Повернення короля білкового королівства, або горох у тренді 2021 р.

Отже, мій любий читачу, на порозі – грудень. Саме час поговорити про горох, який ми називаємо підзимовим. З чим я вітаю, насамперед, аграріїв України. Посіви гороху були у широкому діапазоні – початок від 30 жовтня – до 19 листопада, а плануються і дві декади грудня.

У цій публікації обговоримо тему вирощування гороху. Зізнаюся, що не передбачала такого блискавичного повороту до повернення гороху на наші поля. З 2016 року «любов» до гороху злегка зів’яла, і ось, у 2021 році сталося неймовірне – багато сільгоспвиробників отримали високі врожаї короля зернобобових культур. І це чудово, тому що горох у сівозміні є абсолютна необхідність, особливо в ситуації, коли кількість попередників звузилася до неподобства.

Отже, вирощуємо горох. Можу сміливо стверджувати, що немає іншої зернобобової культури, яка б змогла замінити горох.

Це легко пояснюється його продовольчими та кормовими якостями, потенційно високим урожаєм і, що важливо, досить зручними ґрунтово-кліматичними умовами вирощування. Саме зернобобовим культурам взагалі, а гороху зокрема належить особлива роль у вирішенні білкової проблеми. Горох – це білкове харчування людини. Горох незамінний як білкова складова кормів для тварин.

Агротехнічне значення гороху полягає у збагаченні ґрунту азотом та цінною органічною масою; насичення орного шару калієм, фосфором, кальцієм; поліпшення структури ґрунту та підвищення його родючості. Горох підвищує рухливість фосфору у ґрунті, чим покращує фосфорне харчування для наступних культур. Кращого попередника для більшості культур у сівозміні, ніж горох, важко знайти. Горох, мабуть, та культура, яка дуже легко вкладається в поняття «екологічно безпечний» або, як ми звикли називати, «органік».

Горох посівний (Pisum sativum) відноситься до сімейства бобових. Має стрижневу кореневу систему. Головний корінь проникає вглиб на 1.0-1.5 м, при цьому поширюється та утворює велику кількість бічних корінців. На коренях гороху завдяки специфічним бульбочковим бактеріям формуються бульбочки, що засвоюють атмосферний азот і синтезують фізіологічно-активні речовини. Оскільки коренева система гороху має високу кислотність кореневих виділень, це сприяє розчиненню фосфатів, досить складних добрив.

По фазах зростання гороху відзначають проростання, сходи, стеблування, бутонізацію, цвітіння, формування плодів, дозрівання та повну стиглість. Найбільшу практичну значущість несуть фази сходів, бутонізації, цвітіння та дозрівання. Для успішності вирощування гороху необхідно враховувати і відстежувати якість переважно у названі фази.

Горох має високий рівень холодостійкості і відносно невибагливий до тепла. Насіння проростає при температурі 1-2°С, але це не є зоною комфорту. Біологічний мінімум для отримання дружних сходів гороху в межах 4-5°С. При підвищенні температури повітря до 10°С сходи з’являються за 5-7 днів, зниження температури призводить до ослаблення енергії проростання та зниження польової схожості. Рослини гороху можуть досить стійко переживати заморозки до -5-7°С, хоча іноді це може вплинути на тимчасове гальмування розвитку. Найбільш оптимальним періодом для розвитку вегетативних органів гороху вважається температура не більше 12-16°С, а генеративних – 16-20°С. Критичною для кількості і якості врожаю гороху може бути температура вище 26°С.

Горох належить до рослин довгого дня, нестача сонячного світла під час вегетації призводить до пригнічення нормального розвитку культури. Тому можуть витягуватися стебла, коренева система послаблюється, плодів зав’язується менше і знижується врожай. Найвищі врожаї гороху одержують на чорноземах, дерново-підзолистих ґрунтах. На важких і дуже щільних ґрунтах коренева система розміщується не глибоко, пригнічується життєдіяльність бульбочкових бактерій. На бідних ґрунтах урожай гороху суттєво знижується.

