Значення зернобобових культур
У сучасних умовах глобального потепління перед людством постає ряд проблем, що вимагають термінового вирішення. Зокрема постійне наростання температурних показників, збільшення бездощових та наявність тривалих посушливих періодів під час вегетації сільськогосподарських культур призводять до значних втрат продукції. Адаптувати сучасне рослинництво до змін клімату можливо завдяки селекції посухостійких високопродуктивних сортів і гібридів с.-г. культур, до яких відносяться зернобобові. Сучасні сортовипробування та виробничі досліди підтверджують про значну жаро- та посухостійкість нуту, сочевиці та чини.
Культури заслуговують на широке впровадження, особливо у південному регіоні України, де розміщуються більш ніж 38% орних земель. У світовому землеробстві за посівними площами – понад 200 млн га, та валовими зборами – в межах 400 млн тонн – зернобобові посідають друге місце після культур зернової групи.
Екстраординарні властивості зерна культур даної групи відкривають надзвичайно широкий спектр у вирішенні питань рослинного білка. Вони дозволяють використовувати зернобобові у багатьох напрямках переробної галузі: для виготовлення різноманітних продуктів для повсякденного, дієтичного та функціонального харчування; виробництва кормів; створення ліків, косметичних засобів. Завдяки збільшенню площ вирощування зернобобових аграрії мають можливість суттєво покращити рівень родючості ґрунтів без значних матеріальних витрат, що є економічно прибутковим.
Запобігти поширенню інфекції
Для сільгоспвиробника важливо не лише отримати високі показники урожайності зерна бобових культур, але й зберегти насіннєвий матеріал у гарному стані. Під час зберігання через насіння можуть поширюватися збудники хвороб, що призводять як до погіршення якості насіння, так і до зниження продуктивності посівів.
Тому важливо своєчасно оцінювати фітопатологічну ситуацію та проводити аналіз насіння з метою виявлення патогенних мікроорганізмів. Володіння знаннями щодо симптоматики інфекцій насіння, а також методів діагностики патологій є важливою складовою для фітопатологічної експертизи насіння, за результатами якої проводять комплекс заходів щодо поліпшення його якості.
За допомогою новітнього обладнання та сучасних методик лабораторного аналізу встановлюють кількість інфікованого насіннєвого матеріалу, видовий склад збудників інфекції та ступінь ураження. Слід зауважити, що партії насіння відправляють для проведення лабораторної діагностики: перший раз – перед закладанням для зберігання, другий – напередодні проведення посівної кампанії.
Розвиток насіннєвих інфекцій
Переважна більшість інфекційних хвороб рослин передається з насінням. Головними шляхами проникнення інфекції у насіннєвий матеріал є зараження від материнської рослини та розповсюдження зовнішньої інфекції. На прояв і розвиток хвороб, які передаються через насіння, впливають зовнішні та внутрішні чинники. Зовнішні – це умови навколишнього середовища, що впливають на схильність рослини-господаря до ураження патогеном, а також на їх взаємодію; температура, вологість і реакція ґрунту впливають на проростання спор і закріплення інфекції у тканинах рослин, а температура й вологість повітря – на розвиток хвороби. Внутрішні – це здатність будь-якого патогену спричиняти інфекцію, пов’язану з онтогенезом, його мінливістю залежно від біотипу, раси, вірулентності.
Бактеріальні хвороби зернобобових культур
Отриманню максимальних врожаїв зерна культур даної групи сприяє використання насіння високої якості. Найчастіше насіння зернобобових уражується збудниками бактеріальних захворювань, які викликані діяльністю мікроорганізмів та складаються з однієї клітини, яка має міцну стінку.
Внаслідок інфікування посівного матеріалу знижуються його посівні якості, а саме насіння перетворюється на джерело розповсюдження інфекції. Бактеріальні хвороби зернових бобових культур поширені повсюдно, і хоча за своєю шкодочинністю не настільки згубні, як грибні та вірусні хвороби, в окремі роки завдають значної шкоди врожаю. Бактеріози проявляються на сходах і дорослих рослинах.
Бактеріальний опік гороху
Збудником виступає бактерія Pseudomonas syringae pv. pisi Sackett. Проявляється у вигляді маслянистих плям з червоно-коричневими відтінками на листках, черешках, стеблах та бобах. Переносниками хвороби є попелиці, а джерелом – інфікований насіннєвий матеріал та рослинні рештки. Рослини, уражені хворобою, в’януть та відмирають, а боби – зморщуються та всихають.
Смугаста (дрібна) плямистість гороху, квасолі та бобів
Збудником являється бактерія Erwinia lalhyri Holl. Ознаки хвороби з’являються на стеблах і черешках листків у вигляді невеликих смуг. На листках утворюються маслянисті світло-коричневі плями діаметром 1,5–2,0 мм, навколо плям спостерігається суха облямівка.
