Огляд ситуації на ринку точного землеробства

№1 В одному з попередніх матеріалів, а саме у січневому номері журналу, було описано перелік питань, які вирішує IoT. Детальніше про реальний стан справ щодо впровадження системи точного землеробства в господарствах (холдингах, великих, дрібних):

— На жаль, щодо використання новітніх рішень, зокрема діджиталізації, на виробництві реальний стан справ не такий оптимістичний, як того хотілося б. Станом на весну 2020 року можна впевнено сказати, що застосовують лише деякі елементи цієї просто величезної та практично необмеженої у функціоналі системи, а саме рішення для електронного контролю виконання виробничих процесів, і то не в тій мірі, як того потребує сьогодення.

Адже системи контролю у повному їхньому функціоналі застосовують лише близько 40% великих аграрних підприємств, земельний банк яких понад 10 тис. га, 25% середніх підприємств з банком землі 5 тис. га та 5% дрібних фермерів. Господарювання без «цифри» в аграрній сфері вже зараз створює проблеми в комунікаціях з більш оцифрованими сферами бізнесу, такими як банки, страхові й логістичні компанії. Альтернативою може стати робота через профільні компанії з надання цифрових послуг, що є дорожчим і, до того ж, не дає змоги створити нові робочі місця на селі або ж забезпечити проходження підвищення кваліфікації персоналом господарств.

Я вже говорила, що можливості точного землеробства досить широкі. За допомогою комплексного підходу можна з легкістю вирішити питання ефективного внесення хімікатів, але голого ентузіазму тут замало. Потрібна державна програма щодо збереження здоров’я ґрунтів, що базується на моніторингу та цифровізації отриманих реальних даних і прийнятті локальних рішень у кожному конкретному випадку.

Це — запорука нашої продовольчої, екологічної та економічної безпеки, запорука здоров’я населення й збереження біорізноманіття. За даними ООН, третина верхнього шару сільгоспземель у світі різко деградувала. І якщо не змінити підходи до господарювання, повну деградацію ґрунтів прогнозують протягом наступних 60 років.

До речі, Стратегія розвитку Київщини на період до 2027 року передбачає створення «цифрових осередків» у ОТГ, результатом роботи яких стане збір і концентрація в одном у місці інформації про розміри та стан земельного банку, аграрних робіт, стану ґрунтів, історію сівозміни тощо, що, у свою чергу, дасть змогу:

■ покращити стан ґрунтів завдяки розробці та наданню рекомендацій стосовно диференційованого внесення пестицидів і мінеральних добрив;

■ підвищити продуктивність праці та прибутковість аграрної спільноти та громади;

■ збільшити надходження до місцевого бюджету;

■ підвищити рівень оволодіння цифровими технологіями для аграрної спільноти;

■ створити нові робочі місця;

■ залучити сільську молодь до роботи в цифровій індустрії;

■ перенести всю відому інформацію та історичну довідку з паперового носія в електронний вигляд задля збереження інформації, швидкого доступу до неї та зручності користування.

№2 Які на сьогодні основні перепони впровадженню електронних рішень, що є основою точного землеробства?

— Основна проблема — це відсутність в агроспільноти повного розуміння можливостей цифрових рішень. Сільгоспвиробники та їхні агрономи просто «тонуть» у морі даних. І коли «виплисти» сил уже не вистачає, тоді й приймають рішення щодо впровадження кількох, інколи навіть незв’язаних між собою, цифрових рішень. Або продовжують працювати, як раніше, не розуміючи, чого їх сусід за однакових умов роботи зумів і парк техніки оновити, й навести лад у селі, поліпшивши його інфраструктуру й добробут людей. Дрібним агропідприємствам та фермерам недосяжні послуги з оцифрування агробізнесу (електронні карти полів, аналітика стану посівів, прогнозування врожайності та контроль за збиранням врожаю). Більшість агропідприємств використовують застарілі методики ведення обліку та контролю, не завжди доступна інформація про новітні технології та методики їхнього впровадження. Діджиталізація не може бути впроваджена точково, адже це велика павутина рішень, знань, комунікацій, технологій, де всі ланки взаємозалежні та однаково важливі. Від впровадження цифрових рішень у виграші абсолютно всі — і фермери, і держава. В АПК України функціонує багато фермерських господарств та аграрних підприємств, але вирахувати точно суму податків, що підлягають сплаті для поповнення бюджету, наразі неможливо через брак даних щодо точного обліку врожаю, зібраного агропідприємствами та фермерами.

№3 Які елементи користуються високою популярністю, а які – ні й чому?

