Як власник ТОВ «Мічуріна+» та ТОВ «Саражинка» Олександр Чумак розвиває агробізнес на посушливій Одещині.
Північ Одещини – далеко не найстабільніший регіон для інтенсивних технологій рослинництва. Достатній за опадами рік тут може чергуватися з такими катастрофічними сезонами як, наприклад, гіперпосушливий 2020. Працювати тут непросто, тому тим більш показовим виглядає досвід власника господарств ТОВ «Мічуріна+» та ТОВ «Саражинка», поля яких розташовані в Кодимському та Балтському районах Одеської області.
Річ у тім, що ще шість років тому Олександр Геннадійович працював у зовсім іншій сфері бізнесу, не пов’язаній з сільським господарством. Так склалося, що Чумак був змушений зайти в агробізнес спочатку в якості інвестора, а потім – повноцінного керівника.
– Попервах ситуація не надихала – там було господарство із застарілою інфраструктурою та ще радянською технікою. Потрібно було робити якісь рішучі кроки щодо вдосконалення виробництва, враховуючи непрості кліматичні умови в регіоні, – стверджує Олександр Чумак.
Свіжий погляд «зі сторони» завжди може стати корисним. Олександр Геннадійович відразу зрозумів, що варто відкинути якісь шаблонні речі та скористатися дійсно ефективними технологіями, які, зокрема, практикуються у посушливих регіонах США та інших країн світу. При цьому не забуваючи і реальну їх окупність.
– Знаєте, спочатку ми орієнтувалися на технологію Strip-Till як на можливість сконцентрувати вологу та елементи живлення в оброблених смугах. Однак Strip-Till має як певні переваги, так і недоліки. Це технологія, яка потребує придбання дорогої техніки – як самих агрегатів, так і обладнання для точного землеробства. Також на наше бачення істотно вплинула посуха 2020 року. Стало ясно, що при прийнятті рішень потрібно чітко враховувати два основні чинники: ризики та витрати, – пояснює аграрій.
Відповідно, наразі у своїй технології Олександр Чумак орієнтується на No-Till, причому вдосконалений No-Till – з широкою сівозміною, включенням сидератних сумішей, а також застосуванням рідких добрив. Істотно поліпшити родючість ґрунту та знизити потребу у мінеральних добривах дає змогу наявність у партнерів компанії тваринницької ферми.
– Звісно, що нашу технологію вирощування у двох словах не поясниш. Ми вирощуємо озимі пшеницю, ячмінь, жито, ріпак, кукурудзу, соняшник, зимуючий горох та нут. Тобто, виходить досить розмаїта сівозміна, що дає змогу утримувати фітосанітарний стан полів на нормальному рівні, концентрувати в ґрунті поживні речовини та накопичувати велику кількість пожнивних решток на поверхні. Тобто, з кожним роком ми покращуємо родючість землі, при цьому максимально утримуючи вологу під «подушкою» з органіки, – розповідає Олександр Геннадійович.
Додатково впливають на цей процес пожнивні посіви сидератних сумішей, до складу яких входить від 6 до 22 різних видів рослин. Важливою їх функцією є також розпушення ґрунту за допомогою різних типів кореневої системи, що дає змогу відмовитися від механічного обробітку.
– Не потрібно боятися того, що сидерати заберуть усю вологу з поля. Навпаки, виходячи з нашого досвіду, вони концентрують її і на таких полях у ґрунті збирається більше продуктивної вологи. Просто сіяти їх потрібно відразу ж після збирання врожаю на полі.
Запізнення навіть на один день зменшує зелену масу сидератів удвічі! Загалом No-Till я вбачаю оптимальним напрямком розвитку, в тому числі з точки зору стабільності. Так, якщо рік видасться дощовим, то на посівах, оброблених за технологією Strip-Till, врожай буде дещо вищим, тому ми від неї ще повністю не відмовилися. Але за відверто несприятливих погодних умов, No-Till не має конкурентів, тому 80% полів у нас обробляється за нульовою технологією. Про класичну технологію я взагалі не кажу – для нашої зони це не варіант, – вважає Олександр Чумак.
