Щоб знищити ваточник, потрібно декілька разів обробити те ж саме місце гліфосатом. Найбільш уразлива фаза бур’яну – цвітіння. Обробіток розчином гліфосату (щонайменш 4 л/га) з додаванням сульфату амонію (2 кг/100 л робочого розчину) пошкоджує кореневу систему та істотно зменшує кількість пагонів ваточнику в наступному році. Якщо обробки проводять 2-3 роки поспіль, з бур’яном можна «попрощатися».
Але якщо обмежитися однократним застосуваннням гербіциду, «недобитий» ваточник відновиться через 1-2 роки. Для обробітку полів після збирання зернових або перед посівом пізніх ярих культур рекомендують використовувати максимальні норми гліфосату або бакові суміші гліфосату з ефіром 2,4 Д. Наприклад, 6 л/га гліфосату або суміш 4 л/га гліфосату + 0,8 л/га ефіру 2,4 Д.
У посівах ГМО-культур норми внесення гліфосату 2,2-3,0 л/га. Цього замало для ефективного контролю ваточника. Але декількох обробок досить, щоб виснажити рослини бур’яну. При типовому для «кукурудзяного поясу» США чергуванні ГМО сої з ГМО кукурудзою гліфосат застосовується щорічно декілька разів на рік. Це виключає будь-яку можливість для відновлення рослин ваточника.
Як позбутися ваточника в посівах «звичайної» сої або «звичайної» кукурудзи?
У посівах пізніх ярих культур гербіцид потрапляє на молоді пагони ваточнику, тобто у фазу вегетативного розвитку бур’яну. Максимальним ефектом від застосування гербіциду в цю фазу є знищення надземної частини рослини. Це забезпечує тимчасову конкурентну перевагу для культурної рослини, але не позбавляє її від присутності «сусіда». Коренева система ваточника залишається живою, його нові пагони з’являються через 2-3 тижні після гербіцидної обробки. Непоганий результат забезпечують багатокомпонентні препарати: дікамба + топрамезон; дікамба + діфлуфензопір; дікамба + галосульфурон; дікамба + римсульфурон + нікосульфурон.
Найкращим гербіцидом для контролю ваточника в кукурудзі фахівці вважають комбінацію мезотріону з нікосульфуроном.
У посівах сої інгібітори протопорфіріногеноксідази PPO (аціфлоурфен, фомесафен і лактофіт) пошкоджують надземну частину бур’яна, але не його кореневу систему. Системні діючі речовини імазетапір, імазапір, хлорімурон і тифенсульфурон знищують молоді сходи, які з’явилися з насіння. За умови, що на час обробітку бур’ян не «перерос», тобто сформував лише 2-3 пари листків. Рослини ваточнику, які «мешкають» на полі 2-3 роки, неможливо знищити жодним зі страхових гербіцидів.
Комбінація діючих речовин імазапір + імазомокс непогано стримує розвиток ваточнику в посівах «євро-лайтнінгового» соняшнику, але не гарантує його повного знищення.
Щоб ваточник не став проблемою в посівах, необхідно заздалегідь знищувати всі рослини. Не тільки на полях, а й на пустирях, узбіччях доріг, у лісопосадках. Для цього можна використовувати ручний обприскувач з екраном. Обробіток посівів перед жнивами або після збирання врожаю гліфосатом також є досить ефективним засобом попередження поширення цього бур’яна.
Які гербіциди (крім гліфосату) ефективні проти ваточника?
За даними досліджень, які проводилися в США, довгостроковий ефект забезпечують максимальні дози препаратів з такими діючими речовинами: тріклопір (сіль і ефір), імазапір, імазапір + аміноціклопірахлор + метсульфурон, амінопіралід + метсульфурон, піклорам + 2,4 Д сіль.
Вказані діючі речовини мають тривалу ґрунтову дію, тому їх доцільно використовувати для знищення рослин ваточника за межами поля. Для контролю ваточника на полі (у посівах) рекомендується проводити вибірковий обробіток рослин концентрованим розчином гліфосату.
Не забезпечують тривалого ефекту:
амінопіралід, амінопіралід + 2,4 Д, метсульфурон, метсульфурон + нікосульфурон, метсульфурон + хлорсульфурон, флуоксіпір, форамсульфурон + йодосульфурон + тієнкарбазон, сульфосульфурон, сульфометурон. Їх використання забезпечує тимчасову дію, але не вирішує проблему.
Олександр Гончаров
