Миколі Дмитровичу Іванчуку виповнюється 75 років. Вам, шановні читачі, він відомий як автор багатьох публікацій у різних аграрних виданнях, а сотням фермерів, керівників і агрономів сільгосппідприємств – як фаховий агротехнолог-консультант успішного малого агропідприємства ТОВ «Південьнасіньсервіс». Простий, доброзичливий, він щедро ділиться з ними своїми знаннями та багаторічним досвідом роботи в системі АПК.
Про життєвий шлях, теперішнє та майбутнє з ювіляром спілкувався наш кореспондент.
– Миколо Дмитровичу, за плечима у Вас великий життєвий досвід. Які періоди свого життя Ви вважаєте найбільш знаковими?
– На таке запитання відповісти важко, бо життя — це різнобарвне мереживо взаємопов’язаних подій. Тому для мене важливі босоноге дитинство, романтичні шкільні роки і не стільки відмінне навчання, як сольні та хорові співи, виступи духового оркестру. Зауважте, що при зустрічі з однокласниками ніхто не згадує як ти вчився, яким ти був спортсменом, музикантом тощо. Саме у шкільні роки, в період мрій і активного життя закладається фундамент майбутньої особистості. Тому цей період життя важливий для мене. А чи можу я залишити поза увагою період служби в армії, коли в умовах не лише суворої служби, а ще й холодного сибірського клімату в глухій тайзі загартовувався фізично і морально для подальшого життя.
Там, піднімаючись сходинками службової кар’єри до звання старшини строкової служби, займався політичною самоосвітою, вивчаючи філософію, політекономію, історію, що згодом стало основою для майбутнього періоду – здобуття вищої політичної освіти та роботи в партійних органах. Проте є такі періоди життя, коли людина демонструє свої старання, свою енергію, щоб досягти омріяну мету і не собі заради, а для того щоб тебе пам’ятали інші, коли залишаєш помітний слід у житті багатьох людей. З огляду на це я вважаю таким періодом у моєму житті роботу на посаді директора Засільського цукрового заводу. У 1980 році підприємство опинилось на межі банкрутства. Ходили чутки, що «у верхах» розглядалось питання про його закриття як неперспективного.
Робітники, а це понад 1200 людей та 4000 членів їх сімей, були у розпачі. Тоді в цей кризовий момент керівництво області направило мене на посаду директора. Завдання було просте і зрозуміле – витягнути підприємство з кризи та загасити тривогу колективу за своє невідоме майбутнє. Це вимагало від керівника вирішувати складні питання поліпшення технічного стану обладнання, технології виробництва, а головне – змінити морально-психологічний клімат в колективі, повернути людям віру у свої можливості та мобілізувати їх на продуктивну працю, об’єднати у єдину дружну сім’ю. Звісно, що для цього потрібні були величезні моральні і фізичні зусилля, рішучість і наполегливість керівника. Я бачив майбутнє цього колектива серед найуспішніших підприємств галузі. Вже на другому році роботи колектив заводу зайняв перше місце серед цукровиків України. За 3 роки була проведена масштабна реконструкція заводу, організована переробка тростинного цукру-сирцю у співпраці з підприємствами Республіки Куба. Одночасно створювались належні умови для працюючих.
На території заводу була побудована їдальня, відкрилась амбулаторія, організована ферма по відгодівлі ВРХ тощо. Це дало змогу майже вдвічі підвищити продуктивність праці та заробітну плату робітникам. Покращення фінансового стану дозволило проводити і важливі соціально-побутові проекти — будівництво житлових будинків, відкриття дитячої музичної школи, будинку побуту, залучили сотні заводчан та їх дітей до культурних та спортивно-масових заходів. Звичайно, що я цьому радів (про цей період діяльності Миколи Дмитровича так писав голова Первомайської організації ветеранів О.Г Панченко: Ваш життєвий девіз: «Особисті потреби повинні поступатись місцем суспільним. В 24-річному віці Вас тисячний колектив обрав Головою профспілкового комітету заводу. Довіру колективу ви виправдали з честю і у важкий для заводу час трудівники звернулись до Вас , щоб ви очолили колектив, врятували його у критичній ситуації. Ви успішно впорались з усіма труднощами.
Міцне і стабільне фінансове становище заводу забезпечило процвітання селища…Честь Вам і хвала за Ваші добрі справи»). Той фундамент, що ми колективом заклали в ті роки, дозволив вижити підприємству в період розпаду цукрової галузі України, коли з кожних 5 заводів працюючими залишився лише один. На Півдні України лише один Засільський цукровий завод зберігся і тепер вже носить назву «Юкрейніон Шугар Компані».
– Були ж і у подальшому знакові періоди Вашого бурхливого життя?