Саме турботу про стан ґрунтів Олександр Геннадійович вбачає одним з найважливіших завдань. Так, за його спостереженнями, на деяких полях навіть після потужних тривалих злив на десятки міліметрів опадів, земля на глибині декількох сантиметрів може бути сухою. Подолати цю проблему і поліпшити структуру ґрунту, за його спостереженнями, можна лише класичними інструментами нульової технології із застосуванням сидератів. Різноманітні експерименти, реалізовані у господарстві, продемонстрували, що вологоакумулюючі властивості ґрунту (у тому числі і в суперпосушливому 2020 році) на полі, де практикується No-Till із включенням сидератів є більш ніж удвічі вищою у порівнянні з класичною технологією, та у півтора рази вищою у порівнянні з різними технологіями мінімального обробітку.
– Тому від механічного втручання в ґрунт за можливості потрібно відходити, принаймні у тих ґрунтово-кліматичних умовах, у яких ми працюємо. Ясна річ, що це відразу не дуже просто. Наприклад, іноді постає питання: а як внести міндобрива в ґрунт? Вам ніщо не заважає засипати в бункер сівалки гранули і проїхатися полем. Вона чудово внесе міндобрива на глибину посівного горизонту, на 5-9 см, не порушивши структуру ґрунту. Але для нас це вже вчорашній день – наразі ми орієнтуємося передусім на застосування рідких добрив, – каже Олександр Геннадійович.
В очолюваних нашим співрозмовником господарствах рідкі добрива вносять безпосередньо у посівну борозну.
– Це дає змогу досягти відразу декількох переваг. По-перше, адресне внесення міндобрив водночас дає змогу закласти поживні речовини в зону розвитку первинної кореневої системи рослин та заощадити кількість діючої речовини. Ми не удобрюємо все поле і не годуємо бур’яни, а подаємо живлення безпосередньо культурним рослинам. По-друге, для засвоєння посівами діючої речовини зі складу рідкого добрива потрібно набагато менше вологи. До того ж, рідкі добрива переважно мають нейтральну реакцію і не закисляють ґрунт. Їх легше обліковувати і взагалі тут можна довго вести мову про їх переваги, – пояснює Олександр Чумак.
Недивно, що навіть у посушливі роки на полях ТОВ «Мічуріна+» та ТОВ «Саражинка» фіксуються дуже хороші показники врожайності сільгоспкультур. Так, у тому ж таки сумнозвісному 2020 році були поля, де кукурудза продемонструвала врожайність до 6 т/га – результат для того сезону фантастичний. У нормальні ж роки королеву полів на найкращих полях тут молотять з врожайністю понад 10-11 т/га – до 13,8 т/га. Аналогічні високі показники демонструють і інші культури. При цьому, враховуючи, що мова йде про No-Till та раціональне застосування міндобрив, витрати на вирощування у перерахунку на гектар є дещо нижчими.
– Хочу також зазначити, що хоча у нас є можливість придбати найкраще обладнання та рішення для точного землеробства, я наразі не вбачаю сенсу за наших умов інвестувати у цей напрямок. Скажімо, економія посівного матеріалу в межах 3-4% за густоти висіву кукурудзи 50-55 тисяч/га на декількох сотнях га – це ні про що. Така технологія окупить свою вартість в якісь нереально довгі терміни.
Тим більш, я не розумію, коли фермер із 1000 гектар продає стару сівалку за пару десятків тисяч доларів і купує за 300 тисяч нову виключно для відключення секцій. Який в цьому економічний сенс? Хіба що щороку він засіватиме по десять тисяч гектарів ідеально рівних полів кукурудзою…, – вважає аграрій.
Олександр Геннадійович окрім рослинництва продовжує розвивати тваринництво та створює переробні підприємства. У господарстві також налагоджене виробництво якісного посівного матеріалу, котрий реалізується в регіоні та за його межами.
– Я вважаю, що майбутнє аграрного бізнесу саме за поглибленням переробки та доданою вартістю. Тому я зберігаю робочі місця і прагну утримати людей, котрі живуть у селах, де ми працюємо. Насінництво, тваринництво, комбікорми, крупи, олія – це все підвищує рентабельність рослинництва і агробізнесу в цілому. Це потрібно розуміти і вже сьогодні починати цим займатися, аби не так сильно залежати від кліматичних примх, – стверджує Олександр Чумак.
Іван Бойко
