Правила вирощування озимого ріпаку від «Агрофірми Колос»
Пропонуємо вам ознайомитися з високоврожайною технологією вирощування озимого ріпаку на прикладі практичного досвіду ТОВ «Агрофірма Колос», землі якої знаходяться у Київській області.
Основні підходи та агроприйоми, які дозволяють стабільно отримувати якісний результат, можуть бути корисними для агровиробників багатьох регіонів України. Встановлено, що близько 70-80% успіху у вирощуванні ріпаку озимого закладається в літньо-осінній період. Ця культура досить вибаглива до попередників, тому кращими для неї є чисті та добре угноєні зайняті пари. Щоправда, ці попередники, як правило, відводяться під озимі зернові.
Готуємо ґрунт
А основними попередниками ріпаку у виробничих умовах є озимі та ярі зернові (пшениця, жито, ячмінь та тритикале).
Загалом, основні вимоги до попередників при вирощуванні ріпаку озимого наступні:
■ завчасно звільнити поле (не пізніше як за 40-50 днів до сівби ріпаку);
■ залишити поле чистим від бур’янів та насіння попередньої культури (падалиця);
■ не виносити надмірної кількості поживних речовин, доступної вологи і не руйнувати структуру ґрунту.
Не рекомендується висівати ріпак після гірчиці, редьки олійної, капусти та інших культур з родини капустяних, а також після високопродуктивних просапних культур.
Основний обробіток ґрунту слід розпочинати в день збирання попередника – озимих або ярих зернових (перша половина липня). Ці культури після себе лишають рослинні рештки, значну частину полови та соломи, а також насіння основної культури, яке інтенсивно проростає у посівах ріпаку.
В таких умовах виправдовує себе застосування біодеструктора стерні у нормі 1,0-1,5 л/га і внесення мінеральних азотних добрив з розрахунку 15 кг д.р. на 1 т рослинних решток. До складу біодеструктора входять, як правило, активні ґрунтові мікроорганізми, фосформобілізуючі та азотфіксуючі бактерії, молочнокислі бактерії, антагоністи патогенів, ендофітні мікроорганізми, продуценти целюлози та інші ферменти. Дія біодеструктора спрямована на прискорення розкладу стерні, соломи та органічних добрив у доступні форми елементів живлення, прискорення проростання падалиці і насіння бур’янів.
Одночасно з внесенням біодеструктора та мінеральних добрив проводять обробіток ґрунту дисковими знаряддями на глибину 8-10 см. Після масового проростання насіння бур’янів і падалиці проводять оранку на глибину 22-25 см (не пізніше як за місяць до сівби).
Головне завдання оранки в технології вирощування ріпаку озимого:
■ створити оптимальну будову орного шару ґрунту і відповідний структурний стан для ефективного регулювання водного, повітряного, теплового і поживного режимів;
■ заробити в ґрунт добрива, післяжнивні рештки й насіння попередньої культури (падалиця);
■ створити умови для розкладу органічної речовини й нагромадження поживних речовин у доступній формі для культурних рослин;
■ очистити ґрунт від насіння бур’янів, падалиці, збудників хвороб та шкідників;
■ створити умови для рівномірної заробки насіння ріпаку озимого на оптимальну глибину та отримання дружніх сходів.
Протруювання та захист
Після проведення оранки до сівби культури ґрунт утримують у стані напівпару. Проте, часто у технології вирощування ріпаку озимого оранку замінюють поверхневим (6-8 см) або мілким (10-12 см) обробітком. Слід нагадати, що такий обробіток вимагає ретельного захисту культури від бур’янів та сходів падалиці. Отже доцільно перед сівбою ріпаку озимого внести ґрунтові гербіциди, наприклад, Бутізан у нормі 1,75-2,5 л/га, Дуал 1,6 л/га. Хороші результати отримані також при внесенні Трефлану у нормі 2,0 л/га.
Ріпак озимий слід сіяти високоякісним насінням високих репродукцій з лабораторною схожістю не нижче 90%.
На ринку України нині переважно присутні гібриди, які значно продуктивніші та вимогливіші до умов вирощування, порівняно з сортами ріпаку озимого. Насіння ріпаку дрібне (маса 1000 насінин 5-6 г), при сівбі воно потребує неглибокого загортання: на легких та середніх за механічним складом ґрунтах у межах 2,5-3,0 см, важких – 1,5-2,0 см.