Невелика ахіллесова п’ята для гороху – це вимогливість до вологи. Найбільш істотні для отримання високого врожаю опади 450-600 мм на рік при вологості ґрунту 70-80% найменшої вологоємності.

Важливим для вирощування гороху є підбір попередника. Як я вже згадувала, горох є найуніверсальнішим попередником для багатьох культур. Сам же він добре росте і дає високі врожаї після озимих та ярих зернових. Хорошим попередником гороху є льон. А ось що не сприймає горох, то це монокультуру.

Абсолютно не придатні як попередник для гороху злакові трави, багаторічні бобові, соняшник, зернобобові. У сівозміні повертати горох на старе місце можна через 5-6 років, чого наші аграрії практично не дотримуються. Але навіть дворічне горохове поле загрожує накопиченням у ґрунті збудників кореневих та коренестеблових гнилів, розвитком фузаріозу, появою у посівах нематоди та комах. Але, на жаль, з великою ймовірністю можу припустити, що і по соняшнику, і по іншим незручним культурам посіви гороху будуть. Ну що ж, у такому варіанті необхідно буде змиритися з суттєвим недобором урожаю. За все треба платити.

Важливим моментом технології вирощування гороху є обробіток ґрунту. У різних господарствах є добре відпрацьовані схеми обробки. Більшою мірою вони залежать від попередника. Часто ділянки після збирання врожаю настільки засмічені бур’янами, що лише агротехнічними заходами обійтися неможливо. Це сигнал для застосування гербіцидів. Від якості передпосівного обробітку ґрунту безпосередньо залежить енергія проростання насіння, польова схожість, дружність та одночасність росту рослин. Передпосівний обробіток починають при досягненні фізичної зрілості грунту механічними засобами, що є в господарствах.

Добрива для гороху – відносне поняття. Маючи невеликий вегетаційний період і слабо розвинену кореневу систему, горох вимагає великої кількості поживних речовин.

Для того, щоб сформувати 1 центнер зерна гороху необхідно (за даними В.В. Лихочвора та ін., 2008) внести до ґрунту 3.5-5.5 кг азоту, 1.2-1.7 кг фосфору, 2.5-3.5 кг калію, 1.7-3.0 кг кальцію, 0,5-1.3 кг магнію. Фосфор стимулює зростання кореневої системи гороху та кореневих волосків, через які пробираються бульбочкові бактерії. Калій сприяє підвищенню посухостійкості, магній позитивно впливає на життєдіяльність бульбочкових бактерій. Кальцій збільшує кількість коренів та бобів.

В останні роки серйозне значення приділяється застосуванню мікроелементів, особливо в умовах жорсткого програмування врожаю. Серед мікроелементів найважливішими для гороху є молібден, цинк, бор. На один центнер врожаю, що планується, необхідно внести 25-50 г молібдену, 25-50 г бору, 50-100 г цинку, 200-300 г/га кобальту, 50-100 г/га міді.

За досвідом застосування мікроелементів у технологічних схемах вирощування гороху на дослідних ділянках можу підтвердити, що правильне внесення якісних препаратів призводить до збільшення врожаю на 9-18%.

Якщо деталізувати значення кожного з необхідних мікроелементів, отримаємо такі дані: молібден впливає на симбіотичну азотфіксацію, що робить його незамінним. Прибавка до врожаю від внесення молібдену може бути лише на рівні 2.5-3.8 ц/га. Якщо порівнювати це із застосуванням азоту, еквівалент складе приблизно 22-25 кг/га діючої речовини азоту. Спільна «робота» бору та молібдену призводить до поліпшення надходження азоту до рослин. Від внесення бору можемо мати збільшення на 1.5-3.4 ц/га. Мідь та кобальт сприяють розмноженню бульбочкових бактерій, підвищують урожай. Надбавка складе 1.7-2.5 ц/га. Цинк грає головну роль у засвоєнні рослинами гороху магнію і калію, додає до врожаю до 2.1-2.8 ц/га.

Для отримання гарантованого врожаю гороху потрібні сорти, адаптовані до тих чи інших кліматичних умов. Саме правильний вибір сорту для кожного регіону – головне завдання фахівців.

