Бабаянц Ольга,
доктор біол.наук, ст. н. с., завідуюча відділом фітопатології та ентомології Селекційно-генетичного інституту – НЦСС
Жовтень… озимі зібрані усюди по країні, підрахунки врожаю ще тривають, однак, вже зрозуміло, що зерна пшениці та ячменю у сукупності отримано достатньо, аби завантажити засіки для внутрішнього зберігання та ще й на експорт лишиться.
Кількісні показники вражають, це так. А якісні – дещо не звичні. Південь України цього року збагатів на якісні показники врожаю. Зерно майже усе йде другим класом або першим за основними якісними показниками. Але як експортний продукт, на жаль, значні партії не проходять, адже схибила натура. Критично високі температурні рівні повітря та шалена посуха призвели до запалу зерна та до зниження маси 1000 зерен (23-32 г, чого не було вже багато років поспіль), що призвело до високого рівня зниження врожаю.
Не раз і не два вчені усього світу застерігають людство щодо суворого і негативного впливу клімату на сфери життєдіяльності та проживання. Звичайно, що від цього найсильніше потерпає аграрний сектор, що повністю залежить від наявності вологи, від коливань температури, від здоров’я ґрунтів тощо.
В Україні різні агрогосподарства застосовують найрізноманітніші технології вирощування сільськогосподарських рослин. Серед них, звичайно, є й закордонні, зібрані з різних куточків світу. Чи добре це, чи ні? Є питання. Стосовно зернових колосових культур експансія технологій з закордону найбільш значна. Вже чимало років використовується широкий діапазон сортів озимого ячменю аграрно найсильніших країн світу. Навіть озима пшениця української селекції почала присідати перед закордонним насінням. Наразі окрім нашої, української селекції піджимають сорти французької, німецької, австрійської, сербської та інших країн.
Серед зареєстрованих в Україні сортів є низка дуже гарних, з височенним потенціалом врожаю та якісними характеристиками, як вітчизняних, так і закордонних.
Конкуренція значна, але, на жаль, наші аграрії не сприймають те, що перш за все до вибору сорту треба підходити, спираючись на наявність чи відсутність головних ознак, таких як посухостійкість, спековитривалість, зимостійкість та морозостійкість.
Також необхідно враховувати, чи мають сорти-конкуренти генетичну стійкість до збудників тих чи інших проблемних хвороб. Чи зможуть ці сорти, враховуючи шалені зміни у кліматі здолати ще й епіфітотії хвороб, котрі з кожним роком будуть посилюватися та ставати більш агресивними саме з причини кліматичних змін?
Я хочу попередити наших землеробів, наших рослинників, що найліпшим сортом є той, який було створено в певному місці, з певними умовами та з певним набором збудників хвороб. Навіть самий видатний сорт озимої пшениці, що прибуває до нас з інших країн, повірте мені, ніколи не зможе реалізувати свій генетичний потенціал за несприятливих, жорстких умов нашої країни, хоча за умов нормальних це є цілком можливо. Про це свідчать усі наші випробування, які ми проводимо, порівнюючи сорти наші та закордонні
в різноманітних умовах – від лагідних до найважчих. Тому до вибору сорту прошу наших аграріїв підходити дуже обережно. Також хочу підняти рівень патріотизму у головних творців благополуччя нашої Неньки-України – українських аграріїв. Не можна постійно заглядатися на потужні, добре розвинуті держави-сусіди. Як сказано – «Чужого навчайтеся, але свого не цурайтеся», українці – це нація, яка тяжко і довго здобувала свою свободу, гідність і правду, а наразі ми є сильною та перспективною державою, яка за декілька років буде знаним лідером не лише у Європі, а й у світі. Так цьому і бути!
Також хочу зосередитися на викликах природи останніми 3-4 роками. Вже зрозуміла тенденція, що головним викликом природи у наступні роки будуть все більш ускладнені кліматичні зміни. Найсильніший оскал вже показав 2019 рік, який, до речі, ще не скінчився…. Найсильніші пилові бурі повсюдно, особливо у степовій частині країни надали багато проблем господарям. Вітри, що були схожі на торнадо, шалені дощі, що заливали дороги, будівлі, техніку, непередбачувані градобої, що знищували на заході та у центрі країни майже усі врожаї овочів. Незнані раніше смерчі гуляли по степу, підіймаючи пласти ґрунту з орних земель, смертоносні блискавки у грозу рушили та розбивали вщент дерева, автівки, вбивали людей… Природа, звичайно, намагається повертати status-quo, однак багато, що порушене «токсичним» людством не є таким, що можна відновити. Що стосовно території України…
На жаль, останні 30 років ми, українці, з натхненням вирубували ліси, доводячи цю рубку до абсурду, що у результаті привело до катастрофічних повеней у Карпатах, інших місцях. Ми, попри розумного глузду, на рівнинних річках будуємо греблі і радіємо з того, забуваючи, що, як казав мій батько, гідроеколог, цитуючи свого вчителя професора Петруня: «Зарегулировать равнинные реки могут только безумцы».
