Рідкі комплексні добрива (РКД) представляють собою водні розчини або суспензії, що містять два і більше поживних елементів. Вони не мають в своєму складі вільного аміаку і тому позбавлені істотного недоліку рідких азотних добрив – необхідності транспортування і зберігання в герметично закритій тарі, а також обов’язкового внесення в ґрунт на певну глибину. Їх можна розбризкувати по поверхні поля з наступною заробкою будь-яким ґрунтообробним знаряддям, а також вносити місцево, стрічками.
При роботі з РКД несприятливі погодні умови не мають настільки істотного впливу, як при використанні твердих добрив. Очевидною перевагою РКД є відсутність потреби в мішкотарі. При необхідності в РКД можна вводити мікроелементи, деякі пестициди та стимулятори росту. РКД прості у використанні, вони не загораються, не вибухонебезпечні, не отруйні. Техніка безпеки при роботі з ними дуже проста.
Застосування розчинів солей для удобрення насправді має давню історію. Ще в 1808 р. Гемфрі Дейві намагався використовувати в якості добрив розчини неорганічних солей. Особливо хороші результати були ним отримані зі слабкими розчинами вуглекислого амонію. У 1840 р. Ю. Лібіх запропонував поливати ґрунти перед оранкою розчином кісток домашніх тварин в розведеній сірчаній кислоті.
Схема виготовлення РКД полягає в нейтралізації аміаком фосфорної кислоти до pH близько 6,5. Для нейтралізації розчину в залежності від схеми виготовлення використовують водний або безводний аміак. Збільшення вмісту азоту в рідкому добриві досягається збільшенням нітрату амонію або сечовини, або суміші нітрату амонію з сечовиною.
Як джерело азоту для РКД можна застосовувати і окремо нітрат амонію або сечовину. Однак є ще одна важлива обставина, яка може істотно впливати на вибір джерела азоту для РКД. Присутність в розчині нітрат-іону знижує загальну концентрацію добрива, особливо коли в розчині присутній калій. В результаті проходять реакції з утворенням нітрату калію – найменш розчинна сіль, яка зустрічається в системі рідких добрив.
З використанням сечовини можна отримувати набагато більш концентровані добрива.
Джерелом фосфору в РКД є фосфорна кислота. При використанні термічної ортофосфорної кислоти (ТОФК) отримують прозорі РКД. Сумарна кількість поживних елементів в потрійному рідкому добриві марки 1:1:1 (9:9:9) становить 27%. Лімітуючим фактором, що не дозволяє підвищувати вміст поживних речовин в рідкому добриві, є температура кристалізації розчину, яка різко зростає зі збільшенням концентрації.
Практично єдиним (з економічних міркувань) джерелом калію для РКД є хлористий калій. Слід підкреслити, що він має низьку розчинність і тому помітно зменшує концентрацію добрива. Ще менш розчинний нітрат калію, який утворюється, якщо джерелом додаткового азоту є нітрат амонію або розчин сечовини та нітрату амонію. Сечовина в цьому відношенні дещо покращує загальну розчинність системи. Важливо відзначити, що навіть використання суперфосфорної кислоти не покращує становища: марка 1:1:1 і в цьому випадку буде лише близько 10:10:10. Для РКД придатний тільки досить чистий хлористий калій.
Хлорид калію можна замінити поташем або калієвим лугом. Сума поживних речовин при цьому помітно збільшується, але вартість цих сполук дуже висока, і виробництво РКД стає нерентабельним. Тому не дивно, що калій – не популярний елемент в РКД. Наприклад, окремі виробники в США заохочують роздільне внесення твердого калійного добрива з осені, що цілком допустимо і з агрохімічних міркувань.
Спрощення схеми транспортування від заводу до поля сприяє зменшенню затрат на застосування РКД. Вносять їх обприскуванням поверхні поля з наступним зароблянням у ґрунт, одночасно з сівбою, у міжряддя при міжрядному обробітку і підживленні, з поливною водою. Застосовувати РКД у вітряну та туманну погоду не рекомендується. Використовують РКД і як базовий розчин, до якого додають карбамід, аміачну селітру, калійні добрива, мікроелементи, пестициди тощо.
Порівнюючи РКД з гранульованими комплексними добривами, бачимо значні переваги. Перш за все, доступність діючих речовин рідких добрив становить 90%, що дозволяє зменшувати норму використання на 30-35% у порівнянні з гранульованими. Також, це можливість точного внесення добрива в необхідну прикореневу зону, що значно підвищує ефективність роботи. РКД не потрібен час на розчинення гранул, лише для засвоєння.
Вноситься РКД або звичайними обприскувачами з крупнокрапельними форсунками, з подальшим загортанням в ґрунт будь-яким ґрунтообробним механізмом. Або спеціалізованою технікою для внесення рідких добрив в ґрунт в прикореневу зону.
Отже, рідкі комплексні добрива мають ряд переваг, таких як:
■ їх дія практично не залежить від погодних умов і вологості ґрунту;
■ можливість коригування хімічного складу добрива залежно від потреби конкретного поля;
■ низька вартість і висока технологічність під час транспортування, зберігання й внесення;
■ можливість внесення одночасно з передпосівним обробітком ґрунту й під час сівби;
■ забезпечення заданої дози та рівномірності внесення, зокрема під час локального застосування й під час сівби;
■ можливість застосування в бакових сумішах із засобами захисту рослин, мікродобривами, добривами органічного походження тощо.
Щодо недоліків такого виду добрив, то це, в основному, інвестиції на переобладнання техніки або ж щорічні витрати на послуги внесення РКД.
Вікторія Олійник