Насіння для посіву потребує спеціальної підготовки. Після калібрування та очищення насіння бажано, щоб маса 1000 зерен була високою та відповідала стандартам. Обов’язковою є перевірка насіння на схожість та енергію проростання. На жаль, часто насіннєвий матеріал не відповідає заявленому продавцем, у зв’язку з цим постарайтеся провести детальну фітоекспертизу насіння, яке планується висівати. Якщо результати вас не задовольнять, без жалю повертайте насіннєвий матеріал продавцю та вимагайте компенсацій.

Для того, щоб захистити насіннєвий матеріал від інфікування як ґрунтового, так і внутрішньонасіннєвого, необхідно проводити протруювання насіння. Список якісних протруйників невеликий, горох на хімічні препарати реагує дуже специфічно, тому вибір протруйника є важливим кроком до успішного врожаю. Я можу рекомендувати добре вивчені нами фунгіциди-протруйники, які мають широкий спектр дії на патогени і мають можливість довго захищати насіння, проросток і рослину, що росте.

Це такі препарати: Ламардор ПРО (д.р. протіоконазол, 100 г/л + тебуконазол, 60 г/л + флуопірам, 20 г/л) з нормою застосування 0.5 л/т. Води потрібно 9.5 л. Отримуємо 10 л суспензійного протруйника для обробки 1000 кг насіння гороху. У цьому препараті кожна речовина, що діє, відповідає за знищення певної групи патогенів, а в комплексі працюють з потрійною силою.

Важливо те, що формуляція препарату не призводить до прояву фітотоксичності та пригнічення розвитку рослин. Якісно та ефективно можна протруїти насіння гороху фунгіцидними протруйниками Вітавакс В.С.К. (д.р. карбоксин, 200 г/л + тирам, 200 г/л) з нормою застосування 2.5 л/т. Крім високої ефективності проти збудників кореневої гнилі, цей препарат дуже м’який, не призводить до фітотоксичності та пригнічення росту рослин. Також можна застосувати фунгіцид-протруювач Вінцит 050, л.с. (д.р. флутріафол, 25 г/л + тіабендазол, 25 г/л), норма застосування 2.0 л/т.

Препарат дуже надійний та має достатню тривалість захисної дії. Протруювання бажано проводити не менше, ніж за 14 днів до посіву, адже наступним прийомом у підготовці насіння буде їх обробка бактеріальними добривами та, бажано, з додаванням бору та молібдену. Розділяти застосування хімічного протруйника та бактерій обов’язково, щоб не знищити бактерії. Застосування бактеріальних препаратів обов’язково там, де ґрунт не містить достатньої кількості бульбочкових бактерій. А найчастіше так і буває, особливо при виснаженні ґрунту у зв’язку з порушенням сівозмін, тому не треба наражати себе на абсолютно невиправдані ризики.

У процесі вегетації горох може зазнавати розвитку хвороб та нападу шкідників.

Щодо захворювань, як правило, фунгіциди застосовують вкрай рідко. Але у запасі завжди необхідно мати надійний препарат, щоб у разі розвитку епіфітотійної ситуації вчасно зупинити патологічний процес. Захистити горох від антракнозу, фузаріозного в’янення, склеротініозу, борошнистої роси та іржі допоможуть Коронет (д.р. трифлоксистробін, 100 г/л + тебуконазол, 200 г/л) з нормою витрати 0.6-0.7 л/га і застосований під час перших проявів захворювання; Імпакт К (д.р. флутріафол, 117.5 г/л + карбендазим, 250 г/л) з нормою використання 0.6-0.8 л/га та Малвін ВГ (д.р. каптан, 800 г/кг) з нормою використання 1.5 кг/га.

Шкідники для гороху також є певним лімітуючим фактором отримання повноважного врожаю. Шкодять посівам гороху бульбочкові довгоносики, з 20 видів проблемні два – смугастий та щетинистий. Жуки ушкоджують сходи, пожирають краї листя, ушкоджують точку зростання і призводять до зріджування посівів. Найбільш шкідливими є жуки в період сходів і до фази 6-го листочка. Личинкова форма жуків дуже ненажерлива. У фазу масового цвітіння гороху кількість пошкоджених у ґрунті бульб може доходити до 70-90%. Інсектициди застосовують при граничній чисельності жуків навесні, тобто понад 5 штук на 1 м². Досить ефективні крайові обробки.

