Знахідка посушливих регіонів. Рік 2020…
Ольга Бабаянц,
докторка біологічних наук, с.н.с., завідувачка відділу фітопатології і ентомології СГІ-НЦНС, журналістка Національної спілки журналістів України
Мабуть, лише повний пофігіст наразі не згадає про коронавірус СOVID-19, досі незрозумілу вірусну хворобу навіть для лікарів. Однак, попри всі негаразди життя не закінчується, але дуже ускладнюється, особливо для аграріїв, для яких весна є основою роботи та можливістю заробляти такі важкі кошти, утримуючи ще й економіку України. Тому маємо подолати страшну хворобу якнайшвидше та включитися у роботу.
Аграріям України взагалі-то не звикати до постійних унікальних моментів природи, особливо навесні, коли після теплої зими березень долає усі найвищі температури, провокуючи ріст усіх озимих культур та цвітіння миндалю, абрикос тощо. Ураганні вітри, перепади температури від +20ºС до -11-13ºС, відсутність опадів майже повсюди, посуха, яка вже є невідворотньою, стають головними негативними факторами на шляху до майбутнього врожаю. Все так, адже людство не всесильне, навіть навпаки, саме воно наближує нашу планету до знищення. Ще й кліматичні зміни створюють безліч проблем, які майже не мають позитиву.
Однак попри все, ми починаємо новий аграрний 2020 рік. Вже майже традиційно маємо недостатню кількість або відсутність вологи у орному шарі ґрунту. Особливо це відчувається у південних областях України. Не можна сказати, що це явище є рівномірним. Строкатість по полях очевидна. Щодо озимої групи культур маю надію, що врожай буде здебільшого хороший та посередній, у залежності від низки природних факторів. Приблизно 60% посівів мають достатньо непогану перезимівлю, рослини пшениці та ячменю вегетують. Наразі вкрай необхідно зосередитися на виборі ярих культур, які зможуть нормально рости та отримати достатній врожай. У минулій публікації я пропонувала обов’язково сіяти ярий ячмінь, на що згодилися досить багато керівників господарств.
На нинішній сезон я вбачаю необхідним звернути увагу на дещо забуту яру культуру – просо. Дуже корисна, важлива та вкрай необхідна наразі культура.
Отже, його величність – ПРОСО! Досить давня круп’яна культура світового рослинництва. Відомі дослідники, а саме – доктор сільскогосподарських наук Лихочвор В.В. та інші вважають, що просо вирощували ще за 4-5 тисяч років до н.е. У Причорноморському Степу просо знали та вирощували більш за 3 тисячі років тому. У наш час просо висівають як у Європі, так і в Америці. Якщо брати весь світ, то просо вирощується на площі майже 40 млн га. Найбільші посівні площі у Африці та Азії.
Найбільш полюбляють просо у Індії, Нігерії, Судані тощо. Врожайність проса не дуже стабільна, вона залежить від умов вирощування, тому врожайність може коливатися від 5 аж до 24 ц/га. Середньостатистичний рівень врожаю проса становить 7-10 ц/га. Що цікаво, за умов достатніх опадів просо легко розширює свої можливості щодо достойного врожаю.
В Україні просо вирощувалося частіше у зонах степу та лісостепу. Однак, протягом останніх десяти років просо майже не вирощували. Лише у маленьких фермерських господарствах знаходилися ентузіасти, завдяки яким ми зараз можемо сміло виступати за збільшення вирощування проса. У поодиноких великих холдингах також просо вирощували у дуже незначній кількості. Та ще й науковці попри все проводили селекційну роботу щодо цієї золотої культури. Сучасні сорти проса за якісної інтенсивної технології мають можливість забезпечити до 4.5 т/га врожаю. У минулі роки були створені чудові сорти проса, які вирізнялися крупнозерністю, високими технологічними та споживчими якостями, та, головне, мали високий рівень посухостійкості. Серед них Миронівське 51, Миронівське 94, Харківське 57, Харківське 86. Наразі я акцентую увагу на те, що вважаю абсолютно необхідним для нашого аграрного загалу. Без усіляких вагань ПРОСО повинно бути включене до сталих сівозмін. Вірю, що аграрії дослухаються до моїх рекомендацій. Це важливо сьогодні, це буде важливим на усі майбутні роки, коли на посухостійкі рослини буде переходити усе сільське господарство. Іншого шляху для виживання може й не бути.
