Штрихи до портрету нового очільника повернутого міністерства
Не всі реформи однаково корисні. Від деяких може відпасти голова – як політичний орган. Так і сталося півтора роки тому з Міністерством аграрної політики та продовольства, мовляв, обійдуться і без нього в сільській місцевості. Та раптом виявилося, що поспішна ліквідація профільного відомства – не зовсім від великого розуму. Зараз міністерство повернули (щоправда, з обрізаними повноваженнями) та призначили його очільником Романа Лещенко. Про його повноцінну роботу на цій посаді говорити ще зарано, але деякі заяви та озвучені наміри нового очільника вже заслуговують уваги.
Міністр – не шаман
Годі й сперечатися: в цілому для АПК життя без профільного міністерства геть не задалось. Тут тобі і падіння врожаїв, і зменшення експорту, і величезні проблеми у тваринництві… Ні, міністр не нашаманив би дощу й не підвищив би надої ВРХ простим накладанням руки. Але щодо низки гостропроблемних питань, скажімо, постачання мінеральних добрив, профільний орган міг би відстоювати інтереси аграрної спільноти, як це робиться у всьому розвинутому світі.
«Подивимось на наших міжнародних партнерів, на основні країни, які сьогодні є потужними не тільки з точки зору аграрного експорту, а й усього промислового комплексу, на країни, які є великими гравцями на світовому ринку, – підкреслила екс-виконуюча обов‘язки міністра аграрної політики та продовольства Ольга Трофімцева. – У кожній з цих країн є профільне міністерство, яке займається аграрним сектором та лобіює інтереси галузі, як усередині держави, так і поза її межами».
Як констатують фахівці, при наявності здорового глузду, сама потрібність Мінагрополітики взагалі не обговорюється. А обговорювати слід, яким чином найшвидше й найефективніше воно може бути відновлено з повноцінними повноваженнями та працездатністю. Так що, міністр стратегічно важливої галузі – це не дикунський шаман плодючості, не злісний пережиток минулого чи примха попередників, а нагальна необхідність в сучасному світі та в Україні.
Міністр – не господар
Новообраний очільник МінАПК, попри свою юридичну освіту, сільському господарству людина таки не чужа. Роман Лещенко народився на Черкащині в родині фермерів. Закінчив КНУ ім. Шевченка, працював головним юридичним консультантом холдингу OSG Group, заснував «Український аграрний центр», очолював агрокомпанію «Прогрес»… У жовтні 2019 року пана Лещенко було призначено уповноваженим президента із земельних питань, а з червня 2020 року – головою Держгеокадастру України.
Так що очільник АПК знає, що робити. І більше того – що не робити. Відтепер робота Міністерства аграрної політики та продовольства буде зосереджена виключно на формуванні державної політики в агросекторі, а не на управлінні державними підприємствами та перерозподілом їхніх доходів: «Наше стратегічне завдання – повноцінно відновити в найближчі місяці роботу профільного Міністерства і залучити команду проєвропейського типу з чітким функціоналом без наявності різного роду господарських функцій, які не властиві Міністерству як інституції».
Міністр наголошує, що аграрний сектор, насамперед, повинен мати свою стратегію розвитку. І визначальною у цій стратегії має бути земельна реформа, всі заходи з її реалізації. То ж Лещенко назвав запуск ринку найголовнішим завданням на цій посаді, і дав слово, що з 1 липня земельний ринок запрацює.
Міністр – не радикал
Тут цікаво зазначити, що нинішній міністр був свого часу депутатом Жашківської районної ради від Радикальної партії Олега Ляшка. А сам керівник цієї партії мав великі симпатії до сільського господарства, і з кращими представниками аграрного та навіть тваринного загалу рішуче виступав проти продажу землі. Коли аграрії привели до Верховної ради корову та подарували її Олегу Ляшку, він наголосив: «Корова розумніше більшості депутатів. Бо якби в них було хоч трохи розуму та крапля совісті, вони ніколи б не продавали нашу святу землю. Корова годує українську сім’ю, а парламентська більшість – об’їдає».