Сіяти насіння ріпаку глибше 3,5-4,0 см не рекомендується. Строки сівби ріпаку озимого слід вибирати з таким розрахунком, щоб до початку зими рослини сформували 8-10 розеткових листків, висота точки росту знаходилася не вище 1,0-1,5 см над поверхнею ґрунту, стрижневий корінь проникав у ґрунт на глибину 50-70 см, діаметр кореневої шийки становив би 8-12 мм. Для цього слід забезпечити оптимальну будову орного шару ґрунту (краще створює оранка, ніж поверхневий або мілкий обробіток) і оптимальні строки сівби: північні та західні області – 15-25 серпня; центральні – 20-30 серпня; східні – 25 серпня – 5 вересня; південні – 10-20 вересня. Проте, на місцях строки сівби корегуються наявністю доступної вологи у ґрунті.
При цьому слід розуміти, що запізнення із сівбою веде до скорочення вегетаційного періоду в осінній період. А це погіршує ріст і розвиток культурних рослин і, як наслідок, веде до поганої перезимівлі рослин.
Обов’язковим технологічним заходом є протруєння насіння.
Кращі результати отримані при застосуванні суміші препаратів: Нупрід 600, к.с., 3,5 л/т + Фунабен Т 40 5,5 л/т + Марс У, 0,3 л/т. Протруювання слід проводити за 3-4 дні до сівби, а в день сівби обробити насіння біопрепаратом Альбобактерин. В день сівби проводять передпосівну культивацію на глибину загортання насіння (3-4 см) Kompaktomat FARMET K600, що створює оптимальний гранулометричний стан, будову орного шару та вирівнює поверхню поля. Сівбу здійснювали сівалкою CASSE NO-TILL – 5400 soybean special з міжряддям 38 см, нормою висіву 3,5-4 кг/га, що забезпечує густоту 700-800 тис. шт./га.
Тонкощі догляду та живлення
Одним з відповідальних періодів у технології вирощування ріпаку озимого є догляд за посівами, особливо в осінній період. У фазі 2-4 листків в господарстві вносили фунгіцид Фолікур, 0,5 л/га, з одночасним підживленням Бороплюс, 1,0 л/га + сульфат амонію 3,5 кг/га + карбамід 4,0 кг/га + Mg 500 г/га + Zn 400 г/га + Mn 200 г/га + Cu 60 г/га + В 50 г/га та амоній молібденовий 20 г/га. Таке позакореневе підживлення дає хороший розвиток культури та уповільнює її ріст.
У фазі 5-6 листків посіви ріпаку озимого обробляють інсектицидами – Актара 100 г/га у суміші з Бі-58 0,8 л/га, що захищає рослини від комплексу осінніх шкідників. Такий набір технологічних заходів у осінній період наблизив розвиток культури до оптимальних параметрів (фото 1 і 2) і сформував густоту стояння у межах 600-650 тис. шт./га.
Після виходу із зими по мерзлоталому ґрунту проводиться підживлення сульфат амонієм у нормі 100 кг/га д.р., а через 4-5 днів вноситься по 100 кг/га д.р. карбаміду. При відновленні вегетації (на початку квітня) посіви підживлюємо аміачною селітрою у нормі 100 кг/га д.р.
Весняне підживлення культурних рослин азотними добривами з різним механізмом дії (амонійний, амідний, аміачно-нітратний) сприяє інтенсивному відновленню вегетації й формуванню потужної асиміляційної поверхні.
У період інтенсивного росту (третя декада квітня) посіви обробляємо комплексом препаратів – інсектицид Нурел Д 1,0 л/га, фунгіцид Фолікур 0,9 л/га з одночасним підживленням: сульфат амоній 10 кг/га + карбамід 15 кг/га. У фазі гілкування ріпаку (кінець квітня – початок травня) посіви обробляємо фунгіцидом Тілмор 1,0 л/га у суміші з інсектицидом Карате Зеон 150 г/га + КАС 20 кг/га. Завершується догляд за посівами внесенням у фазі бутонізації – поява першої квітки у рослин фунгіциду Фолікур 0,6 г/га + фунгіцид Дерозал, 0,5 л/га та інсектициду Каліпсо 150 г/га (авіаобприскування). З метою уникнення втрат врожаю у період дозрівання стручків посіви обробляємо стікерами або плівкоутворювачами (еластик 0,8-1,0 л/га або Нью-Філм 17 0,7-1,0 л/га).
Запропонована технологія вирощування ріпаку озимого забезпечує урожайність на рівні 4-5 т/га у регіонах центрального, південного Лісостепу, а також у зоні північного Степу.
Сергій Іваненко