Відома приказка «чекати у моря погоди» в епоху вітрильних кораблів була не синонімом пасивної бездіяльності, а перевіреним рецептом успіху. Погоду дійсно чекали. Чекали, коли розтане лід або закінчиться буря. Коли зустрічний вітер зміниться на попутний. Чекали припливу для заходу у порт, відливу – для виходу в море.
Погоду у моря чекали. Але, як тільки вона змінювалася в сприятливу сторону, негайно діяли.
Аграрії чекають погоду не біля моря, а біля поля. Чекають сприятливих умов, щоб можна було збирати врожай, орати і культивувати, вносити пестициди, сіяти. А це можливо робити при певних умовах: температурі та вологості ґрунту чи повітря, швидкості вітру, кількості опадів.
Перед сівбою озимини доводиться чекати не просто зміни якогось погодного чинника, а сприятливої комбінації: оптимальна вологість верхнього шару ґрунту + помірна температура повітря. Причому ця подія повинна відбутися у досить обмежений період, який в середині минулого століття вчені безапеляційно назвали оптимальними строками сівби.
Саме тому процес очікування «у поля погоди» перед посівом озимини відбувається зазвичай в два етапи: спочатку чекають настання оптимальних строків, а потім – опадів. Тому що дуже часто у «оптимальні» терміни посіву верхній шар ґрунту вже повністю втратив вологу.
А якщо пріоритетом вважати не дату посіву, а наявність вологи у ґрунті? Тоді доведеться не чекати, а поспішати. Тому що вологу у верхньому шарі ґрунту легше виявити в липні-серпні, ніж на початку вересня. Причому її цілком вистачає для отримання дружних сходів. Але дуже ранніх.
Про проблеми ранніх сходів існує багато «страшилок», які цілком можна віднести до категорії «перекази давнини глибокої». У «дотракторну» та «допестицидну» епохи ці страшні «казки» цілком могли стати неприємною «бувальщиною». Але світ змінився.
Дійсно, ранні сходи можуть бути причиною виникнення деяких проблем. Та хто сказав, що ці проблеми не мають рішень?
ПРОБЛЕМИ РАННІХ СХОДІВ
1) Ранні сходи ризикують перерости в осінній період, тобто сформувати занадто масивну надземну частину.
Існує ймовірність того, що занадто «квапливі» посіви витратять в перші 3-4 тижні на інтенсивне зростання вегетації всі запаси вологи в кореневмісному шарі ґрунту. А далі? Далі вони будуть страждати від спраги та чекати на дощ. Або на смерть.
Чим більше надземна маса рослин, тим більше їх потреба у волозі. Занадто масивні рослини сильно страждають від посухи. Особливо в тому випадку, коли розвиток їх кореневої системи дещо відстає від розвитку надземної частини.
Дисбаланс «вершків і корінців» виникає тоді, коли на початку вегетації рослини отримували вологу і поживні речовини з добре зволоженого поверхневого шару ґрунту. Їх розвиток йде «шляхом найменшого опору»: коренева система розташовується переважно у верхньому шарі ґрунту. Як то казав персонаж старого мультфильму, «нас і тут непогано годують», тому коріння не залишає «зону комфорту».
Але комфорт закінчується. І розпочинаються проблеми. Різке зростання потреби у волозі (наприклад, в суху спекотну погоду) і пересихання верхнього шару ґрунту викликають сильний стрес.
Щоб «не дати собі засохнути», рослини повинні мати розвинену кореневу систему та «компактний» верх. Змінити пропорції рослин можна, якщо обробити насіння перед сівбою морфорегуляторами (ретардантами). Деякі протруйники, які містять тебуконазол, тріадименол или тріадимефон, сприяють «пріоритетному розвитку» кореневої системи.
Для попередження надмірного зростання лістостеблевої маси на початку кущіння рослини можна обробити препаратом з д.р. хлормекватхлорид або хлорхолінхлорид.