– Звичайно, наприклад, створення Асоціації «Миколаївцукор», яку я й очолив. Мені вдалося цю асоціацію з двох заводів зробити надзичайно вдалим проектом. Керівники великих об’єднань цукрових заводів кепкували з мене. Мовляв, що то за асоціація з півтора заводів. Та через рік після її утворення, коли я приїхав у Київ на новенькому авто «Вольво-940», а у звіті концерна про заробітну плату на підприємствах галузі у миколаївських цукровиків вона була вдвічі вища, ніж у Вінницькому чи Харківському об’єднаннях, вони свою риторику змінили.
Через півроку вони приїздили в Миколаїв переймати досвід роботи Ассоціації, бо вона була єдина, яка перебрала на себе оптову торгівлю цукром від бази «Укроптбакалія» на території Миколаївської, Одеської, Херсонської областей та АР Крим. Це приносило великі прибутки, які раніше осідали у посередника. Цікаво було створювати акціонерні товариства «Південьцукор», а пізніше – «Південну Продовольчу Компанію». Це були цікаві, захоплюючі та плодотворні етапи мого життя.
– Миколо Дмитровичу. У той бурхливий час хто підтримував Вас?
– Підтримувала протягом 51 року і підтримує досі, піклується про мене моя дружина Надія Іванівна. Робота керівника — це тягар для сім´ї. З 50 років життя ми фактично не були разом 7 років. Коли я вчився, переходив з однієї роботи на іншу. В ті роки вона одна виховувала дітей і жодного дня не залишала роботу акушерки в лікарні. Вона створювала сімейний комфорт і затишок. І вона дійсно берегиня сімейного благополуччя. Я вдячний долі, що звела мене, студента, з найкрасивішою і найчарівнішою дівчиною селища Засільського цукрового заводу.
Дієтологи живлення рослин
– А тепер Ви зосередились на діяльності ТОВ «Південьнасіньсервіс». Не сумуєте за масштабними проектами?
– Давайте відразу визначимось. Цією фірмою керує мій син Андрій Миколайович, і не лише тепер, а з дня її реєстрації, уже 23 роки.
– Зачекайте, йому зараз 43 роки, то Він директором уже 23 роки?
– Ні, він директорує 25 років, бо перед цим 2 роки керував ТОВ «АТТІС».
– Тобто він був при Вас, під вашою опікою?
– Ні. Я був при ньому і фірмою опікувався він сам і доволі успішно. А якщо бути точнішим, то мабуть з шестирічного віку, коли він бував у мене на заводі, працівники говорили: «О, маленький директор прийшов» (жартую). В нього з дитинства проявлялись цілоспрямованість, працелюбність, комунікабельність, уміння тримати слово, шанобливе відношення до людей. Створивши компанію «АТТІС» у 18 років, він був призначений директором. Через 2 роки мале підприємство вийшло на зовнішньо-економічні відносини з німецькою компанією КВС у якості дилера по постачанню насіння цукрових буряків для українських с/г виробників. В цей час він навчався у Херсонському сільськогосподарському інституті і отримав кваліфікацію «Магістр обліку і аудиту». Насіння цукрових буряків компанії КВС відрізнялось значно вищою продуктивністю у порівнянні з найкращими вітчизняними гібридами.
Навіть в умовах південого Степу їх урожайність на 25-30% перевищувала середню урожайність по Україні, а в окремих господарствах була понад 600 ц/га. З розвалом бурякоцукрового комплексу фірма постачала насіння інших технічних культур та перейшла на надання послуг у мінеральному живленні рослин та застосуванні елементів біотехнології в агровиробництві. Більше про це може розповісти сам директор ТОВ «Південьнасіньсервіс» Андрій Миколайович. Я лише скажу, що очолюване ним підприємство в рейтингу малих підприємств з надання послуг у рослинництві 2013-2016 роках входило в ТОП-30 кращих підприємств України та займає лідерські позиції і тепер.
– Андрію Миколайовичу, чим поясните Ваш успіх і успіх Вашого підприємства, як Ви виборюєте «місце під сонцем»?
– З кожним роком боротьба за виживання стає більш жорстокою і щоб вижити, потрібно бути сильним. А сила наша — бути корисними для с/г виробників, впроваджувати новітні розробки в агротехнологіях, надавати комплексні послуги. Ми почали постачати мікродобрива, коли в Україні працювали дві компанії вітчизняних та пара дилерів іноземних. Ми побачили перспективу в широкому застосуванні позакореневих підживлень мікродобривами і почали співпрацювати з фірмою «Екоплон Україна» з продажу мікродобрив «Еколист», а згодом – з польсько-українською компанією «Агровіт Груп», з якою працюємо і тепер.
– А чому Ви зупинились лише на одному виробнику, коли на ринку України і виробників, і їх представників — греблю гати.
