Початок весняної посівної кампанії активно стимулює аграріїв планувати сівбу саме зернових культур. Проведення посівної в оптимальні строки з застосуванням потужних сівалок дозволяє виконувати великий обсяг робіт за короткі терміни. Завдяки цьому буде збережена волога, що забезпечить можливість отримати стабільні рівномірні сходи та наступні посіви. При цьому важливо на першому етапі додати добрива і засоби захисту насіння. Комплексне застосування елементів живлення та пестицидів дозволить максимально якісно закласти фундамент майбутнього врожаю. Спробуємо розібратися, як краще це зробити.
Основні елементи та ярі культури
Короткий період вегетаційного періоду в ярих зернових культурах не дозволяє аграрію розслаблятися. Зокрема, для такої культури як ячмінь він складає 70-110 діб, для вівса – 100-120, для пшениці ярої – 80-115 діб. При цьому важливо, що коренева система ярих зернових менш розвинена, ніж у озимих культур. Дані технологічні особливості агрономи враховують, щоб забезпечити повноцінне живлення посівів упродовж вегетації. Ярі зернові мають велику потребу в азоті у фази від початку кущіння до виходу у трубку. За цей період вони поглинають до 40% азоту загального виносу за вегетацію.
Відомо, що протягом перших 10-30 діб після появи сходів азот накопичує в рослинах вуглеводи. Відповідно нестача азоту в цей період сприяє порушенню формування генеративних органів посівів, а за підсумками – призведе до втрати врожаю. Використання азоту протягом пізніших строків не знімає негативного впливу раннього азотного голодування і не підвищує врожай культур.
Інший елемент – фосфор – в ярих зернових сприяє росту кореневої системи, формуванню крупного колоса, більш ранньому достиганню зерна. Наступний перший період росту посівів є критичним у фосфорному живленні рослин. Відповідно, застосування фосфорних добрив у рядки під час сівби в дозі 10-20 кг/га д.р. підвищує врожайність на 2-4 ц/га. Загалом фосфорні добрива дають менший, ніж азотні, приріст урожаю, але без них рослини гірше засвоюють азот і калій.
Третій елемент – калій – ярі зернові споживають найбільше на перших етапах розвитку. Найбільш ефективні калійні добрива, що застосовуються на піщаних та супіщаних ґрунтах з невисоким вмістом рухомих сполук.
Живимо високий урожай
Як свідчать результати наукових та практичних досліджень, частка добрив у формуванні врожаю становить 30-40%, що значно вище, ніж частка насіння, засобів захисту рослин чи обробітку ґрунту.
Згідно з розробками провідних фахівців, тонна мінеральних добрив у діючій речовині в середньому забезпечує наступні прибавки врожаю з 1 га: зерна — 4,5 т, коренів цукрових буряків –30-40 т, картоплі — 25-30 т, насіння соняшнику — 1,5-2 т. Для економії ресурсів і одержання високої прибутковості, аграрії мають застосовувати нові підходи до оптимізації доз, строків та способів внесення мінеральних добрив під вирощувані культури з використанням методів ґрунтово-рослинної діагностики живлення сільськогосподарських посівів.
Відповідно, враховуючи умови нестачі вологи як ключового лімітуючого фактору, під ярі культури рекомендовано застосовувати прості мінеральні добрива: аміачну селітру, карбамід, аміачну воду, суперфосфат амонізований, а також нітроамофоску, суперагро. Коли мова йде про терміни внесення добрив, то при внесенні в рядки одночасно з сівбою перевагу мають складні мінеральні добрива.
Якщо раніше рекомендували вносити суперфосфат простий (Р) в рядки під час сівби, що було обґрунтовано за внесення високих доз основного внесення добрив, то нині, за відсутності основного внесення, доцільно застосовувати в рядки складні мінеральні добрива в дозах 25-30 кг/га д.р. NPK. Для цього використовують нітроамофоску, суперагро, нітрофоску, амофоску та інші. На ґрунтах з високим вмістом обмінного калію застосовують складні мінеральні добрива парного сполучення (суперагро марки NP, амофос NP, амофосфат NP та ін.).
