Правильно підготувати ґрунт

Південний Степ – територія ризикованого землеробства, де через брак вологи аграрії можуть втратити весь врожай. Сільгоспвиробникам цієї зони можуть загрожувати несприятливі погодні умови: град, пилові бурі та зливи.

Тож потрібно бути дуже гарним фахівцем, аби в даних умовах працювати та отримувати сталі прибутки. Тому правильно підібрана система обробітку є дуже важливою для процесів росту та розвитку ярих с.-г. культур. На її вибір впливають попередники, механічний склад ґрунту, погодно-кліматичні умови. Розрізняють основний (зяблевий), передпосівний та післяпосівний обробітки ґрунту. Основний обробіток має надважливе агротехнічне й організаційно-господарське значення та знаходиться в залежності від зони вирощування, попередників, ступеню забур’яненості полів, ерозійних процесів ґрунту, стану орного шару.

Звичайно землевласники віддають перевагу вибору саме зяблевого обробітку, тому що, порівняно з весняним, він є значно ефективнішим за засміченості полів багаторічними бур’янами, а також на важких ґрунтах. Така система обробітку дозволяє краще зберегти вологу, сприяти її нагромадженню, а також дозволяє створити оптимальні агрофізичні властивості для покращення мікробіологічної діяльності в ґрунті. Враховуючи нетиповість поточного року, залежно від погодних умов, потрібно зорієнтуватися чи використовувати оранку після пропашних культур. Якщо ситуація з наявністю вологи не зміниться та нестача випадіння опадів буде продовжуватися, аграріям слід більше уваги приділити плоскорізній або безвідвальній обробці ґрунту під ярі культури.

Підготовка ґрунту під ярий ячмінь

Головне завдання основного обробітку ґрунту полягає в тому, щоб створити сприятливі умови для росту рослин. Після збирання стерньових попередників, або після збирання соломи проводять лущення, глибина його виконання залежить від ступеня засміченості окремими видами бур’янів, механічного складу ґрунту, його вологості та знаходиться в межах від 6-8 до 10-12 см. Даний технологічний прийом забезпечує розпушування верхнього шару ґрунту, сприяє значному зменшенню щільності ґрунту.

За подовження тривалості післязбирального періоду виконують повторне лущення перед оранкою. Агроприйом сприяє зниженню засміченості посівів коренепаростковими бур’янами на 50-90%. Через 2-3 тижні після проведення агрозаходу, за появи пагонів бур’янів, проводять оранку на глибину 20-25 см. Це забезпечує зменшення забур’яненості посівів та сприяє накопиченню вологи в ґрунті, а відтак створює сприятливі умови для формування сталих врожаїв.

У південному регіоні передпосівний обробіток ґрунту під ячмінь ярий включає проведення ранньовесняного боронування з метою закриття вологи, передпосівну культивацію та прикочування. Проведення перед посівом передпосівної  культивації сприяє створенню більш потужного, ніж після боронування, пухкого шару, необхідного для загортання насіння на однакову глибину та тривалого збереження вологи, також дозволяє ефективно знищити проростаючі бур’яни.

Система обробітку під просо

Кращим обробітком ґрунту під цю культуру є рання глибока зяблева оранка на глибину 28-30 см, як засіб створення оптимальної щільності ґрунту, накопичення вологи та знешкодження бур’янів, хвороб та шкідників. Враховуючи пізні строки сівби весняний обробіток ґрунту складається з ранньовесняного боронування, першої культивації на глибину 8-10 см за появи бур’янів, другої – на 4-5 см перед сівбою. Слід обачливо підходити до обробітку ґрунту у випадках пересіву загиблих культур.

Перш за все, цю операцію слід провести як можна раніше з максимальним збереженням вологи в ґрунті.

У зв’язку з цим перший обробіток ґрунту більш раціонально провести плоскорізним знаряддям. У разі застосування дискових знарядь обов’язковою вимогою є наявність прикочуючих котків на агрегаті. У разі потреби боротьби з ґрунтовою кіркою та бур’янами можна провести боронування посівів до появи сходів проса. Але, як показує практика, при нинішньому ступені засміченості насінням бур’янів – 1 млрд і більше штук у орному шарі – єдиним заходом усунення бур’янів є застосування гербіцидів.

Вплив зрошення на обробіток ґрунту під кукурудзу

Економічна доцільність використання нових гібридів визначається дотриманням оптимальних параметрів агротехніки та застосування зрошення – найбільш ефективного та раціонального напряму збільшення валових зборів кукурудзи. У системі зрошуваного землеробства потрібно враховувати навантаження на ґрунт, пов’язане з постійним його зволоженням. За результатами дослідів вчених виявлено, що шкоду ґрунту спричиняє не саме зрошення, а способи, що застосовують, без урахування властивостей ґрунту, інтенсивності, кількості та якості використаної води, а також відсутність уваги до таких властивостей ґрунту, як водопоглинання, водопроникність та ступінь аерації.

