Весняний захист посівів ріпаку озимого

В умовах сьогодення значно зросла роль ріпаку озимого не тільки як кормової та сидеральної, але й універсальної культури для отримання олії харчового та промислового використання. За своєю економічною привабливістю, стійким попитом на світовому аграрному ринку дана культура займає чільне місце серед лідерів. Стабільний попит, ціна та можливість отримання ранніх коштів роблять цю культуру доволі привабливою та рентабельною. Стримуючим фактором розширення посівних площ ріпаку раніше були низькі якісні показники насіння через вміст у ньому ерукової кислоти та глюкозинолатів, що перешкоджало використанню олії на харчові цілі, а шроту – на корм тваринам. Протягом останніх років ці стримуючі фактори практично усунені. Зокрема створені нові високоврожайні сорти, олія яких не містить ерукової кислоти, а у шроті виявляється незначний відсоток глюкозинолатів (сірчастих речовин).

Ріпак озимий спроможний формувати стабільну врожайність насіння за правильного підбору попередників і чергування культур, що унеможливлює накопичення та розмноження небезпечних для нього, спільних з іншими культурами, збудників хвороб і шкідників. Проте, навіть за використання науково обґрунтованих сівозмін, оптимізації систем живлення й обробітку ґрунту, шкідливі організми досить часто створюють чималу загрозу для посівів. Сучасна інтенсивна технологія вирощування ріпаку озимого нереальна без застосування пестицидів. У зв’язку з цим важливим кроком для підвищення продуктивності даної олійної культури є застосування препаратів гербіцидної, фунгіцидної та інсектицидної дії. Тому, з метою недопущення масового ураження посівів хворобами та ушкодження шкідниками, за яких інфекційний фон та кількість шкідників можуть бути високими, потрібно завчасно планувати захист посівів.

На початку березня рослини ріпаку озимого відновлюють вегетацію. Саме на цьому етапі важливо створити сприятливі умови для подальшого росту та розвитку всіх генеративних органів рослин культури. Одним з найважливіших заходів даного періоду є захист посівів від бур’янів, хвороб та шкідників, наявність яких обумовлює втрати врожайності в межах 40-50% та більше. У весняний період найбільше шкодять посівам ріпаку бур’яни з родини ромашкових, підмаренник чіпкий, амброзія полинолистна, злакові тощо. Наявність сегетальної рослинності в посівах культури значно впливає на насіннєву продуктивність.

Загальновідомим є факт, що ріпак озимий, у порівнянні з іншими культурами, володіє високою конкурентною активністю та здатний самостійно досить ефективно пригнічувати бур’яни, особливо в другій половині вегетації.

Подібна конкурентоздатність ріпаку проявляється тільки у випадку оптимальної густоти стояння рослин та їх рівномірного розміщення по площі, а також за відсутності багаторічних та сходів однорічних бур’янів. В даному випадку гербіциди не застосовують. Виходячи з цього, основну боротьбу з бур’янами проводять в осінній період вегетації культури, коли негативний вплив наявності сегетальної рослинності значно позначається на розвитку культури – втрати біомаси від сильної засміченості можуть досягти 35%.

В разі внесення гербіцидів в осінній період та їх ефективної дії, весняну обробку проводять лише у випадку, коли це економічно доцільно. Тобто, якщо, згідно прогнозу, збитки від забур’яненості перевищують витрати на придбання та застосування препаратів. Гербіциди використовують насамперед проти бур’янів, що можуть скласти конкуренцію рослинам культури в другій половині вегетаційного періоду. Застосовують препарат клопіралід, 755 г/кг нормою внесення 0,5 л/га, який ефективно контролює широкий спектр дводольних бур’янів в посівах ріпаку озимого, оптимальним є його внесення за температури повітря від +8 до +25°С. Проти однорічних та багаторічних злакових бур’янів використовують флуазифоп-П-бутил, 150 г/л – норма внесення 1,2 л/га, який дуже швидко діє та є безпечним для рослин культури.

Також в весняний період на посівах ріпаку озимого вносять фунгіцид ретардантної дії дифеноконазол, 250 г/л + паклобутразол, 125 г/л нормою внесення 0,5 л/га. Цей потужний ретардант і високоефективний фунгіцид не лише ефективно захищає від фомозу та знищує збудників інших хвороб культури, а й стримує активний ріст вегетативних органів, не порушуючи процес накопичення поживних речовин; синхронізує цвітіння та дозрівання.

Поряд з розширенням посівних площ під ріпаком озимим спостерігається тенденція збільшення чисельності фітофагів, шкідливість яких проявляється у різному ступені впродовж усього періоду вегетації. Особливо шкідливими навесні є комахи-шкідники, зважаючи на їхню широку екологічну адаптивність, здатність до інтенсивних міграцій, поліфагію та високу шкодочинність. До найбільш небезпечних шкідників культури належать прихованохоботники, ріпаковий пильщик, ріпаковий квіткоїд, ріпаковий білан, капустяна попелиця, хрестоцвіті блішки, ріпакова блішка, оленка волохата, озима совка, дротяники. Проти прихованохоботників на початку і в період цвітіння озимого ріпаку застосовують інсектицид хлорпірифос, 500 г/л + циперметрин, 50 г/л нормою 0,5 л/га. Препарат має контактну, фумігантну і репелентну дію, а двохкомпонентність препарату дозволяє виключити ризик резистентності у комах. Обприскування даним препаратом протягом вегетації захищає посіви культури від ріпакового квіткоїда, клопів, совок, хрестоцвітих блішок.