Обробка посівів восені морфорегуляторами стимулює кущіння, зменшує непродуктивні втрати вологи та сприяє накопиченню вуглеводів. Тому «профілактична» обробка рослин ретардантами не тільки зменшує ризик переростання, але і забезпечує додаткові «бонуси», важливі для успішної перезимівлі.
2) Друга проблема перерослих посівів – швидке виснаження запасів вуглеводів в рослинах.
Розвинена надземна частина є не тільки «виробником» (в процесі фотосинтезу), а й активним «споживачем» цукрів.
Якщо період між настанням повного спокою і припиненням активної вегетації розтягується на кілька тижнів, то рослини ще до настання зими «з’їдають» свої запаси цукру. Що зменшує їхні шанси на успішну перезимівлю.
Для того, щоб уникнути негативних наслідків вуглеводного виснаження, необхідно, по-перше, швидко «укласти спати» рослини. Це зробити непросто, тому що головні «вороги» спокою рослин – тепло та опади – практично не вдається контролювати. Але цілком можливо допомогти рослинам створити достатній запас цукрів. Обробка посівів морфорегуляторами і фосфорно-калійними добривами сприяє накопиченню вуглеводів. При цьому зростання надземних органів сповільнюється. Це зменшує «апетит» рослин і сприяє коригуванню «дебету» і «кредиту» вуглеводів з позитивним «сальдо».
3) Вилягання.
При ранньому початку вегетації рослини інтенсивно кущаться, кожна рослина формує як мінімум 4-5 пагонів. При «стандартній» нормі висіву 4,5-5 млн насінин/га, на квадратному метрі знаходиться близько 2 тисяч стебел. Їм дуже «тісно» на обмеженій «житлоплощі», тому починається жорстока внутрішньовидова конкуренція.
Пагони розпочинають «перегони», щоб піднятися вище «сусідів» та залишити їх без сонячного світла. Навесні, після вимушеної перерви на зимовий «сон», змагання триває. При цьому витягуються нижні міжвузля пагонів. Тонка довга солома є слабкою опорою для важкого колоса, рослини «лягають» після зливи або під поривами вітру.
Додатково можна “підстрахуватися”, якщо навесні обробити посіви ретардантами. Морфорегулятори зменшують довжину першого і другого міжвузлів, скорочують довжину соломини і збільшують її товщину.
4) Пошкодження шкідниками.
Ранні сходи озимих є першою «свіжою зеленню» на полях, поряд з рослинами падалиці зернових і сходами озимого ріпаку. Тому для злакових мух, хлібних блішок, попелиці і цикадок ранні посіви є першочерговими «мішенями».
Проте, величезний асортимент інсектицидних протруйників і препаратів для обробки посівів дозволяє знайти оптимальне рішення на «будь-який смак та гаманець».
5) Вірусні хвороби
Деякі шкідники, які харчуються соком рослин, є переносниками вірусних захворювань. Наприклад, тля і цикадки поширюють вірус жовтої карликовості ячменю, який вражає не тільки ячмінь, а й інші зернові колосові культури. Якщо на ранніх посівах не контролюють комах-переносників, то ВЖКЯ може істотно зменшити врожайність.
6) Грибкові захворювання
Розвинені загущені посіви зберігають від висихання краплі вологи роси або дощу під пологом листя. Ці створює ідеальні умови для поширення і розвитку борошнистої роси, септоріозу, гельмінтоспоріозу та інших хвороб, що ушкоджують листя і прикореневу частину стебла.
Цю проблему вирішує профілактичне застосування «хіміі» – фунгіцидів. А також вирощування сортів з комплексною стійкістю до захворювань.
7) Бур’яни
За «звичайних» і пізніх строків сівби є можливість «почистити» поле перед посівом. Передпосівна культивація і/або передпосівна «зачистка» гербіцидом суцільної дії позбавляє сходи озимих від конкурентів. Але в ранніх посівах падалиця попередника і насіння бур’янів проростають разом з насінням культури. Тому сходи змушені «починати життя» серед конкурентів. І потребують допомоги: обробка гербіцидами в осінній період на «зарослих» бур’янами полях є не розкішшю, а необхідністю.
