Оподаткування доходів «одноосібників» за законом 5600

У зв’язку з набуттям чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» (далі Закон 5600) актуальним та поширеним стало питання щодо оподаткування доходів «одноосібників».

Перш за все слід з’ясувати хто такі «одноосібники»

Законом України «Про особисте селянське господарство» визначено, що особисте селянське господарство – це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Облік особистих селянських господарств здійснюють сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері статистики.

Порядком обліку особистих селянських господарств сільськими, селищними та міськими радами визначено, що облік особистих селянських господарств здійснюють сільські, селищні та міські ради за такими формами первинної облікової документації: формою №1 «Облікова картка об’єкта погосподарського обліку» та формою №3 «Список осіб, яким надані земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель міських поселень», які затверджуються Державною службою статистики України.

Законом України «Про особисте селянське господарство» встановлено, що для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Розмір земельної ділянки особистого селянського господарства може бути збільшений у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) та її спадкування членами особистого селянського господарства відповідно до закону. Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть бути власністю однієї особи, спільною сумісною власністю подружжя та спільною частковою власністю членів особистого селянського господарства відповідно до закону.

Отже, «одноосібники» – це фізичні особи, що індивідуально або разом з особами, які перебувають з ними у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, виробляють сільськогосподарську продукцію на власній (не орендованій) земельній ділянці, переробляють та споживають її, а надлишки реалізують (продають) іншим особам, і звісно, обліковуються за місцем розташування земельної ділянки сільськими, селищними, міськими радами.

Мінімальне податкове зобов’язання, поняття якого внесено до Податкового кодексу України згідно з Законом 5600, стосується, звісно ж, і одноосібників, так як у визначенні цього поняття мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів стосується і пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції, вирощеної на земельних ділянках, віднесених до сільськогосподарських угідь.

Більш детально про розрахунок мінімального податкового зобов’язання йдеться у статті «Мінімальне податкове зобов’язання за Законом 5600» опублікованій в попередньому випуску журналу «AgroONE».

Відповідно до ст. 162 Податкового кодексу України «одноосібники» є платниками податку на доходи фізичних осіб у частині мінімального податкового зобов’язання.

Стаття 165 Податкового кодексу України визначає доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Так, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи, отримані від продажу власної сільськогосподарської продукції, що вирощена, відгодована, виловлена, зібрана, виготовлена, вироблена, оброблена та/або перероблена безпосередньо фізичною особою на земельних ділянках для ведення особистого селянського господарства та/або земельні частки (паї), виділені в натурі (на місцевості).

Але, існують виключення щодо такої «пільги» в оподаткуванні «одноосібників». При продажу власної сільськогосподарської продукції (крім продукції тваринництва) отримані від такого продажу доходи не є оподатковуваним доходом, якщо їх сума сукупно за рік не перевищує 12 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року (в 2022 році – ця сума становить 78 000 (сімдесят вісім тисяч) гривень).

У разі, якщо сума отриманого доходу перевищує зазначений розмір (78 000 (сімдесят вісім тисяч) гривень у 2022 році), платник податків зобов’язаний відобразити суму такого перевищення у складі загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за відповідний звітний рік та подати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до Податкового Кодексу України і самостійно сплатити податок з суми такого перевищення.

Отже, підсумуємо:

■ «одноосібники» сплачують мінімальне податкове зобо­в’язання, про яке йдеться у статті «Мінімальне податкове зобов’язання за Законом 5600», опублікованій у попередньому випуску журналу «AgroONE»;

■ «одноосібники» не сплачують податок на дохід, отриманий від продажу власної сільськогосподарської продукції (крім продукції тваринництва) якщо загальна сума від такого продажу за рік не перевищує 12 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року (в 2022 році – ця сума становить 78 000 (сімдесят вісім тисяч) гривень;

■ «одноосібник» зобов’язаний відобразити суму перевищення (12-ти розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, що в 2022 році становить 78 000 (сімдесят вісім тисяч) гривень, у складі загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за відповідний звітний рік та подати річну декларацію про майновий стан і доходи, і, відповідно, самостійно оплатити податок з суми такого перевищення.