На бобах іноді з’являються дрібні плями, смуги та штрихи червоно-коричневого, пурпурового або палевого кольору. Збудник передається з насінням, зберігається у рослинних рештках та є небезпечним для більшості зернобобових культур.
Кутаста плямистість гороху та бобів
Збудником хвороби виступає бактерія Pseudomonas glycinea Cocrper. Найчастіше захворювання з`являється на листках рослин у вигляді кутастих світло-коричневих маслянистих плям. На черешках листків і стеблах утворюються темно-коричневі видовжені плями або смуги. На бобах плями маслянисті, світлі з жовтувато-коричневим відтінком. Джерелом хвороби можуть бути насіння та рослинні рештки.
Кутаста плямистість квасолі
Збудником хвороби є бактерія Pseudomonas phaseolicola Dowson. На листках уражених рослин утворюються кутасті бурі маслянисті плями, на стеблах – бурі тріщини і виразки, на бобах – вдавлені темно-зелені маслянисті, а на насінні – жовтуваті плями. Зараження розповсюджується через насіннєвий матеріал, а також рослинні рештки.
Бура плямистість квасолі
Збудником являється бактерія Xanthomonas phaseolicola Dowson. На листках інфікованих рослин появляються бурі плями з широкою жовтою або світло-зеленою облямівкою, на стеблах – червоно-бурі смуги, на бобах – темно-зелені дрібні маслянисті цяточки, які потім розростаються в плями. На насінні плями буруваті, при зволоженні ослизняються. Джерелом хвороби являється заражений насіннєвий матеріал та післязбиральні рослинні рештки.
Смугастий бактеріоз кормових бобів
Збудником є бактерія Erwinia lathyri Mans et Taceb. Хвороба характеризується появою коричневих плям на листках, широких смуг на стеблах і бобах. Поширюється комахами. Джерело інфекції – заражене насіння та рослинні рештки.
Бактеріальний рак
Збудником хвороби є бактерії Agrobacterium tumefaciens (Smith et Townsend) Con, які є космополітами і уражують рослини більш як із 140 родин. Хвороба проявляється на коренях, кореневій шийці рослин у вигляді наростів неоднакової величини та конфігурації. Нарости спочатку мають білий колір та м’які, але поступово темніють та стають твердими. Основним джерелом інфекції є неперегнилі уражені рештки, на яких зберігаються бактерії. Інфікування рослин відбувається через механічні пошкодження.
Практичні поради
- Для зменшення втрат врожаю зернобобових культур від захворювань важливе чітке дотримання сівозміни, проведення зяблевої оранки на глибину не менше 25 см з одночасною заробкою рослинних рештків, застосування оптимальних строків сівби, знищення дикорослих зернобобових як джерела інфекції, своєчасне збирання та швидке висушування посівного матеріалу, протруювання насіння, обприскування посівів бактерицидами протягом вегетаційного періоду, використання стійких сортів.
- Для сівби слід використовувати здорове, відкаліброване, протруєне або інкрустоване насіння. Надмірно вологе насіння перед протруєнням доцільно спочатку обігріти на сонячному промінні, що позитивно впливає на енергію проростання і схожість, підвищує опір проростків до кореневих гнилей. Проти зовнішньої та внутрішньої інфекції насіння зернобобових обробляють протруювачами та знезаражують біопрепаратами. Ефективним є проведення протруєння насіння з одночасним обробленням добривами, мікроелементами та регуляторами росту рослин, що сприяє кращій енергії проростання, дружній появі сходів, імунізує проростки і молоді рослини проти кореневих гнилей, фузаріозного в’янення та інших хвороб.
- Проведення сівби зернобобових культур у відносно ранні строки дозволяє зменшити ризик ураження борошнистою росою, бактеріальними і вірусними хворобами. Густота стояння також впливає на поширення кореневих гнилей, несправжньої борошнистої роси, аскохітозу, сірої та білої гнилей – у разі загущення посівів кількість хвороб може збільшуватися. Використання оптимальної глибини загортання насіння сприяє зниженню ураження посівів зернобобових кореневими гнилями та фузаріозним в’яненням.
- Потрібно постійно проводити моніторинг посівів та визначати їх фітосанітарний стан. За інтенсивного розвитку хвороб необхідно проводити обприскування посівів одним з дозволених фунгіцидів. Перша обробка: у фазі бутонізації та наливу бобів; друга: одразу після цвітіння. За необхідності, процедуру повторюють на початку молочної стиглості зерна.
- Слід пам’ятати про систематичне знищення бур’янів і шкідників – резерваторів і переносників збудників вірусних хвороб, а також своєчасно проводити збирання врожаю в максимально стислі терміни.
О. С. ДРОБІТ, кандидат с.-г. наук
О. А. ШКОДА, кандидат с.-г. наук
О. П. КОНАЩУК
Інститут зрошуваного землеробства НААН