– Дійсно, ринок дуже наповнений мікродобривами і з кожним роком їх більшає, та наша фірма не метелик, що літає з квітки на квітку. У нас інший підхід. Ми не ставимо перед собою за мету лише продати товар, а надати послуги його ефективного використання та отримання реального прибутку господарств. А це потребує глибоких знань особливостей кожного регіону, його природно-кліматичних умов, стану ґрунтів тощо. Навіть брендові мікродобрива іноземних виробників не завжди проявляють свою ефективність в умовах наших господарств, адже вони розроблялись і випробувались в їх умовах. Але умови Німеччини, Англії, Туреччини дуже відрізняються від наших умов. Та навіть в різних регіонах України вони не однакові. Тому коли добрива «універсальні» і рекомендуються одинакові схеми їх використання в усіх зонах, то не завжди отримуємо очікуваний ефект. Тому ми заявляємо виробнику характеристики потрібних нам добрив, а це передбачає тісну і творчу співпрацю. 17-річна співпраця з компанією «Агровіт Груп» дозволяє цю проблему успішно вирішувати. ЇЇ технологи прислуховуються до наших порад при створенні нових продуктів чи зміні формуляцій діючих.
В результаті такої співпраці з’явився «Нановіт Фосфорний» — мікродобриво з вмістом 411 г Р2О5 та по 7 г бору і цинку, яке дуже ефективне для листкового підживлення рослин на початку їх розвитку. Виробляється лінійка рідких стартових добрив «Нановіт Терра» з високою концентрацією NPK, магнію, сірки та мікроелементів для внесення їх в посівні рядки з різними комбінаціями. Багато наших конкурентів поставляють свої продукти з розробленими рекомендаціями для тих умов, де вони виробляються. І часто вони не підходять для конкретних умов наших господарств, тому ми вивчаємо ефективність продукту нашого виробника в конкретних умовах і разом працюємо над його адаптацією до наших природно-кліматичних умов та стану ґрунтів.
Після відвідування мною іспанської фірми і ознайомлення з виробництвом та номенклатурою продукції, за нашою пропозицією Компанія «Агровіт Груп» почала виробляти антистресовий препарат «Нановіт Аміно Макс» у складі якого 403 г незамінних L-амінокислот, азот, фосфор, калій, магній, сірка та мікроелементи. Цей препарат показав свою ефективну дію на слідуючому прикладі. В одному з господарств провели позакореневе підживлення кукурудзи після гербіцидної обробки соняшника, не промивши обприскувач, в результаті чого рослини на 21 га кукурудзи за першого проходу обприскувача були дуже пригнічені і почали випадати. Після обробки цієї площі препаратом «Нановіт Аміно Макс» рослини швидко вийшли зі стресового стану, що забезпечило їх урожайність на рівні здорових рослин.
В нинішніх умовах рослини перебувають постійно у стресовому стані через аномальні погодні умови, велике хімічне навантаження тощо, втрачаючи потенціал урожайності. Отже забезпечення їх антистресовими мікродобривами — нагальне завдання сьогодення. Тому до складу усієї лінійки мікродобрив «Нановіт» додаються амінокислоти, а також фітогормони, адаптогени та ад’юванти-прилипачі. Це забезпечує довготривале зберігання розчину добрив на листковій поверхні рослини та швидке і повне проникнення їх в рослинний організм.
Головним завданням в живленні рослин є оптимізація співвідношення елементів живлення відповідно до потреб рослини в конкретних умовах розвитку. Для визначення цих потреб ми використовуємо лабораторію для листкової діагностики рослин та розробляємо відповідну схему підживлення мікроелементами, можна сказати дієту для рослин. Це не тільки підвищує урожайність та якість продукції, але й економить значні кошти господарству, бо купується лише те, що потрібно рослині. Листковими підживленнями ми корегуємо невідповідність елементів живлення до оптимальної потреби в них рослин. Щодо основного внесення мінеральних добрив, то потрібно мати повний аналіз ґрунтів. Компанія «Агровіт Груп» придбала найновішу агрохімічну лабораторію у США, яка забезпечує повний агрохімічний аналіз ґрунтів.
На основі цих аналізів спеціалісти компаніїї «Агровіт Груп» та ТОВ «Південьнасіньсервіс» розробляють системи живлення вирощуваних культур для кожного конкретного поля безкоштовно для своїх клієнтів. Велику роботу в цьому напрямку проводить агротехнолог-консультант Микола Дмитрович Іванчук, який і у будні, і у вихідні спілкується з товаровиробниками та безкоштовно надає консультації та поради на їх прохання. А звертаються до нього фермери з усіх регіонів України, у більшості ті, з якими ми взагалі не працюємо. І вони вдячні йому за таку допомогу.
– Що ж, як кажуть у народі: «який батько, такий і син». Думаю, це сказано про вас.
Р. S. Протягом 4 років Микола Дмитрович плідно працює з виданням «AgroOne».
