Такі різні, але так схожі за оздоровчою силою рослини… Агрус і цукрова кукурудза! Вживаймо терміново!

Серпень мабуть є найсмачнішим місяцем року, отож хочу поділитися з усіма читачами славного журналу «AgroOne» знаннями про не дуже розкручену ягоду – агрус та про досить знану, але теж недооціненну цукрову кукурудзу.

Отже, цукрова кукурудза (латиною – Zea Saccharata Sturtev). Цю смачну зернову рослину вважають за народжену у Мексиці та Гватемалі, але по-справжньому, вона 200 років тому зайняла значні площі Поділля і Причорномор’я. Вона відразу прийшлася до смаку місцевим, адже смачні недозрілі качани, зварені у солоній водичці, були чудовими смаколиками, особливо для дитячого загалу. Наразі ця солодка кукурудза надзвичайно швидко пройшла акліматизацію на чорноморських берегах, після чого запанувала майже в усіх куточках України та інших країн.

Як смачна та корисна їжа використовується зерно молочно-воскової стиглості у вареній формі та законсервована «солодка кукурудза». Споживати цукрову кукурудзу можна дітям з малечку, з 2-3-х рочків, але під наглядом дорослих та за умов перетирання зернин до каші. Ну а кількість кукурудзи, яку треба з’їсти за сезон для дорослих – від 10 до 30 качанів. Саме тоді організм насититься золотом, яке є важливим для нормального розвитку. Але обмежувати себе 10-30 качанами не обов’язково, їжте стільки, скільки влізе, не забуваючи про пересторогу у переїданні, особливо для огрядних людей.

Зерно цукрової кукурудзи містить 60-72% вуглеводів, 10-15% повноцінного білку (протеїну), в якому є незамінні для людського організму амінокислоти – лізин і триптофан; 4-7% жирів, клітковину, каротиноїди, вітаміни С, А, В1, В2, РР, Н, D, E, K. Також кукурудза багата на мінеральні солі з фосфором, кальцієм, залізом. Також треба пам’ятати, що жовтозерні сорти є більш насиченими вітамінами, ніж білозерні.

Найбільш цінним та важливим є лікувальні властивості цукрової кукурудзи. Кукурудзяні рильця сприяють покращенню здатності зсідатися крові за рахунок збільшення кількості протромбіну, мають ефективну жовчогінну, сечогінну властивість, застосовують також за запальних процесів у печінці, жовчному та сечовому міхурі, за наявності каменів у нирках. Кукурудзу використовують як лікарську культуру з давніх давен, лікуючи хвороби печінки та сердцево-судинної системи, нефріт тощо.

Незамінним у раціоні є кукурудзяне масло, особливо якщо воно з цукрової кукурудзи. Порівнюючи зі звичайною кукурудзою, масла від цукрової дещо менше, але воно багатше на вітаміни у рази.

За складом надто важливих ненасичених жирних кислот, як лінолева, ліноленова, масло цукрової кукурудзи випереджає соняшникове, звичайне кукурудзяне та майже є рівним соєвому. Кукурудзяне масло є найбільш лікувальним серед багатьох інших. У ньому багато фосфатидів, які разом з ненасиченими жирними кислотами коригують склад холестерину у організмі. Це масло підвищує тонус жовчного міхура та посилює його скорочення, надає чітко виражений жовчогінний ефект.

У цукрової кукурудзи можна виявити ще багато можливостей лікування.

А вирощувати це солодке і корисне чудо зовсім не важко. Кожен господар на своїй садибі може мати хорошу плантацію цукрової або суперцукрової кукурудзи. У журналі «AgroOne», здається у номері №6 за цей рік, є сторінка «питання–відповідь», на якій можна прочитати про технологію вирощування солодкої кукурудзи.

А тепер, шановні, приймайте чудову інформацію для дорослих.

АҐРУС….  КРЫЖОВНИК…. GROSSULARIA RECLINATA

«Вечером кухарка поставила на стол тарелку крыжовника. Первый урожай из посаженных Николаем кустов. Ягоды были твердые и кислые, но Николай ел их с жадностью. И нахваливал. Иван Иванович видел перед собой счастливого человека, заветная мечта которого осуществилась очевидно».
Чехов А.П. «Крыжовник»

Не знаю, чи читали Ви розповідь великого світового письменника Антона Павловича Чехова «Крыжовник», маю надію, що так. Чомусь згадалося, як можна реалізовувати свою мрію, аби бути щасливим….