У порівнянні з «ідеальними» посівам в оптимальні терміни ранні сходи програють за деякими пунктами: сильно пошкоджуються шкідливими організмами і страждають від наслідків надмірного зростання. Але оптимальні терміни і ідеальні умови частіше зустрічаються в теорії, ніж у виробничій практиці. Набагато частіше сіяли «як краще», а сходи отримали «як завжди».
Що краще для озимих, «поспішити» або «запізнитися»?
CХОДИ, ЯКІ З´ЯВИЛИСЯ ЗАПІЗНО
Уникнути, виправити або компенсувати типові проблеми пізніх посівів набагато складніше, ніж коригувати розвиток ранніх.
По-перше, при запізненні з сівбою сходи розвиваються «повільно і сумно». Період від сівби до появи сходів розтягується до двох тижнів, а від появи сходів до початку кущіння – до 4 тижнів.
По-друге, рослини, які не встигли восени розкущитися та сформувати потужну кореневу систему, не можуть належним чином підготуватися до зими. Відносно невелика листова поверхня не дозволяє створити необхідний запас вуглеводів.
Якщо озима пшениця йде в зиму з одним стеблом, пошкодження єдиної точки зростання призводить до відмирання всієї рослини. У добре розкущених рослин пошкодження навіть кількох стебел не призводить до повної загибелі, а на зміну «відмороженим» пагонам з’являються нові, з запасних бруньок вузла кущіння. Після відновлення весняної вегетації, слабо розкущені рослини пізніх сходів змушені компенсувати відсутність осіннього кущіння весняним. У роки з ранньою, прохолодною та вологою весною їм це досить часто вдається. Але, якщо весна пізня, спекотна та суха, то рослини кущаться слабо та не поспішають формувати вторинну кореневу систему.
«Запізнення» восени може привести до затягнутого розвитку навесні. Це збільшує ризик пошкодження культури посухою в період колосіння – налив зерна. Слабка «недорозвинена» коренева система не може впоратися з дефіцитом вологи у верхньому шарі ґрунту.
Пізні сходи знаходяться в «зоні ризику», вибратися з якої їм вдається тільки при комбінації декількох факторів, сприятливих для зростання та розвитку слабких рослин озимини. Вони більш уразливі для погодних «сюрпризів» (заморозки, посуха і т.д.), ніж розвинені рослини оптимальних і ранніх строків посіву.
І якщо ризикувати між свідомо раннім або можливо пізнім терміном появи сходів, то краще вибирати поспішність, ніж запізнення. При цьому слід взяти до уваги, що ранні та «надранні» посіви мають не лише недоліки, але і певні переваги.
ПЕРЕВАГИ РАННІХ СТРОКІВ СІВБИ
1) Гарантоване отримання сходів при посіві у вологий ґрунт.
Швидке отримання дружних і рівномірних сходів є найважливішим «плюсом» раннього посіву озимих в досить вологий ґрунт. Це дозволяє зменшити ймовірність «запізнілих» сходів, що буває при посіві «на ризик» в сухий ґрунт за оптимальних строків сівби.
Подальша доля ранніх сходів залежить від багатьох факторів, але більшість проблем (хвороби, шкідники, вилягання) мають відносно прості і недорогі рішення.
2) Інтенсивне кущіння і формування вторинної кореневої системи восени.
До зимового спокою ранні сходи гарантовано встигають сформувати від 3 до 5 продуктивних пагонів та потужну кореневу систему. Завдяки достатній площі листкової поверхні та розвиненій кореневій системі, вони ефективно використовують ресурси (світло, воду, тепло, мінеральне живлення). Це дозволяє озимині своєчасно підготуватися до зимівлі.