Чому ПРОСО? Деякий екскурс до розуміння, чим цікаве просо
Протягом вегетації основних сільськогосподарських культур на півдні України спостерігається значний дефіцит опадів, їх нерівномірне випадання, часто відмічається висока температура повітря та низька відносна вологість (менше 30%), сильні вітри, що створює умови для виникнення атмосферних посух і суховіїв . Просо менше за усі інші культури страждає від запалів і суховіїв, краще переносить ґрунтову й повітряну посуху. Стійкість проса до посухи обумовлюється особливостями кореневої системи, стебла й листків, які за анатомічною будовою подібні до відомих ксерофітів – житняка і сафлора. Рослини проса ощадливо витрачають воду. За даними К.А. Савицького транспіраційний коефіцієнт цієї культури в середньому дорівнює 200.
Дослідами І.Н. Єлагіна встановлено, що за температури 38-40°С через якийсь час наступає параліч продихів, вони широко розкриваються й уже не можуть регулювати випаровування – наступає запал рослини. У проса навіть після 48 годин дії високої температури не спостерігається запалу продихів. Просо може виносити тимчасове зневоднювання тканин, не знижуючи при цьому врожаю. При посусі у проса затримується й навіть припиняється ріст, листки скручуються уздовж центральної жилки, що значно зменшує випаровування води. О.І. Рудник-Іващенко зазначає, що порівняно високі врожаї проса на півдні України забезпечуються за рахунок збігу ритму розвитку з сезонним розподілом опадів.
Період максимального приросту і формування врожаю у нього приходиться на липень-серпень, а максимальне зволоження в степовій зоні спостерігається саме в цей період, тому травневу і червневу посуху просо переносить безболісно. В роки з затяжною посухою сходи його не втрачають життєздатність до 50-60 доби. З настанням пізніх липневих дощів рослини оживають, швидко формують вторинну кореневу систему і надземну масу, дають задовільний врожай зерна. Володіючи високою посухостійкістю, чуйністю до пізніх липнево-серпневих опадів, великим потенціалом врожайності, просо є ведучою круп‘яною культурою у посушливих зонах.
Не для залякування, жодним чином не рекламуючи певний продукт, даю наступні поради. Пропоную переглянути технології вирощування проса, їх особливості з увагою щодо ризиків та можливостей захисту від шкідливих організмів. Отже, починаємо!
Біологічні особливості проса
■ Температурний режим для вирощування. Просо – це дійсно теплолюбна культура. Насіння проса починає проростати лише після стабілізації температури повітря до 8-10ºС. Задля отримання дружніх та рівномірних сходів необхідною є температура повітря 15-16ºС. Лише тоді, коли температура ґрунту на глибині 10 см сягатиме 12-14ºС, просо можно висівати. Важливо, аби посів не потрапив під приморозки. Сходи проса витримують -2ºС.
ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: якщо температура знизиться до -3ºС, сходи можуть суттєво пошкодитися, а зниження до -3,2ºС та нижче спровокує їх загибель.
Завжди пам’ятайте, просо потребує «теплого відношення» протягом усієї вегетації. Фази розвитку «сходи-кущення» рослини проходять досить успішно за 18-19ºС, поява волоті–цвітіння буде успішним за 23-24ºС, визрівання – за стабільних 21ºС. За зниження температури повітря у фазу цвітіння можливим буде негативний вплив на майбутній врожай, однак, за теперішніх кліматичних умов такого, можу запевнити, не буде. Щодо високих температур повітря, просо досить толерантне, витримати 38-40ºС до 48 годин для цієї культури не є проблемним.
■ Вимоги щодо вологи. Просо має високий рівень невибагливості до вологи. Для проростання воно використовує лише 25% води відносно ваги насіння. Транспіраційний коефіцієнт сягає 130-280, саме тому просо здатне формувати вузлове коріння за мінімального зволоження ґрунту, тому саме за цим показником просо з успіхом вирощують у засушливих регіонах. Завдячуючи особливостям росту кореневої системи, а також стебел та листя рослини проса здатні витримати посуху. Коріння має високу поглинальну силу, а стебла та листя випарюють мінімальну кількість вологи, що пояснюється малими розмірами клітин та продихів. Завдячуючи властивостям проса тимчасово призупиняти ріст та скручування листя, зменшенню випаровування вологи, виникла посухостійкість культури.
Для проса критичним та дуже бажаним є наявність опадів у другій половині літа, які просо повністю використовує.
