Метод припосівного внесення мінеральних добрив стає все більш популярним. Короткі весни, які виснажують рослини перепадами температур, інтенсивний розвиток техніки та технологій, результатом якого є широкий вибір агрегатів та бажання агронома «дозовано» давати рослинам елементи живлення, сприяють стрімкій популяризації стартових добрив. І, після вибору методу їх внесення (в рядок, в міжряддя, під рядок), досить складним є і вибір самих добрив, адже на ринку на сьогодні їх дуже велика кількість.
Отже, стартове удобрення – це невелика доза добрив, внесених у найближчу до насіння зону під час сівби. Цей захід спрямований на покращення умов росту рослин на перших етапах вегетації, адже елементи живлення містяться у доступній формі безпосередньо біля молодих коренів. Добрива, внесені локально під час посіву, як правило, мають вищий коефіцієнт поглинання рослинами, що впливає на економічну ефективність їх застосування. Це особливо актуально для фосфору – дуже малорухливого в ґрунті і надзвичайно важливого на перших етапах вегетації елементу. Найвищу ефективність даний тип внесення добрив проявляє, якщо посів проводять у холодний, перезволожений ґрунт незалежно від рівня його родючості. За таких умов істотно затримується ріст і розвиток кореневої системи, знижується рухливість елементів живлення в ґрунті, зменшується активність ґрунтової мікрофлори, а отже поживні елементи не так інтенсивно переходять у ґрунтовий розчин.
Перш за все, хочеться звернути увагу на стартові рідкі комплексні добрива (РКД).
Зазвичай, вони містять 2 і більше основних елементів живлення (N, P, K, S). В Україні їх популярність стрімко зростає протягом останніх 5 років. Це пояснюється низкою переваг: їх можна вносити різними способами, під будь-які культури, транспортування, зберігання та ціна, при цьому, також не приносять аграрію незручностей. Виробники РКД наголошують, що передумовою для все більш інтенсивного їх використання є глобальне потепління та відсутність вологи, погіршення якості ґрунтів, зростання цін на основні сипучі мінеральні добрива, вироблені для реалізації в туках та ін. Але найбільшою перевагою, мабуть, є рівномірний розподіл елементів живлення у ґрунті, що значно покращує їх поглинання.
Це пояснюється різними типами споживання елементів рослинами. Наприклад, фосфор поглинається лише за допомогою дифузії. Для того, щоб коренева система змогла його засвоїти, фосфор повинен знаходитись на відстані від 1 до 4 мм від неї (за даними деяких дослідників – лише 1 мм). Враховуючи дуже слабку рухливість у ґрунті, забезпечити доступність даного елементу рослинам на початку вегетації надзвичайно складно.
Рідкі комплексні добрива (РКД) поділяються на базові розчини (власне РКД) і суспендовані добрива (СРКД). Головною відмінністю між цими видами добрив є спосіб виробництва. Базові розчини виробляються переважно шляхом амонізації фосфатних чи поліфосфатних кислот. Суспендовані РКД є водним розчином твердих компонентів.
Наступними за популярністю серед інноваційних стартерів є мікрогранульовані добрива.
Зазвичай, в своєму складі містять азот, фосфор, деякі мезо- та мікроелементи (N, P, Ca, S, Mg, Zn та ін). Норми їх внесення, як і РКД, досить низькі – 30-50 кг/га.
Локальне (точне) внесення мікрогранульованих швидкорозчинних добрив забезпечує рівномірне дозування й розподіл мікрогранул для швидкого засвоєння рослинами елементів живлення. Розмір гранул становить усього 0,5–1,2 мм, що дозволяє більше ніж у 20 разів краще розподілити їх у ґрунті.
Низькі норми внесення та зручна двадцятикілограмова упаковка полегшують операції з використання добрива, підвищують швидкість транспортування і знижують транспортні витрати. Дані добрива рекомендується вносити під час посіву культур безпосередньо у зону висіву насіння (технологія POP-UP) усіма типами аплікаторів-мікрогрануляторів. Можливе внесення у суміші з мікрогранульованими ґрунтовими інсектицидами, які мають подібну до добрива питому масу.
На кінець, комплексні гранульовані добрива.
Їх вносять як під основний обробіток ґрунту (наприклад, восени), так і під час сівби, як стартери.
Асортимент включає складні добрива, що містять 2-3 поживних елементи (амофос, діамофос, нітроамофос, нітроамофоска, нітрофос, нітрофоска та ін). Існує безліч добрив з різним співвідношенням N:P:K, додаванням сірки, мезо- та мікроелементів. Найчастіше їх вносять у нормі 100-150 кг/га.
Внесення стандартних гранульованих (2–5 мм) добрив одночасно з сівбою рекомендовано лише на відстані 5 см від насіння (схема «5×5»: 5 см вниз і 5 см вбік), тому що існує ризик пригнічення розвитку молодих проростків у зоні розчинення гранул через підвищену концентрацію іонів у ґрунтовому розчині.
Після вибору концентрації та співвідношення елементів живлення в добривах, слід звернути увагу на міцність самої гранули, що визначає, в більшості, тип грануляції. Мінеральні добрива, які мають міцні гранули, краще транспортуються, зберігаються, проте, значно довше розчиняються в ґрунті (ДАФК). Саме тому, найчастіше їх рекомендують вносити під основний обробіток для формування запасів елементів живлення в ґрунті. Тоді як парогрануляція, наприклад, сприяє більш швидкому доступу кореням до внесених поживних елементів.