Протягом періоду вегетації проти широкого спектру шкідників можна застосовувати ефективний інсектицид контактно-кишкової дії альфа-циперметрин, 100 г/л, який використовується у малих дозах – 0,15 л/га та має високу ефективність проти ріпакового квіткоїда та хрестоцвітих блішок.

За перевищення економічного порогу шкідливості проти інших основних шкідників ріпаку (ріпакового квіткоїда, блішок, біланів, клопів, попелиці та ін.) використовують інсектицид лямбда-цигалотрин, 50 г/л – норма внесення 0,15 л/га, або проводять обприскування посівів препаратом імідаклоприд, 300 г/л + лямбда-цигалотрин, 100 г/л нормою внесення 0,10 л/г. Під час цвітіння ріпаку озимого рекомендується двократно застосовувати інсектицид ацетаміприд, 200 г/кг нормою внесення 0,12 л/га. Даний препарат малотоксичний для бджіл, джмелів та корисної ентомофауни, а також володіє високою біологічною ефективністю навіть за підвищених температур. Інсектицид має системну та трансламінарну дію, а його використання забезпечує високу ефективність боротьби зі шкідниками завдяки тривалому періоду їх контактування з продуктом. При сталих середньодобових температур вище за +10°С рекомендується застосувати препарат імідаклоприд, 100 г/л + бета-цифлутрин, 12,5 г/л нормою внесення 0,5 л/га.

Не останнє місце в системі захисту посідає захист від грибкових хвороб, які можуть спричинити значний недобір урожаю (20-65%) та суттєве зниження посівних та технологічних якостей насіння ріпаку озимого. На розповсюдження більшості хвороб культури впливають погодні умови вегетаційного періоду та технологія вирощування.

Тому фітосанітарні заходи обов’язково повинні включати проведення постійного моніторингу розвитка хвороб. Також потрібно диференційовано проводити вибір ефективного фунгіциду для кожного окремого поля. Своєчасне внесення препаратів фунгіцидної дії сприяє зменшенню втрат врожаю.

Фунгіцидний захист найчастіше проводять проти таких хвороб ріпаку озимого як фомоз, альтернаріоз, циліндроспоріоз, борошниста роса, сіра та біла гнилі.

Основними джерелами інфікування хворобами посівів ріпаку озимого є рослинні рештки та уражене насіння. Окремі хвороби можуть передаватися рослинам культури ураженими хрестоцвітими бур’янами. У весняний період на початку відновлення вегетації потрібно проводити обробку препаратами флутріафол, 500 г/л нормою внесення 0,20 л/га; карбендазим, 500 г/л нормою внесення 1,0 л/га; тебуконазол, 250 г/л нормою внесення 1,0 л/га. За появи ознак ураження пероноспорозом і альтернаріозом посіви ріпаку обприскують фунгіцидом металаксил, 80 г/кг + манкоцеб, 640 г/кг нормою внесення 2,0 л/га.

Далі протягом вегетації, частіше у кінці цвітіння, для контролю фомозу, альтернаріозу, пероноспорозу, білої і сірої гнилей двократно застосовують фунгіцид ципроконазол, 80 г/л + азоксистробін, 200 г/л нормою внесення 1,0 л/га.

Для комплексного контролю хвороб в посівах культури та з метою усунення наслідків пошкодження заморозками застосовують фунгіциди тіофанат-метил, 350 г/л + тебуконазол, 100 г/л + цифлуфенамід, 6,3 г/л нормою внесення 1,2 л/га; диметоат, 400 г/л + гамма-цигалотрин, 4 г/л нормою внесення 1,0 л/га.

Для підвищення імунітету рослин та покращення їх стійкості до пестицидних та температурних стресів ріпак обробляють біостимулянтом до складу якого входять: екстракт морських водоростей, 300 г/л; екстракт рослин – 200 г/л; N загальний –  5,0 г/л, P2O5 – 0,1 г/л, K2O – 5,0 г/л з нормою застосування 3,0 л/га. Біоактиватор ґрунту можна застосувати разом з препаратом інсектицидної дії дельтаметрин, 10 г/л + теаклоприд, 100 г/л з нормою застосування 0,7 л/га.

При проведенні комплексу захисних заходів посівів культури потрібно врахувати потреби пасічників та подбати про безпеку бджіл, для яких ріпак є гарним медоносом. Тому обробки важливо провести до початку цвітіння, а також потрібно обирати для застосування на полях асортимент пестицидів, що відповідає «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених для використання в Україні», та інструкціям з безпечного застосування пестицидів, які затверджені постановами Міністерства охорони здоров’я та іншими організаціями.

Будемо сподіватися, що зимові умови будуть сприятливими для збереження посівів ріпаку озимого. Однак потрібно завчасно придбати препарати та захистити посіви культури для отримання в подальшому достойного врожаю.