Серед величезної кількості ягід, що відомі людству, є ягода, яка, на превеликий жаль, чомусь не стала у перші ряди за якістю. Ягода ця – аґрус, російською – крыжовник, латиною – Grossularia. Прийшов час, коли аґрусу відкрилися нові перспективи. Гарний розлогий чагарник з пальчасто-лопастними листочками і з пальчасто-роздільними шипами під вузликами та більш короткими та тонкими щетинками на міжвузлях. У дитинстві пам’ятаю, аґрус у бабусиному садочку був для мене найсмачнішим продуктом, адже поєднання тонкого аромату, солодко-кислого смаку та м’якості дуже притягувало та його можна було з’їсти досхочу. Уже коли стала дорослою, мені геть не хотілося збирати аґрус, бо манікюр був дорожче за бабусине варення, яке вона варила дуже смачно.

Плоди аґрусу у своєму складі мають фруктозу, глюкозу, сахарозу, органічні кислоти (лимонна, яблучна), пектин, клітковину, аскорбінову кислоту, каротин, вітамін Е, фолієву кислоту, фенольні сполуки (катехіни, лейкоантоціани, антоціани, флавоноли, фенольні кислоти). Щодо важливих елементів – повний набір зі сполук калію, йоду, заліза, марганцю, міді, цинку і фтору.

Плоди аґрусу є чудовим лікувальним продуктом. Аґрус застосовується у дієтичному і лікувальному харчуванні. Його рекомендують при захворюваннях серця, проявах гіпертонічної  хвороби, атеросклерозі, ожирінні та при анемії.

У сирому виді та настоянках аґрус використовують як легке послаблююче, діуретичне та жовчогінне. Аґрус нормалізує процеси обміну, укріплює судини, посилює кровотворення.

Народна медицина здавна знала особливості цієї цілющої ягоди і застосовувала аґрус за проявів атеросклерозу, крововиливах, що пов’язані зі зниженням еластичності кровоносних капілярів, при гіпертонії та анемії.

Аґрус є дуже смачною ягодою у свіжому виді, тільки що зібраним з колючих кущиків. А у переробці аґрус теж є неперевершеним продуктом.

Варення, желе, мармелад, цукати, соки, різноманітні соуси – все це дарує смак та здоров’я ця чудова ягода – аґрус.

Якщо сорт аґрусу більш кислий, аніж інші, з нього готують неперевершені за смаком компоти. Насиченість аскорбіновою кислотою призводить до тривалого зберігання ягід. Дуже добре зберігати ці ягоди у швидкому замороженні.

Серед застережень – з обережністю вживати аґрус людям з виразковою хворобою у стадії загострення. Аґрус також треба обмежувати через велику кількість клітковини та органічних кислот. Таким чином, не нехтуйте смачною та корисною ягодою – аґрусом, тоді здоров’я Ваше завжди буде добрим.

Вирощувати аґрус не складно. Посадковий матеріал можна купувати у спеціалізованих магазинах та на базарі, однак, треба шукати надійні місця.

Аґрус може плодоносити до 20 років, хоча часто кущі можуть жити і до 40 років. Дуже вимогливий до освітлення, без сонця отримати хороший врожай не вийде, ягоди стають малими, а їх кількість знижується. Не полюбляє аґрус і високого рівня зволоження. У таких умовах є значний ризик загнивання кореневої шийки куща навіть до повної загибелі. Не розміщуйте аґрус на тяжких глинистих ґрунтах.

Кущі агрусу добре висаджувати на постійне місце як навесні, так само і восени. Але у першому випадку треба орієнтуватися на короткий період між таненням ґрунту і набуханням бруньок. Встигнути у термін досить важко, а посадка із запізненням негативно відобразиться на рівні приживання. Саме тому досвідчені садоводи віддають перевагу осені. У цьому випадку посадка проводиться за 4-6 тижнів до приходу заморозків. Тоді кущ аґрусу встигає отримати молоді корінці та прижитися на новому місці. Під час посадки необхідно витримувати інтервал між сусідніми кущами. Розмір ям для посадок залежить від габаритів рослини. Для компактних сортів досить дистанції в 1 м, для габаритних – 2 м. Кущі потрібно підкормлювати поживними речовинами.

Перш за все перед посадкою аґрусу необхідно видалити усе сухе коріння та підрізати вершки гілок. На кожній гілці треба залишити по 5 бруньок. Розмістити кущ у ямі треба дещо під нахилом. Ґрунт, що засипаний у траншею, обов’язково треба ущільнити. Це допоможе запобігти створенню пустоти. Завершальний етап – рясний полив.

Хороший садочок – то є щастя, а ягідники у ньому – цінний матеріал та дорога до міцного здоров’я. Не втрачайте дорогоцінний час!