Тому, під час обробітку ґрунту слід брати до уваги посилене і швидке повторне ущільнення систематично оброблюваних шарів зрошуваного ґрунту, що відбувається в процесі толочення більш вологих ґрунтів, а також враховувати можливість процесу замулювання верхнього шару ґрунту. Під зрошувану кукурудзу проводять дворазове дискування під кутом 45° і класичну оранку на глибину 25-27 см та один раз за 2-3 роки експлуатаційне вирівнювання планувальниками П-6, ПА-3, Д-179 у два сліди по діагоналі до оранки з наступним чизелюванням.

Рано навесні ґрунт вирівнюють і проводять ранньовесняне боронування та передпосівну культивацію на глибину загортання насіння. Водночас, одним з головних чинників зниження врожайності і ефективності при вирощуванні кукурудзи залишаються бур’яни, які призводять до непродуктивних втрат вологи та поживних речовин, ускладнюють виконання необхідних технологічних операцій та стають причиною зростання енергоємності агротехнологій.

Останнім часом проблема забур’яненості набула значення як явище надзвичайної вагомості. Бур’яни проростають за порівняно низьких температур і сходять раніше кукурудзи, а більш теплолюбні – одночасно з нею, тому вони розвиваються інтенсивніше за цю культуру і сильно пригнічують її на початкових фазах росту й розвитку. У зв’язку з цим для зниження максимальної кількості бур’янів у цей період проводять до- і післясходове боронування, пізніше, за необхідності, – різного роду міжрядні обробітки.

Підготовка грунту для соняшника

У південному регіоні основним лімітуючим чинником, що стримує реалізацію потенційних можливостей сучасних високопродуктивних гібридів соняшнику є недостатня вологозабезпеченість. У зв’язку з чим особливої актуальності набувають класичні технології обробітку ґрунту (вологонакопичувальна та вологозабезпечуюча) – зяблева оранка, глибоке рихлення та культивація. Багаторічними дослідженнями доведено, що основний обробіток ґрунту з оборотом пласта має кращі показники порівняно з глибоким рихленням. Після проведення основного обробітку бажано виконати вирівнювання ґрунту.

На півдні України окремі сільгоспвиробники вирощують соняшник за енергонасичуючою та ґрунтозберігаючою технологією No-Till, яка в окремих випадках не поступається врожайністю перед класичною. Сучасні ж методи дають можливість вибирати з-поміж No-Till, Strip-Till чи Mini-Till. Поряд з вищезазначеними системами вирощування даної олійної культури популярними стають технології Express та Clearfield. Позитивні результати товаровиробники мають можливість отримати за комбінування різних технологій обробітку ґрунту в залежності від рівня вологи та типу ґрунту.

Особливості системи обробітку ґрунту під горох

Обробіток ґрунту проводять якомога раніше (не пізніше, ніж за місяць до сівби) з урахуванням особливостей гороху озимого – культура позитивно реагує на глибину оранки: вологий ґрунт орють більш глибоко – на 25-27 см, висушений – на меншу глибину. Для зменшення глибистості ґрунту основний обробіток виконують одночасно з боронуванням. Після сівби поле прикочують, щоб вирівняти поверхню ґрунту і створити кращі умови вологозабезпеченості.

Підготовку насіння до сівби починають з післязбиральної доробки насіння, що передбачає попередню очистку насіння, підсушування до потрібної вологості, первинну і вторинну очистку насіння. До найбільш простого та ефективного методу контролю сегетальної рослинності належить боронування посівів гороху озимого. Для боротьби з бур’янами доцільно проводити декілька боронувань: у фазі 3-5 листків культури (знищується майже 60-80% однорічних бур’янів) та навесні – з метою знищення бур’янів та ґрунтової кірки. У випадку, якщо боронування не позбавило від бур’янів, посіви культури обробляють гербіцидами, тому що повністю вирішити проблему захисту посівів гороху можна лише за допомогою пестицидів.

Обробіток ґрунту під нут

Кращим основним обробітком під нут є оранка на глибину 28-30 см. Навесні, якомога раніше, необхідно провести боронування. До сівби нуту приступають як тільки можна провести культивацію на глибину 6-8 см. Неприпустимо затягування з посівом, аби не втратити ґрунтову вологу, потрібну для набухання насіння, що потребує 140-160% води від своєї маси. У випадках, коли вологи недостатньо, глибину посіву збільшують до 9-10 см, а інколи – до 15 см.

Нут, як і горох, не виносить сім’ядолі на поверхню ґрунту, тому ушкодження сходів за глибокого висіву не відбувається, хоча спостерігається затримка їх появи, що може призвести до пріоритетного розвитку бур’янів. Для одержання своєчасних та рівномірних сходів потрібно до мінімуму скоротити розриви між технологічними операціями, аби зберегти вологу та покласти насіння у вологий ґрунт на оптимальну глибину.

---