Друга проблема – це гороховий зерноїд, або брухус, зернівка. Жуки зимують у зернах чи скиртах соломи, а під час бутонізації жуки перелітають на посіви гороху, заселяючи крайові смуги. Під час цвітіння гороху жуки харчуються пилком. Самки відкладають яйця на стулки молодих бобів і через 6-10 днів з них відроджуються личинки, які вгризаються в середину бобів або в незріле зерно, харчуються його вмістом, потім личинки та імаго залишаються у зернівці. В одній зернівці селяться від однієї до трьох личинок. У народі кажуть, і це знає багато агрономів, що приступати до захисту від брухуса треба тоді, коли зацвітає біла акація.

Як свідчить практика, прийом правильний, т.к. період кінця цвітіння гороху збігається з початком цвітіння білої акації, у цей час і брухус перебуває у активній фазі. Серед шкідників гороху є ще горохова плодожерка, бобова (акацієва) вогнівка, горохова попелиця та гороховий комарик. Інсектицидні препарати, застосовані вчасно, сприяють збереженню врожаю. Отже, потрібно мати в запасі інсектициди, у складі яких є діючі речовини малатіон, альфа-циперметрин, паратіон-метил, дельтаметрин, диметоат, золон, лямбда-цигалотрін та їх комбінації.

Ще одне завдання, яке має вирішуватися задля збереження врожаю гороху – боротьба з бур’янами, які за масового розвитку можуть зменшити потенції врожаю багаторазово.

Бажано вдаватися до агротехнічних заходів захисту від бур’янів, проте в сучасних умовах частіше ми вдаємося, знову-таки, до хімічного захисту.

Гербіцидів є досить багато, але горох – ніжна рослина, вимагає підходу м’якого. З гербіцидів необхідно вибирати ті, які ситуативно застосовуватимуться залежно від видового складу бур’янів на тому чи іншому полі. Проти однорічних та багаторічних злаків рекомендую сучасні та ефективні препарати МаксіМокс, Пульсар (д.р. імазамокс, 40 г/л) у нормі застосування 0.75-1.0 л/га, при появі 2-5-ти справжніх листків – Селект 120 (д.р. клетодим, 120 г/л), норма 1.2-1.8 л/га. Одне побажання – намагайтеся застосовувати гербіциди, що пропонуються відомими та надійними агрохімічними компаніями. І пам’ятайте, що на один якісний препарат припадає до 6-12 неефективних та із сумнівною репутацією. Звертайтеся за допомогою до фахівців та консультантів із захисту рослин.

Повернемося до технологічних моментів, на які я хочу звернути Вашу увагу. Спосіб посіву гороху.

Вважається, що звичайний рядковий посів з міжряддями 15 см краще, ніж вузькорядний посів, але є ще можливість і точного висіву. Вибір залежатиме від наявності техніки та можливостей господарства. Глибина загортання насіння – оптимальною здебільшого вважають 6-8 см, на важких ґрунтах – 4-5 см. В умовах пересихання ґрунту – збільшують глибину до 8-10 см. Норма висіву встановлюється з біологічних властивостей сорту плюс ґрунтово-кліматичної зони вирощування. У зоні достатнього зволоження норма вища, у посушливих регіонах – нижча.

Межі коливання – від 0.8 до 1.4 млн схожого насіння на га. Терміни посіву – для підзимового вже проговорили, ну а навесні – після фізичного дозрівання ґрунту, наприкінці березня – на початку квітня, але так як горох легко витримує заморозки до -5-7°С, особливо на півдні, сівбу можна змістити на більш ранні терміни. Є таке правило для гороху – чим раніше посієш, тим вищий урожай отримаєш. Запізнення на 10 днів призводить до втрат урожаю на 5-8 ц/га.

Тож – поспішайте, весна не за горами, а горох уже чекає на своє повернення на зерновий Олімп!

Бажаю успіху!