Розкущені рослини мають не один вузол кущіння, а декілька, так звану «зону кущіння». Пошкодження одного вузла кущіння не призводить до загибелі рослини – розвинена рослина з декількома пагонами має «запасні» вузли кущіння. Це збільшує шанси «ожити» навесні.
Рослини самі «програмують» свою потенційну врожайність. Ії обмежує стан рослини у певні фази розвитку та умови навколишнього середовища. Добре розкущені восени рослини озимих «самозапрограмовані» на формування більш високого врожаю, ніж озимина «весняного» кущіння.
3) Прискорений весняний розвиток.
Завдяки тривалому розвитку восені, навесні рослини не витрачають на кущіння занадто часу та ресурсів. Розвинена коренева система дозволяє їм ефективно використовувати вологу, накопичену у ґрунті з пізньої осені до ранньої весни. І розчинені в ній азотні добрива.
Швидкий весняний старт сприяє ефективному використанню сприятливого для вегетації прохолодного та вологого періоду. Це зменшує ймовірність збігу періоду максимального водоспоживання культури зі спекотною сухою погодою.
Ще один плюс раннього весняного старту – швидкий «фініш», тобто проведення збирання врожаю на 5-7 днів раніше звичайних строків.
4) Запобігання ерозії ґрунту, втратам вологи і мінеральних добрив.
Ґрунт під рівномірним щільним покривом рослин надійно захищений від водної ерозії. Щільні посіви озимих добре засвоюють та утримують вологу опадів осінньо-зимового періоду.
Якщо попередня культура залишила після себе значну кількість мінерального азоту (ріпак, бобові), то зменшення поверхневого стоку та рівномірне промочування верхнього горизонту ґрунту скорочує втрати нітратів. Це важливо при посіві пшениці по попередниках, які залишають зерновим «у спадок» чимало мінерального азоту (ріпак, горох, рання соя). А також при внесенні великої кількості азотних добрив під основну підготовку ґрунту або при сівбі.
5) Зменшення норми висіву.
При посіві озимих в ранні терміни, кожна рослина до кінця осінньої вегетації (в сприятливих умовах) формує 4-6 пагонів.
Для того, щоб при такому коефіцієнті кущіння сформувати посів з оптимальною щільністю, достатньо сіяти 1,5-2 млн схожих насінин на гектар. У порівнянні з «стандартними» нормами 4-5 млн насінин на гектар, це забезпечує істотну економію насіння та протруйників.
Навіть при невисокому коефіцієнті кущіння, характерному для деяких європейських сортів озимої пшениці інтенсивного типу, цілком досить сіяти в ранні строки 2,5-3 млн схожих насінин на гектар.
Зменшення норми висіву дозволяє уникнути вилягання через зменшення внутрішньовидової конкуренції культурних рослин. А також запобігти розповсюдженню хвороб.
6) Зменшення пікового навантаження при проведенні осінніх польових робіт.
Ранній початок посівної дозволяє більш рівномірно розподілити робоче навантаження з прибирання пізніх ярих культур, догляду за посівами озимих (в тому числі озимого ріпаку) та підготовці ґрунту.
Максимальна економія часу і коштів можлива при проведенні раннього посіву по No-Till технології, тобто в необроблений ґрунт, прикритий рослинними рештками попередника.
ЄВРОПА ПОСПІШАЄ СІЯТИ?
У Західній Європі погода стала більш сухою і теплою. Логічно було б припустити, що більш тепла і суха погода восени буде сприяти зміщенню дати посіву озимих на більш пізній термін, ближче до зими. Але виявилося, що більш перспективним виявилося перенесення посіву на ранні терміни.
У східній частині Німеччини озиму пшеницю сіяли з другої декади жовтня, але зараз посів починають в середині вересня, тобто на місяць раніше. При цьому аграрні консультанти рекомендують ще більш ранні строки сівби: на їхню думку, 20% площ слід засівати вже на початку вересня. У федеральній землі Мекленбург-Передня Померанія 40% озимої пшениці висівають до 10 вересня.