— Треба розділяти інтереси власників бізнесу й найманого менеджменту. Добре, коли власником і директором підприємства є одна особа. Запроваджувати «цифру» на такому агропідприємстві легко й просто. Але зовсім інша річ, коли власник перебуває, умовно кажучи, на іншому континенті. І ось тоді, як то кажуть, воля-вольниця для найманих кадрів. Зокрема, мені доводилося робити аудит перед придбанням господарства, що збанкрутувало. Там, на моє здивування, було запроваджено систему автоматизації та контролю виконання робочих процесів, але виявилося, що всі наявні на техніці датчики вже два роки як відключені від ПЗ (програмного забезпечення). Дивно? Але тут дуже постаралися дискредитувати роботу ПЗ самі ж наймані працівники, що вдавалися до саботажу та ламали обладнання. Після придбання цього господарства виявилася ще одна прикрість: попередники зробили ще один «подарунок» — орендували на 50 років під’їзні шляхи до полів.

Окрема «пісня» автоматизації — це елеватори. Якщо вдається встановити хоча б незалежний контролер на вагах і вологомір — ви молодець. Відмови керівництва аргументуються по-дитячому: від банального «в мене нема вільної розетки для підключення чи людини для відбору проб» до «а ми не хочемо класти кукурудзу у вологомір»… Підсумком цього демаршу у масштабі країни є експорт аграрної продукції на 20 млрд доларів і збиткова фінансова звітність більшості компаній, які беруть участь у цьому процесі. Нічого вас не дивує? Популярністю користуються елементи, що не мають у своєму функціоналі реального контролю за збором врожаю у великому підприємстві. І ось чому. Насправді ігнорування технологічної новації має глибокий економічний підтекст. З власного досвіду скажу: чим більше господарство, тим більше всіляких новацій буде використовувати — і точне землеробство, і переобладнання сівалок, і супутникові знімки… Але є виняток — автоматизований контроль за фактично зібраним врожаєм. Інноваційні технології не стоять на місці, й нині за допомогою електронного контролю можна убезпечитися від крадіжок і врахувати все до гектара. Але чи всі готові до цього?

Перелік рішень, які впроваджують або частково впроваджують у господарствах

№4 Чи замінять у сільському господарстві машини людей?

Наразі роботів, яких застосовують в агросфері, розподіляють на три великі групи:

1 — для внесення пестицидів та прополювання сільськогосподарських культур;

2 — для виконання висіву;

3 — для збору врожаю в обмежених умовах (наприклад, під час збирання суниці вони відрізняють за допомогою «штучного зору» ягоди за їхньою стиглістю та розкладають по різних кошиках).

До речі, зараз уже пропонують працевлаштування в агросфері з обслуговування роботів. Зокрема, у професійні обов’язки найнятих працівників входить перевезення на причіпному лафеті агроробота на поле та технічне обслуговування механізмів, як от заміна мастила або виконання незначного ремонту.

Роботи, на мою думку, більш затребувані у невеличких господарствах, де на плечі фермера лягає дуже багато різноманітних завдань — від добору оптимальних гібридів аж до ведення бухгалтерського обліку.

Фактично на роботів можливо просто перекласти одноманітну роботу на полі. У середніх та великих підприємствах ті рОботи, що зараз виходять з конвеєра, не є економічно доцільними, окрім деяких — для збору цитрусових, наприклад, де на відкручування одного апельсина робот витрачає 3 секунди, тоді як людина — 15 секунд.

№5 Коли в Україні (світі) ми зможемо побачити господарство, в якому всі процеси автоматизовані й людина виконує лише функції їхнього контролю?

— Тут варто визначитися стосовно автоматизації в агросфері: якщо ми говоримо про теплицю, то вже тепер є повністю автоматизовані та автономні теплиці. В рослинництві автоматизація завдяки інтернету речей (ІоТ) може охоплювати до 80-90% виробничих процесів. Знову ж таки треба враховувати фактор впливу небажання найманого топ-менеджменту впроваджувати системи, що роблять усі процеси прозорими й відкритими для контролю. Тут я маю на увазі й прозоро сплачені податки, й ощадливу сівозміну, а не тільки «кукурудза—соняшник—ріпак—офшор». Створено експертну систему CLARA (Cash-flow linked Agriculture Risk Assessment tool), що дає змогу оцінювати ризики кредитування сільськогосподарських позичальників за допомогою точного моделювання прогнозного грошового потоку господарств. Цей сервіс аналізу кредитоздатності агроклієнтів на базі грошових потоків, швидко й ефективно оцінює виробничі ризики в сільському господарстві й допомагає зробити прогнозні розрахунки для фермерів на базі технологічних карт з виробництва різної агропродукції. Як на мене, все чесно й прозоро. До речі, я багато сподівань покладаю на нашу аграрну молодь, в якої інше світосприйняття. Крім того, оскільки молодь нині не розглядає сільське господарство як професію й не має наміру будувати таку кар’єру чи бізнес, виникає потреба трансформувати агросектор, аби він став інтелектуальним та економічно привабливим через таке зрощення «ІТ + Агро». До того ж ринок потребує цілісної інтегрованої системи й комплексу послуг з впровадження інновацій, які зроблять його кращим діловим партнером для всіх ланок аграрної екосистеми.