Припосівне внесення мінеральних добрив з часом стає все більш актуальною технологією. Стартові добрива впливають на проростання і використовуються для стимуляції належного раннього вкорінення та росту рослин. На сьогодні існує кілька найбільш популярних способів стартового живлення рослин, кожен з яких має свої переваги та недоліки.
Суцільне розкидання добрив перед обробітком ґрунту
Цей метод досить простий технологічно та не вимагає оновлення агрегатів у господарстві. Добрива можна вносити під передпосівну культивацію, боронування тощо. Найчастіше таким методом вносять лише азот і сірку. Це пояснюється значною рухливістю даних елементів у ґрунті, тож протягом вегетації вони будуть вимиватись та рухатись у кореневмісний шар. Фосфор вважається майже нерухливим елементом живлення, а калій – малорухливим. У зв’язку з цим їх внесення з подальшою заробкою на глибину 3-5 см малоефективне, адже коренева система рослин швидко проникне в товщу ґрунту і, в результаті, добрива не будуть використані.
Окрім того, рівномірне замішування добрив на всю глибину обробітку забезпечує гарний доступ до них біоти ґрунту. В даному випадку, ґрунтові бактерії будуть конкурентами рослинам за живлення.
Добрива, спожиті біотою, не будуть втраченими, вони підуть на збільшення популяції, на формування їх тіл і стануть доступними лише після відмирання та мінералізації біоти. Вносячи стартові добрива, ми ставимо за мету швидкий старт розвитку рослин. Проблема в тому, що стартові добрива спожиті біотою матимуть відтермінований та малопрогнозований ефект.
Варто наголосити, що внесення більшості азотних добрив (особливо карбаміду) вимагає негайної заробки в ґрунт для мінімізації втрат азоту в атмосферу.
Внесення добрив в рядок
Цей тип стартового удобрення не має багатьох слабких сторін попереднього. Так, мінеральні добрива вносяться локально, не мають тісного контакту з біотою ґрунту та знаходяться дуже близько до кореневої системи рослин. Відомо, що серед елементів стартового живлення для рослин надзвичайно важливим є фосфор, доступність якого дуже знижується за холодних весняних температур. Коренева система може поглинати його лише маючи у безпосередній близькості – 4-6 мм. В такому разі внесення добрив у рядок є досить ефективним методом забезпечення доступності даного елементу.
Серед недоліків даного методу варто виділити технологічні складнощі, адже сівалка, в такому разі, повинна мати додаткові бункери, завантаження яких потребуватиме певного часу та зусиль. Окрім цього, слід відмітити певні агрономічні моменти. Всі мінеральні добрива, як солі кислот, дуже гігроскопічні, отже після внесення в рядок починають конкурувати з насінням за вологу. При нестачі вологи загострюється проблема і з хімічними опіками насіння, яке щойно почало проростати. При посіві бобових культур з інокулянтом, при внесенні добрив в рядок, кількість бульбочкових бактерій знижується. Часто за такого посіву живих азотфіксуючих бактерій не лишається зовсім.
Серед комплексних мінеральних добрив найменше сольове навантаження матиме поєднання мікроелементів та нерухомого фосфору. Тобто внесення в рядок такого комплексу елементів живлення потребуватиме значно менше вологи для розчинення та не створюватиме хімічного опіку. Мікроелементи не стримують ріст кореневої системи в пошуках поживи. В той самий момент, фізична близькість мікроелементів та фосфору робить їх доступнішими рослині на старті розвитку. Щоб ефект був економічно виправданим, суміш мікроелементів має формуватися виходячи з аналізу ґрунту та потреб рослини.
Внесення добрив під рядок чи в сторону від рядка
Цей метод внесення стартових добрив, мабуть, найбільш поширений на сьогодні, адже він виключає ряд негативних моментів попередніх методів і дозволяє вносити добрива нижче рядка. Якщо говорити про внесення під рядок, то існує один суттєвий недолік – порушення цілісності посівного ложа.
Це руйнує капіляри ґрунту і рослині більше не буде доступною капілярна волога протягом перших етапів росту та розвитку. Лише за умови застосування системи Strip-Till, коли добрива вносяться смугами з осені, за зиму структура ґрунту відновлюється і негативний вплив даного типу внесення добрив не простежується.
Варіант, коли стартові мінеральні добрива вносяться в бік від рядка (5х5 см), вважається найбільш ефективним. Глибина внесення робить доступним для кореневої системи всі елементи добрив (включно з нерухомими). Окреме внесення від посівного матеріалу попереджує хімічні опіки та конкуренцію за вологу. Внесення добрив глибше, але поряд, лишає неушкодженим тверде посівне ложе з капілярною системою. Разом з тим, така система буде найдорожчою, оскільки потребує не лише окремого бункера та висівного, а й окремої системи сошників для внесення та додаткової потужності.
У випадку, коли агровиробник визначився зі способом внесення стартового живлення, може постати питання про види та норми самих добрив. При посіві доцільно вносити комплексні мінеральні добрива, які швидко розчиняються, тобто варто звертати увагу на їх метод грануляції. Найчастіше у своєму складі вони містять азот, фосфор, калій, сірку та мікроелементи. Норми внесення таких комплексних добрив зазвичай становлять 50-100-150 кг/га залежно від культури, типу ґрунту та наявності основного удобрення з осені.
Зараз дуже популярними є мікрогранульовані комплексні добрива, які вносять у дуже незначних кількостях – від 25 до 40 кг/га.
Найчастіше вони містять лише азот та фосфор, що забезпечує швидкий старт для рослин. Перевагою їх є рівномірний розподіл у ґрунті в безпосередній близькості до насіння. Дані технології не можуть забезпечити повне живлення культур, а також потребують додаткового обладнання.
Переобладнання агрегатів вимагає і внесення рідких комплексних добрив (РКД). Внесення такого типу добрив користується популярністю в посушливих регіонах. Їх перевагою є рівномірне внесення, яке може здійснюватися поверхнево з подальшою заробкою у ґрунт чи під час посіву. Для перевезення РКД виробник найчастіше надає свої ємності, а от можливість внесення добрив визначається безпосередньо у господарстві.
Отже, стартові добрива відіграють дуже важливу роль в системі живлення культур, адже потенціал їх врожайності істотно залежить від забезпеченості елементами живлення на перших фазах росту та розвитку. На сьогодні існує безліч агрегатів для їх внесення та широкий асортимент самих продуктів з різних країн. Вибір технології повинен здійснюватися залежно від умов господарства, його можливостей та планів на майбутнє.
Вікторія Олійник