Проведений у федеральній землі Саксонія-Ангальт дослід довів доцільність посіву пшениці в ранні терміни. Умови місця проведення досліду (почви – чорноземи, річна кількість опадів – 470 мм) дозволяють орієнтуватися на його результати аграріям з центральних областей України.
Посів 15 вересня – 5 жовтня в три роки з десяти років проведення експерименту забезпечив прибавку врожайності 8-10 ц/га. Посівний матеріал обробляли інсектицидним протравлювачем для боротьби з комахами, що смокчуть, – переносниками ВЖКЯ. Навесні провели дві фунгіцидні обробки, і цього виявилося цілком достатньо.
Результати досліджень, проведені іншою групою вчених в тому ж регіоні Німеччини, показали, що озимий ячмінь і озиме жито при сівбі в ранні терміни формують дещо менший урожай, ніж при сівбі в оптимальні строки. При сівбі озимого ячменю у першу декаду жовтня врожайність була вищою, ніж при сівбі в середині вересня.
Сівба озимого ячменю в перших числах вересня виявилася провальною: восени рослини ячменю були сильно вражені хворобами (гельмінтоспоріоз, септоріоз).
До речі, пошкоджень ВЖКЯ вдалося уникнути завдяки використанню інсектицидного протруйника.
Озиме жито і тритикале також сформували більш високі врожаї при сівбі в першу-другу декаду жовтня у порівнянні з сівбою в першу-другу декаду вересня.
Так само як в Німеччині, британці вважають оптимальним терміном сівби озимої пшениці проміжок з середини вересня до середини жовтня. Але з початку 2000-х посів пшениці в Великобританії в ранні терміни (першу декаду вересня) став звичайною практикою. Навіщо англійці поспішають?
На думку британських вчених, ранні посіви забезпечують високу врожайність за рахунок ефективного фотосинтезу. Діє принцип «більше листя – вище урожай». Але вони відзначають і можливі негативні наслідки ранніх посівів: ураження хворобами, зниження зимостійкості, вилягання.
У звіті HGCA №348 (серпень 2004 р.) опубліковані дані досліджень, які проводилися протягом 4-х років. Вивчалися вплив на врожайність термінів сівби, норми висіву насіння, методів контролю хвороб.
Було встановлено, що скорочення норми висіву з 5 млн насінин/га до 2,5 млн насінин/га зменшило вилягання рослин, їх пошкодження септоріозом та борошнистою росою. Подальше зниження норми висіву до 2 млн насінин/га виявилося економічно обґрунтованим, в деяких обставинах виправдано було зменшення норми висіву навіть до 1 млн насінин/га.
Для захисту від шкідливих організмів використовували стандартну систему захисту, в деяких варіантах дослідів вона була доповнена обробітком фунгіцидами в осінній період (фаза 4-х листків культури). Була відзначена різна реакція сортів на ранні строки сівби, в тому числі – різна стійкість сортів до хвороб.
Ранні посіви озимої пшениці виявилися перспективними також в Австралії. Ранній посів дозволяє «зсунути» фазу колосіння – цвітіння на більш прохолодний період. І за рахунок цього отримати відчутну прибавку врожаю (звіт GRDC за 2016 рік).
ГРАДУСНИК, КАЛЕНДАР, ВОЛОГОМІР?
Відомо, що тривалість кожного з періодів розвитку озимої пшениці визначається не тільки кількістю часу, але і кількістю тепла. Тобто сумою активних середньодобових температур.
Для набрякання висіяних насінин потрібна сума активних середньодобових температур близько 50°С. Від початку проростання насіння до появи сходів, в залежності від глибини загортання насіння, потрібно від 60 до 90°С. Для того, щоб паросток виріс на 1 см, потрібно 10°С.
