Останнім часом досить популярним є встановлення рекордів з врожайності тих чи інших культур. Інформація про «захмарні» результати дуже швидко поширюється, а зацікавлених стає все більше. Цим пояснюється шалений успіх конференцій, на які запрошені як самі відомі аграрії, так і їх колеги чи партнери. У чому ж секрет світових рекордів та чому вітчизняні агровиробники так суттєво відстають від цифр потенційного врожаю?
Розглянемо технології та умови вирощування на прикладі деяких рекордів світу. Одним з них є рекорд британського фермера Тіма Лемімена по врожайності ріпаку. Він встановлював його два рази поспіль, підвищивши попередню врожайність на 0,5 т/га. Так, світовий рекорд по врожайності ріпаку на сьогодні становить 7,1 т/га. За словами аграрія сезон 2018-го виявився досить спекотним, проте він знайшов спосіб допомогти рослинам побороти цей стрес, провівши 7-ми кратне підживлення ріпаку по листу. Саме ці дії і вважає Тім запорукою успіху, оскільки завдяки такій системі удобрення корені озимого ріпаку проникли глибоко у ґрунт, значно підвищивши стресостійкість.
З елементів живлення, що вносились по листу, були азот та кальцій для розвитку коренів. Далі фермер використовував ексклюзивне калійне добриво, що підвищує якість врожаю, вкорінення та стійкість до стресу. Врівноважуючи використання амідного та нітратного азоту, рослини росли більш «природним» способом, з кращим розвитком коренів, коротшими міжвузлями, кращим цвітінням та поліпшенням насіння.
Включення у систему живлення антистресантів дозволило зменшити негативні наслідки, спричинені екологічними стресовими ситуаціями. Дані препарати містять суміш мікроелементів за новою системою рецептури, яка дає перевагу проникненню в листкові продихи легко та без будь-яких зусиль.
Варто зазначити, що середня врожайність культури у даному регіоні у 2018 році становила близько 5 т/га. Ділянка поля, на якому закладався дослід, мала площу лише 8 га і ріпак на ній протягом останніх 10 років не вирощувався.
Просто шокуючий результат представив у 2019 році «кукурудзяний король» з Вірджинії – Девід Хула. Йому вдалось зібрати 38,6 тонни кукурудзи з гектара. Якщо говорити про умови вирощування культури, то вологи їй точно не бракувало, оскільки рекорд був поставлений на зрошуваних полях. Сезон був аномально сонячним, тому кукурудза мала всі необхідні умови для вегетації. Девід, закладаючи цей дослід, робив «ставку» на 3 основні складові високого врожаю: вологу, норму висіву та кількість азоту, внесеного на 1 га. Слід відмітити, що норму висіву аграрій визначав протягом тривалого часу, досліджуючи врожайність різних гібридів на окремих полях. Щодо азоту, то його було внесено більше 500 кг/га д.р. Протягом вегетації регулярно проводився експрес-аналіз рослин та ґрунту на вміст азоту. Коли показник зменшувався нижче певного рівня, одразу проводилося підживлення.
За словами Девіда Хули, для досягнення максимально можливої врожайності необхідно враховувати стан ґрунту, правильно забезпечувати рослини вологою, підбирати відповідні гібриди і доглядати за посівами протягом усього сезону. У деяких сучасних гібридах фермер бачить потенціал у 50-53 тонн/га, який можна розкрити лише за рахунок створення відповідних умов.
Неодноразово до Книги рекордів Гіннеса потрапляли врожаї пшениці озимої. Досить високим був показник врожайності у британського фермера Рода Сміта – 165,19 ц/га. Аграрій зазначав, що для досягнення такого результату було внесено близько 300 кг д.р. азоту. Добрива вносились як під основний обробіток, так і у підживлення. Стимулятори росту, антистресанти, мікродобрива також використовувались у технології. Кількість опадів у тому році становила близько 650 мм, що на фоні достатнього живлення мінеральними та органічними добривами дало високий результат.
Рекорд Рода був побитий вже наступного року фермерами з Нової Зеландії. Ерік та Максін Вотсон отримали 167,91 ц/га пшениці. До прикладу, середня врожайність пшениці у Новій Зеландії становила 12 т/га, повідомили фермери.
Виходячи з досить загальної інформації, можна зробити висновок, що максимально можливі врожаї будь-яких культур отримуємо лише за умов достатнього зволоження; системи живлення, яка розрахована по результатах агрохімічного аналізу ґрунту; повного захисту рослин від хвороб та шкідників; високоякісного насіння.
Постійні спостереження, аналіз рослин по вегетації та оперативне реагування на стреси – також важлива частина досліду. Звісно, що у виробництві такі врожаї, мабуть, неможливі, проте варто знати та застосовувати основні принципи, які дозволять агровиробнику наблизитись до власного рекорду.
Вікторія Олійник
