Прийнято вважати, що економічна доцільність придбання самохідного обприскувача починається з площі не менше 2 тисяч га. Саме в цьому випадку нова машина вартістю від 200 тисяч у.о. зможе обійти причіпні агрегати за головним критерієм: співвідношення ціни і продуктивності. За великим рахунком це так, але справа тут не тільки в продуктивності. На перший план сьогодні вийшла, у першу чергу, якість внесення робочого розчину і висока точність внесення. Та й причіпні обприскувачі бувають такі, що можуть дати фору багатьом моделям самохідних машин. Отже, який він – сучасний високоефективний самохідний обприскувач?
Хороший причіпний обприскувач – завжди краще, ніж посередній самохідний захисник рослин. Причіпний агрегат може мати просто величезний розмір бака (до 10 тисяч літрів і більше), штангу такої ж довжини і забезпечувати відмінну якість внесення. Однак зі збільшенням площі обробки на перший план виступає цілий ряд моментів.
По-перше, причіпному агрегату потрібен трактор, причому хороший трактор – з герметичною кабіною і дієвою системою очищення, з дорогим бортовим дисплеєм і запасом тягового зусилля. Скажемо відразу, що пострадянські трактори для цих цілей використовуються все рідше, поступаючись місцем машинам відомих брендів з потужністю двигуна від 110 к.с.
Далі, причіпний обприскувач – це низький, у порівнянні з самохідною машиною, кліренс і відносно невисока швидкість обробки. Тобто, здійснювати внесення препаратів на посівах з його допомогою можна до пори до часу, а більш низька продуктивність призводить до ризику не встигнути захистити посіви тоді, коли це потрібно. З огляду на те, що протягом місяця сумарно набереться не більше 10 днів, коли погодні умови (опади і вітер) дозволяють нормально обприскати рослини, в багатьох господарствах площею від 1500 гектар вже замислюються про придбання самохідної моделі.
Це далеко не дешева техніка. Вартість нормального самохідного обприскувача можна порівняти з ціною покупки трактора потужністю від 360 к.с. Саме тому вибирати модель слід, погодившись з конкретними потребами свого господарства, дистанціювавшись, по можливості, від розповідей надмірно настирливих продавців.
На що звернути увагу при виборі моделі самохідного обприскувача
Перше
Це специфіка рельєфу і ґрунтово-кліматичних умов на полях господарства. Умовна модель може демонструвати видатні характеристики на рівній поверхні, але показати норов на пагорбах, виливаючи, а не як належить – розпорошуючи робочий розчин, а то і зовсім не бажаючи лізти під гору. Це можуть бути машини зі слабким насосом і двигуном, незбалансованою електронікою або ж просто моделі, розраховані на ідеально рівні поля – буває і таке.
Інша крайність – це придбання «позашляхового» варіанту з повним приводом коліс і купою різних запатентованих систем для роботи у найскладніших умовах для полів з нормальним рельєфом. Ви просто переплатите солідну суму, можливо навіть 100-150 тисяч євро, та й ціна обслуговування неприємно вразить, хоча могли б обійтися машиною простіше.
Окремий нюанс – той самий привід всіх чотирьох коліс. Якщо система працює так, як годиться, то ця функція дозволяє заходити у поле раніше навесні для того, наприклад, щоб здійснювати підгодівлю озимих. Та й влітку по вологому ґрунту це буде те, що потрібно.
Друге
Висота кліренсу, вірніше, об’єктивна оцінка щодо потреби у кліренсі машини вище 160-175 см. Безперечно – ще пару десятків сантиметрів зайвими не будуть, і дозволять набагато впевненіше себе почувати у полі з підрослими високорослими культурами. Однак чи є сенс орієнтуватися у першу чергу, на збільшений кліренс? Сучасні гібриди кукурудзи у дощове літо можуть вирости на всі три метри, також як і соняшник. Ніякий кліренс тут не допоможе і набагато вигідніше у цьому випадку (наприклад, для проведення десикації) скористатися послугами малої авіації, якщо, звичайно, у цьому є потреба. Тому підходити тут краще простіше: є можливість взяти хорошу машину зі збільшеним кліренсом за адекватні гроші – потрібно брати. Таку ж, але зі звичайним кліренсом, який повністю влаштовує агрономів – аналогічно!
Третє
Реальна ефективність електронних систем, реалізованих у конструкції самохідного обприскувача. Найсвіжіший приклад – наявність окремого відключення форсунок. Річ реально корисна і дозволяє більш ефективно вносити ЗЗР, економити препарати і прискорити робочий процес. Однак за обов’язкової умови – умінні і прагненні правильно працювати з точним землеробством, і наявності підготовленого персоналу. Скажімо, машини, що володіють такою функцією, повинні потрапити до відповідних рук, тоді вони себе окуплять по-справжньому. У більшості ж випадків буде цілком достатньо обприскувачів з можливістю посекційного відключення.
Майже у кожного відомого виробника самохідних обприскувачів існують власні технологічні «родзинки». Одні моделі стабільно витримують відстань не просто від форсунок до ґрунту, а до верхівок рослин. Інші мають функцію безпомилкового розпізнавання бур’янів. Треті – ганяють і здійснюють якісне обприскування на божевільній швидкості. Однак намагатися вибрати машину для захисту рослин тільки виходячи з таких особливостей, напевно, не варто. Всі моделі відомих брендів напхані достатньою кількістю електронних систем, і забезпечують у більшості випадків відмінний результат.
Тому порівнювати, чим одна електронна система стабілізації штанги із загадковою назвою краще, ніж інша з менш загадковим і звучним ім’ям – справа непроста. Краще орієнтуватися на ті особливості, які стануть в нагоді конкретно у Вашому господарстві.
Прийнято вважати, що протягом сезону на кожен гектар має вноситися препаратів сумарною вартістю приблизно 100 у.о. Навіть якщо ця цифра вдвічі нижче, все одно гроші виходять неслабкі, не кажучи вже про можливі втрати від недоотриманого врожаю. Тому ні в якому разі не варто намагатися заощадити пару десятків тисяч доларів на по-справжньому якісному самохідному обприскувачі. Благо хороших і просто відмінних моделей на ринку України більше ніж достатньо.
Четверте
Що скаже сусід? Всі прекрасно знають, що перед покупкою тієї чи іншої моделі варто з’їздити і розпитати там, де ця машина пропрацювала хоча б сезон, а краще два. Якщо модель зовсім нова, то її все одно десь в Україні випробували, і власник поля повинен був скласти хоча б попередню думку.
На жаль, до настільки скрупульозного вибору справа доходить далеко не завжди. І зовсім даремно, адже на перший план можуть вилізти зовсім несподівані нюанси. Наприклад, на певну модель обприскувача підходять… виключно рідні розпилювачі, які кожен раз потрібно везти за тридев’ять земель, і платити за них в кілька разів дорожче, ніж за універсальні. Або герметичність кабіни знаходиться на такому низькому рівні, що оператори просто відмовляться працювати (буває і таке). Ну, і ніхто не відміняв ключового поняття надійності машини. Як мінімум, перший сезон самохідний обприскувач при належній експлуатації повинен відходити без питань, забезпечивши максимально якісний захист посівів.
Іван Бойко