Сума середньодобових активних температур від початку набрякання насіння до появи сходів становить приблизно 130°С. Від появи сходів до початку кущіння – близько 230°С. Для формування трьох пагонів сума активних середньодобових температур повинна бути в межах 550-580°С.
Здається, що може бути простіше? Від середньобагаторічної дати встановлення середньодобової температури переходу від осені до зими (+ 5°С) відрахувати «задом наперед», тобто в напрямку літа, суму середньодобових температур, яка дорівнює 560-580°С. Дату, на якій завершиться зворотний відлік, можна вважати оптимальним календарним терміном посіву. Для півдня Миколаївської області, наприклад, це інтервал між 15 і 25 вересня.
На жаль, ця методика працює в умовах, коли посіви достатньо забезпечені вологою та поживними речовинами.
Температуру повітря не можна розглядати ізольовано, без зв’язку з іншими факторами. Перш за все – вологозабезпеченістю посівів. Необхідною умовою своєчасної появи сходів є наявність вологи у верхньому шарі ґрунту до посіву, а умовою активного росту молодих рослин – наявність достатньої кількості вологи в кореневмісному шарі після посіву.
На зрошенні, де вода входить в число контрольованих факторів, метод буде працювати досить непогано, без грубих помилок. Але для «сухого» землеробства розрахунок тривалості розвитку рослин за сумою ефективних температур є ненадійним. При сівбі в сухий ґрунт насіння буде «чекати» вологу, і сходи з’являться тільки після випадання рясних опадів.
При недостатній забезпеченості посівів вологою розвиток рослин відбувається повільно, вони витрачають ресурси переважно не на зростання, а на виживання. Тому прості арифметичні дії з календарем та сумою ефективних температур, необхідною для завершення осіннього розвитку, досить часто мають результат, який взагалі не співпадає з реальністю.
При визначенні терміну посіву озимих в конкретних умовах необхідно враховувати не тільки можливу тривалість вегетаційного періоду від посіву до настання зимової «сплячки», але наявність вологи в ґрунті на глибині посіву. А також технологію вирощування пшениці.
Водний і температурний режим ґрунту залежать від того, як саме проводиться підготовка грунту до посіву. Або взагалі не проводиться – No-Till, наприклад.
ТЕМПЕРАТУРНИЙ РЕЖИМ ҐРУНТУ
Висока температура ґрунту при посіві (при наявності вологи) сприяє появі дружних сходів. Але, при подальшій вегетації, велике значення має співвідношення температури ґрунту та повітря.
Якщо температура повітря вища за температуру верхнього шару ґрунту, умови для розвитку рослин є сприятливими. Якщо температура ґрунту вища, аніж температура повітря, розвиток кореневої системи сповільнюється.
У посушливі роки найбільш сприятливий температурний режим ґрунту по відношенню до температури повітря створюється на глибині 10-15 см. Тобто комфортна для розвитку коренів температура знаходиться на глибині понад 10 см.
Верхній шар ґрунту, в якому розташовані вузол кущіння та вузлові корені, в жарку погоду зазвичай перегрівається. Але це – не остаточний діагноз.
Тепловий режим ґрунту залежить від стану його поверхні. Оброблена темна поверхня ґрунту поглинає сонячне проміння та гріється приблизно так само, як поверхня асфальту.
Щільний шар світлої мульчі з рослинних залишків частково відбиває сонячне проміння, внаслідок чого значно зменшується нагрів ґрунту. Тепловий режим ґрунту на No-Till ділянках значно відрізняється від ділянок, підготовлених до сівби за «мінімальною» або «класичною» технологією.
«Охолоджуючий» ефект No-Till можна використовувати при посіві озимих в ранні терміни, коли cонце не тільки яскраво світить, але і відчутно гріє. Ранні сходи, висіяні в накритий рослинними залишками ґрунт, менше страждають від вересневої спеки.