■ Для проса бажано мати родючі ґрунти з достатнім запасом легкодоступних поживних речовин. Найкращі – чорнозем та каштанові ґрунти. Не варто висівати просо при високому рівні кислотності ґрунту. Ґрунт потрібний з нейтральною реакцією ґрунтового розчину, діапазон: рН 6.5-7.5. Просо має унікальну властивість, а саме – солестійкість, що є важливим для розповсюдження культури. А ось перезволоження є суттєвим негативом у вирощуванні проса, адже з причини браку доступного кисню сходи проса можуть затриматися у розвитку.
■ Просо – світлолюбна культура короткого дня, тому розміщувати рядки проса бажано з півночі на південь, тоді покращується світлосприйняття рослин, а урожай збільшується на 8-10%. Повний вегетаційний період проса триває від 70 до 120 діб. За необхідністю скоротити цей період можна посівом у пізні строки.
Технологія вирощування проса є досить демократичною
Для розуміння пропоную відстежити технологію поетапно.
■ Попередники. Важливим для проса є вірний вибір попередника. Найкращим є озимі колосові, що дуже підходить для розвитку та отримання доброго врожаю проса. Добре росте просо після просапних – картоплі та цукрового буряка, але за умови внесення достатньої кількості органічних та мінеральних добрив. Дуже добре вирощувати просо після зернобобових культур, коли є достатня кількість вологи та нітрогену в органічній формі. Не треба сіяти просо після кукурудзи, адже обидві культури мають спільного шкідника – кукурудзяного метелика та загальних шкідливих мікроміцетів – фузаріїв.
■ Підготовка ґрунту. Ключовим моментом є максимальне утримання вологи у ґрунті, захист землі від ерозії, своєчасне знищення бур’янів, шкідників, збудників хвороб. Для проса необхідним є дуже вірне формування насіннєвого ложа для рівномірного розташування насіння на глибину загортання. Під час підготовки ґрунту найбільш важливим є зробити все для утримання вологи у орному шарі. Завершальним етапом у підготовці ґрунту до посіву проса є його розпушування для глибини загортання проса на 2.0-4.0 см.
■ Підготовка насіння проса до посіву. Пропоную вибирати насіння проса для кожної кліматичної зони окремо. Таким чином можна вибрати сорти для посіву, враховуючи певні характеристики. Однією з ключових проблем є захист насіння проса від сажки. І це є основним. Для знезараження насіння та для захисту його у ґрунті провадиться протруєння насіння високоефективними фунгіцидами з додаванням РРР та мікроелементів у різних формах. Для нормальної вегетації проса наявність мікроелементів є обов’язковою. Найбільш важливими є марганець, цинк, залізо і молібден. Дуже вдалим протруйником є Вітавакс 200 (2,5 л/т), Фундазол (2 кг/т). Для підвищення продуктивності протруюють насіння з додатковим зволоженням та водними суспензіями. Під час протруєння насіння проса додаємо рострегулюючі речовини. Протравку можливо об’єднати з ефективними регуляторами росту рослин. Це може бути Гумат калію універсальний Рост ОК (1,0 л/т), Хелафіт-Ф (1,0 л/т), Вермістим (10 мл/кг), Азотофіт (200 мл/т), Стимпо (20 мл/т), Хлорелла, 50 (1 л/т), а також новітнє спеціальне добриво КропМакс (1,0 л/т).
■ Система добрив. Для формування 1 т зерна та такої самої кількості соломи просо використовує 30-32 кг нітрогену, 13-15 кг фосфору, 20-34 кг калію, 10-13 кг кальцію. Норми внесення мінеральних добрив напряму залежать від вмісту елементів живлення у ґрунті та кількості запланованого врожаю.
Як приклад: для формування 4 т/га зерна проса, за посереднього рівня нітрогену (15-20 мг/100 г ґрунта) необхідно 85-90 кг нітрогену; за середньої кількості фосфора (5-10 мг/100 г ґрунта) необхідно 65-70 кг фосфора; за середнього рівня калію (4-8 мг/100 г ґрунта) необхідно 50-55 кг калія. Дуже важливо враховувати, що внесення надлишкової кількості нітрогену може призвести до інтенсивного ураження рослин проса меланозом, склероспорозом, гельмінтоспоріозом, різними бактеріальними інфекціями. Для підсилення стійкості проса до збудників захворювань у рядки під час посіву слушно внести гранульований або у вигляді рідини суперфосфат з дозуванням 10-15 кг/га діючої речовини. Просо пригнічується бур’янами, тому недобір врожаю від бур’янів може сягати 10-15%. За умов сильного засмічення бур’янами можна втратити до 50% врожаю. На засмічених полях бажано застосувати досходові гербіциди.
Терміни посіву проса напряму залежать від температурного режиму. Просо – це є культура пізніх термінів сівби. Сіяти необхідно у теплий, добре прогрітий ґрунт у залежності від регіону вирощування.