Міністр за гарну ціну
Зараз інші часи, інша більшість – і колишні соратники пана Ляшка зараз вважають за честь цю землю продати по омріяній гарній ціні. «На моє глибоке переконання, десь в районі $2 тисяч буде вартість гектара землі в Україні», — заявив Лещенко та водночас додав, що передумов до великого ажіотажу по продажу землі немає. На думку міністра, земля — це краще від будь-якого депозиту, оскільки її вартість та орендна плата за неї росте кожного року. «І сьогодні оренда землі в Україні не менша 150 доларів за гектар. І вона кожен рік росте. Безумовно, цей пасивний дохід цікавий усім», — заявив глава міністерства. – Тому продавати землю не потрібно. Це класний актив, який буде приносити стабільно гроші».
Можливо, тут немає особливо протиріччя між нагальним введенням ринку землі та одночасним закликом її не продавати. Адже через пару років існуючі обмеження будуть повністю чи частково усунені, прийдуть «поважні іноземні інвестори» – і тоді вже можна буде повноцінно торгувати всіма пасивами з активами.
Міністр бачить все
І їх вже зараз виводити з тіні, оподатковувати кожен гектар. То ж детінізація агросектору теж стоїть серед пріоритетів міністра, який особисто пообіцяв показати, кому і скільки землі належить в Україні.
«Я особисто знаю, є сьогодні носієм дуже великої кількості інформації не тільки про те, хто цю землю отримав, а і хто отримав надра країни, ми робимо все покроково. Перший етап — це геопортал відкритих даних, ми прийняли минулого року відповідний закон і вже в лютому, в найближчі тижні ми презентуємо геопортал, який називається Big Data Україна, земля, вода, ресурси — все у відкритому доступі, – сказав Лещенко в інтерв’ю НВ. – Люди будуть бачити, де чия земля, хто її власник, хто скільки платить податків; ми окремо покажемо, хто отримав по два гектари землі в нашій державі, коли отримав, при якій владі…». Але міністр уточнює, що оприлюднювати імена будуть вибірково, попереджаючи противників земельної реформи: «Я вам розкажу наш план, він дуже короткий: якщо дані особи будуть спекулювати, блокувати земельну реформу (бігати до Конституційного Суду, проводити псевдомітинги і блокувати), ми будемо по кожному бенефіціару просто показувати, що за ним стоїть». Водночас, очільник МінАПК не хоче, щоби: «Почали говорити про «політичні розправи», що ми атакуємо опонентів, що ми таким чином намагаємось грати в політику тощо». І знову ж таки, спробуємо не помітити тут протиріччя.
Міністр у пошуку
За оцінкою експертів, ліквідація профільного відомства завдала шкоди й експортному потенціалу, український агросектор почав сильно здавати свої позиції на зовнішніх ринках. Без Мінагрополітики представити та лобіювати вітчизняну продукцію у світі на найвищому рівні не є можливим. Також першочерговим завданням оновленого Міністерства аграрної політики та продовольства України буде пошук нових ринків збуту сільгосппродукції.
Роман Лещенко наголосив, що Україна може використовувати пандемію як унікальний шанс для продовольчої експансії на світовому ринку, оскільки країна втратила частину своїх позицій за час відсутності Мінагропроду: «Ми спостерігаємо великий запит на забезпечення продовольством серед країн, в яких структура імпорту сільгосппродукції становить понад 70%. Це і Близький Схід, і Південно-Східна Азія. Оновлене міністерство в першу чергу потрібно для відкриття нових ринків. Необхідно сформувати нову стратегію в умовах пандемії та розширювати ринки збуту».
Міністра весна покаже
Серед пріоритетних намірів МінАПК слід відзначити сприяння переходу від сировинної моделі до глибинної переробки, прозору систему розподілу держдотацій, розвиток молочного скотарства, й відновлення системи зрошення тощо. При цьому Роман Лещенко наголошує: «Ми рухаємося виключно у фарватері виконання цілей і завдань програми Президента і Уряду, і саме в цих ключових стратегічних цілях ми бачимо подальший розвиток аграрного сектору».
Що ж, про реальну роботу говорити ще не доводиться. Навіть повноцінна діяльність міністерства з обмеженими повноваженнями розпочинається із запізненням на місяць: не з 1 лютого, як передбачалось, а з 1 березня. Щоправда, з політично вірними лозунгами, грандіозними планами та незламними намірами план, мабуть, за цей місяць навіть перевиконано. Хотілося би думати, що цим конкретна діяльність профільного міністерства та його міністра не обмежиться.
Кирило Степовий
