будь-яких реакцій такої сторони на пропозицію сторони-ініціатора про внесення змін до договору, необхідно вірно обрати спосіб захисту, скласти позовну заяву, позовні вимоги якої повинні бути обґрунтованими та підтвердженими доказами та чітко виконати вимоги процесуального законодавства, що стосуються стадії подання позовної заяви до суду.
Адже саме з підстав та предмету поданого позову суд зможе з’ясувати, що особа звернулась до суду саме у зв’язку з необхідністю судового вирішення спору про внесення змін до договору та вирішити, чи відповідає дане звернення способам захисту права, передбаченим законодавством.
Також слід пам’ятати, що особа, що звертається до суду (позивач) має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Частиною 3 статті 49 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п’ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 зроблено правові висновки про те, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, а підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та інтересу, що охороняється законом. Відтак зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову – це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Отже, підсумовуючи вище викладене, можемо констатувати, що задля ефективного захисту права щодо внесення змін до договору оренди землі необхідне розуміння матеріальних та процесуальних норм права.
Тож, у разі недосягнення згоди щодо внесення змін до договору оренди землі стороні, що ініціює такі зміни, краще скористатися правничою допомогою фахівців, щоб в результаті через власну правову необізнаність не звинувачувати судову систему в неефективності
Керуючий партнер Адвокатського бюро «Вікторія Кур’ян та партнери» – адвокат Вікторія Кур’ян, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №000339 від 15.05.19 р.