У народі кажуть: просо сіється, коли дуб розвивається. У Північно-Західному Степу та у Південному Степу можна сіяти у третій декаді квітня – до першої декади травня. У Південному Лісостепу сіємо у третій декаді квітня – першій декаді травня. У Північному Лісостепу та у Поліссі сіємо у першій або другій декаді травня.
■ Норма висіву насіння проса. Територіально у рядковому посіві проса оптимальні норми висіву є такими: Степ – 2,3-2,5 млн/га (=16-18 кг/га), Південний Лісостеп – 2,5-3,0 млн/га (=16-18 кг/га), Центральний Лісостеп – 3,3-3,5 млн/га (=24-26 кг/га), Північний Лісостеп та Полісся – 3,7-4,0 млн/га (=28-30 кг/га). Якщо Ви плануєте широкорядний посів проса, норму висіву потрібно зменшити до 3,5-4,0 кг/га для Степу та Південного Лісостепу, та на 5-7 кг/га для Центрального Лісостепу і Полісся. Якщо сіяти будете вузькорядним способом, тоді норму висіву збільшуємо на 0,5-0,7 млн схожих насінин на 1 га.
■ Догляд за посівами. Головне – після посіву терміново застосовуємо легке коткування ґрунту. Цей прийом забезпечує контакт насінини з ґрунтом, краще надходить волога у посівний шар, підвищується температура.
Всі вище перераховані кроки сприяють дружньому проростанню насіння та на декілька днів пришвидшують появу сходів. На 5-6 добу після посіву бажано зробити досходове боронування легкими боронами з метою знищення бур’янів у фазі мотузки. Післясходове боронування проводять у фазу кущення, коли рослини добре укоріняться.
Невід’ємною частиною догляду за посівами проса є боротьба з бур’янами. На перших етапах розвитку просо дещо відмічається відставанням у розвитку відносно можливостей бур’янів. Природня засміченість посівів проса часто сягає 50-100 шт бур’янів на м2.
У більшому ступені на врожай проса впливають однорічні злакові бур’яни, рідше – багаторічні. Даю чіткі рекомендації – гербіцидний захист є необхідністю. З найбільш ефективних гербіцидів пропоную Агрітокс, 50% д.р. (МСРА у формі солі диметіламіно – натрія, калія); Базагран, 48% д.р. (бентазон); Лонтрел 300, 30% д.р. (клопіралід). За наявності більше 10 рослин бур’яну на 1 м2 посіву у фазі трьох листочків бажано обробити масиви Базаграном, 48% д.р. (2,0-4,0 л/га), а у фазу кущення — 2М-4Х (0,5-1,1 л/га), 2,4-Д (0,9-1,7 л/га).
■ Шкідники та збудники хвороб проса. Серед багатьох хвороб найскладнішими є ті, які можуть суттєво знизити врожай. І першою у цьому ряду є летюча сажка. Прояви її є у фазу суцвіття. Уражена волоть не виходить з піхви листка та перетворюється на буру масу спор гриба. Потім оболонка розтріскується і спори розносяться вітром. Якщо спори з насінням попадуть у теплий вологий ґрунт, тоді вони проростуть та заразять молоді сходи. Захист від сажки – передпосівне протруєння насіння. Друга проблема проса – коренева гниль. Джерелом інфікування є ґрунт, рослинні рештки та насіннєвий матеріал. Це питання також вирішується за допомогою передпосівного протруєння. Серед шкідників найбільш проблемні – просяний комарик та кукурудзяний (стебловий) метелик. Як правило, боротьба проти шкідливих організмів складається з агрохімічних та хімічних прийомів, які добре відомі агрономам.
■ Нагадаю, що збір врожаю проса є непростим. У залежності від ситуації на момент збору приймається рішення – або збираємо роздільним способом, або – застосовуємо десикант. Друге – якісніше, але дорожче. Вибір завжди за агрономом.
■ Хочу звернути увагу наших аграріїв на просо, чудову, корисну та смачну круп’яну культуру. Біохімічний склад проса унікальний. Пшоно має високий рівень білку (12%), жиру (3,5%). Щодо складу амінокислот і вітамінів групи В, за наявністю кремнію, міді, заліза, фтору, магнію та марганцю – просо є лікувальним, корисним і смачним.
Хочу, аби Україна стала основним постачальником проса (пшона) для внутрішнього використання та для експорту у країни як Євросоюза, так і по усьому світові.
Успіхів!
Ваша Ольга Бабаянц