Ґрунт, закритий шаром мульчі, менше прогрівається вдень і швидше остигає вночі. Тому при зниженні температури повітря наприкінці жовтня-початку листопада No-Till посіви «охолоджуються» швидше, ніж поля після оранки/культивації. Це сприяє швидкому «засинанню» рослин і зменшує ризик їх переростання.
на початку жовтня
РЕЦЕПТ ІЗ МИНУЛОГО
Посуха та спека у звичайний строк сівби озимих не є винятковою проблемою 21 століття. З дефіцитом вологи та надлишком тепла восени хлібороби стикалися і в минулому, і в позаминулому столітті. Деякі з них намагалися трохи «надурити» погоду, та проводили сівбу озимини не восені, а влітку.
У 19 столітті, як стверджує енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона, озиме жито в Полтавській губернії сіяли після 20 липня, тобто значно раніше, ніж в більш північних регіонах . Для завершення осіннього розвитку озимого жита цілком достатньо 6 тижнів, навіщо поспішати? А поспішати було необхідно. В кінці серпня зазвичай випадали дощі і трохи зменшувалася температура повітря. А потім знову поверталася безжальна спека без опадів, яка трималася іноді до середини жовтня. Ранній посів дозволяв отримати сходи, це було більш важливим, ніж ретельне дотримання «науково обґрунтованої» технології.
Надранню сівбу озимини використовували в 19 столітті і на Кубані – озиму пшеницю сіяли відразу ж після збирання попередника в наспіх розпушений ґрунт. Це дозволяло «зловити» вологу опадів, що випадали в липні – на початку серпня, та використати вологу, що збереглася після попередника (гороху, льону або зернової культури).
Ранні посіви в сприятливих для вегетації умовах можуть переростати. Але у минулому столітті «надлишок» зелені скошували на корм худобі, перетворюючи недолік в відчутну перевагу. Така практика, до речі, характерна для США і Австралії, де існує специфічна технологія вирощування озимих культур (ріпаку та зернових) як «культур подвійного призначення»: посіви використовують восени для випасу худоби, а на наступний рік збирають товарний урожай зерна.
Минуле не минуло дарма, якщо з нього можна витягти інформацію, корисну в сучасному житті. Технологію позаминулого століття можна використовувати зараз, після певного «апгрейду».
Що необхідно для успішного раннього посіву озимих зернових?
По-перше, «правильний» сорт, рослини якого стійкі до несприятливих погодних умов та хвороб. І, крім того, добре кущаться.
По-друге, «правильний» попередник, який своєчасно звільняє поле і залишає після себе достатню кількість рослинних залишків та необхідну для проростання насіння кількість вологи у верхньому шарі ґрунту.
По-третє, «правильна» технологія посіву. Кращим методом ранньої сівби на ґрунтах з оптимальними фізико-механічними показниками є No-Till. Він зберігає час, вологу та гроші. Крім того, він створює більш сприятливий для сходів культури мікроклімат, ніж мікроклімат «чорного», обробленого ґрунту. На початку вегетації «ковдра» з мульчі рятує сходи від перегріву, а наприкінці вегетації допомагає рослинам швидко і міцно «заснути» завдяки швидкому охолодженню.
По-четверте, оптимальна норма висіву. Ранні посіви добре кущаться, тому норма висіву може бути зменшена до 2-2,5 млн насінин/га. І навіть ще менше – до 1-1,5 млн насінин/га. Економія на насінні додатково дозволяє уникнути проблеми вилягання та стримати поширення захворювань.
І, п’яте, надійний захист. Від бур’янів, шкідників і хвороб.
І, шосте, волога на глибині загортання насіння. Цей пункт є останнім у переліку, але першим за впливом на успіх сівби у ранні строки.
Якщо всі наведені вимоги наявні або можуть бути виконані, наприкінці серпня можна налаштовувати протруйник та сівалку. Та не чекати «біля поля погоди», якщо в ґрунті досить вологи для появи сходів.
Олександр Гончаров