Доза внесення азоту для ярих культур на високому агрофоні має бути в межах 45-60 кг/га. Після малоцінних попередників та на ґрунтах з відносно низькою родючістю, її підвищують до 60-80 кг/га. При цьому, на відміну від озимих культур, 50% загальної дози азоту необхідно обов’язково внести до сівби. Фосфорні і калійні добрива вносять під зяблеву оранку, що сприяє перемішуванню з ґрунтом на всю глибину орного шару і забезпечує кращий розвиток кореневої системи та рослини в цілому. Найбільшу потребу у фосфорі рослини мають на початку кущіння – виходу в трубку. При весняному внесенні добрив фосфор залишається малодоступним для рослин, оскільки не засвоюється так швидко ґрунтовим комплексом. Калій підвищує стійкість соломини до вилягання, зменшує ураження кореневими гнилями і прискорює рух вуглеводів зі стебел і листків у колос.
Практичні результати внесення добрив на родючих ґрунтах (чорноземи, темно-сірі та ін.) під ярі зернові культури після кращих попередників свідчать про потребу вносити N-P-К. На бідніших ґрунтах (дерново-підзолисті, світло-сірі тощо) дозу добрив збільшують до N-P-К.
Високопродуктивні, чутливі до добрив і стійкі до вилягання сорти забезпечують максимальні врожаї з підвищенням дози до N-P-К. За вирощування пивоварного ячменю, а також при підсіві багаторічних бобових трав дозу азотних добрив зменшують на 25-30%.
Доза внесення добрив не повинна перевищувати після удобрених просапних культур N30, а після інших попередників – N. Кращі результати у зоні достатнього зволоження для підвищення врожайності і якості зерна пшениці ярої забезпечує підживлення азотом на початку трубкування (30% від загальної дози) і у фазі колосіння (решту 20% дози). Залежно від особливостей ґрунту і попередників під овес, добрива вносять з розрахунку від 30 до 60-90 кг/га діючої речовини азоту, фосфору і калію. Азотні добрива, якщо розрахункова доза їх не перевищує 40-60 кг/га, краще вносити під передпосівну культивацію. Якщо доза вища ніж 60 кг/га, то частину азотних добрив слід вносити під час підживлення на початку трубкування.
Боремося проти шкідників та хвороб
Досвід, особливо сумний, останніх років, коли шкідники та хвороби знищують чи роблять непридатною більшу частину врожаю, вимагає нагальних технологічних дій. Серед способів хімічного захисту з агрономічного та економічного поглядів дуже важливим і, водночас, відповідальним є передпосівна обробка насіння протруйниками. Адже проведені вченими дослідження з ярою пшеницею і ярим ячменем свідчать про те, що окремі препарати, попри їхню високу технічну ефективність проти збудників хвороб, токсично діяли також і на рослини. Агрономи мають це враховувати, бо фітотоксичність виявлялась у зниженні польової схожості протруєного насіння. Тим більше негативний вплив на насіння культурних рослин посилювався тоді, коли була посуха, що призводило до формування меншої кількості рослин і стебел на одиниці площі та подальшого зниження врожайності порівняно з контрольним варіантом (без виконання протруювання).
Результати дослідів свідчать, що використання для протруювання насіння препаратів на основі діючих речовин карбосин, тебуконазол, беноміл, тритіконазол, прохлораз, в умовах недостатнього зволоження не призводить до зниження врожайності зерна. Така ситуація обумовлюється їх меншим фітотоксичним впливом на паростки зернових колосових культур порівняно з іншими препаратами.
Водночас у ті роки, коли достатньо вологи, названі препарати гарантують істотне збільшення врожайності ярих, особливо за обробки насіннєвого матеріалу, враженого збудниками хвороб. Водночас варто пам’ятати, що ефективність протруєння насіння значною мірою визначається рівнем удобрення культури та способом обробітку ґрунту.
Іларіон Радченко