Ми, українці, нещадно знищували створені минулими поколіннями вчених-аграріїв захисні лісосмуги, після чого поля все частіше стали піддаватися вітряним ерозіям, пиловим бурям, що, звичайно, призвело до зниження родючості ґрунтів і, як завершення, кількості і якості врожаю.
Родючість ґрунту, це, звичайно, гумус. А гумусу у наших ґрунтах повинно бути на рівні 3.2-4.5% для Півдня та 5,0-7,0% для Заходу та Центру. Наразі дійсний показник коливається від 1.8 до 2.4% … отакого. Отож, гумус – ключовий момент, на який мало уваги звертають наразі наші землероби. Пов’язаною з попередніми чинниками є ще одна позиція, яку аграрний сектор не хоче бачити. Це сівозміни. Тобто повне нехтування впровадженням сталих сівозмін. Адже саме землероби повинні розуміти роль сівозмін – 3-полицевих, 5-полицевих, 7-полицевих. Я дуже не хочу згадувати Радянський Союз, однак про те, що до землі відношення було на порядок поважніше – то є правдою. Порушувати правило сівозмін на той час було рівно злочину, а за злочини карали, що було дуже дієвим чинником! Тоді керувалися принципом – скільки від землі забрав поживних речовин під час вегетації культури, повертай рівно стільки та плюсуй 10% з наступною культурою. Також на той час врожайність прямо залежала від вкладених добрив під посів. Звичайно, що наразі в арсеналі аграріїв величезна кількість пестицидів, агрохімікатів, безліч пропозицій мінеральних добрив. А сівозміни перетворилися на двополицеве землеробство… Пшениця – соняшник; ріпак і пшениця; ячмінь та соняшник; пшениця і ячмінь; пшениця по пшениці… Де ж вони ті казкові вже 5-7-полицеві сівозміни… Як у казці: померла – так померла, на жаль.
У чому ж «зла фішка» мінімалізації сівозмін? Це передчасне ненормоване вихолощення поживних елементів з ґрунту. Найбільш згубним є довгограюча двополицева сівозміна з пшениці або ячменю озимих та соняшника, а найгірше – то є стерня по стерні.
Сплинуть 5-6 років (можливо й раніше), коли ми будемо пожинати плоди нашої убогості мозку у вигляді повної деградації орного шару, що призведе до різкого зниження кількості врожаю та погіршенню його якості будь-якої культури.
Порушення сівозміни спричинює також прискорення накопичування патогенних грибів, бактерій, до заселення ґрунту шкідниками, до резистентності бур’янів до гербіцидів. Я впевнена, що наразі бути «паном на годину (скоропадьком) від сільського господарства» – це рівень злочину щодо наступних поколінь…
Питання кліматичних змін – це призов до усіх планетарних структур, однак аграрний сектор в цьому є найбільш незахищеною категорією. Вважаю, що головне для сільгоспвиробників це стати на чіткі раціональні позиції. Лише виключне обережне використання земельних сільгоспугідь з науково-обґрунтованою програмою та дбайливе відношення до поля уможливить стримати катастрофу, що насувається.
Першим є повернутися до вірних сівозмін з обов’язковим включенням бобових культур. Як додаток проводити органічне насичення ґрунту нітрогеном для підсилення агрохімічного стану гурта, як накопичувач гумусу у майбутньому – хіба не так?
Наступним кроком бачу впровадження у сівозміни так званих нішевих культур (льон, конопля, мак, амарант), які останнім часом є дуже затребуваними для вітчизняного бізнесу з можливістю експортування. Поки це місце ще вільне.
Можливо, наразі ця стаття дасть можливість розпочати нам усім – науковцям, фахівцям-аграріям, переробникам, експортерам сільськогосподарської продукції новий шлях у аграрному виробництві з метою покращення життя населення України.
Як бонус – хочу запропонувати моїм читачам дещо інформації, яку повинні знати агрономи. За моїм досвідом, на жаль, більшість аграріїв не завжди вміють керувати життям та розвитком рослин. Для цього треба завжди пам’ятати основні закони живлення рослин.
1 Закон автотрофності зелених рослин:
«Зелені рослини, використовуючи енергію сонячного світла і поглинаючи з повітря вуглекислий газ, а з ґрунту воду та мінеральні сполуки, синтезують всі необхідні органічні речовини в кількостях, що забезпечують їхній повноцінний розвиток і високу врожайність». Потрібно зрозуміти, що запланований господарем врожай отримати буде можливо тоді, коли в ґрунті буде достатньо і безперервно наявність води, а поживні мінеральні речовини будуть у доступній рослинам формі.
2 Закон незамінності і рівнозначності факторів життя рослин
«Жоден із факторів життя рослин не може бути замінений іншим. Нестача води не може бути заповнена надлишком добрив, і навпаки».
Наслідком закону незамінності є висновок про рівнозначність факторів життя рослин. З цього випливає, що за рахунок виключення з процесу вирощування якогось одного, навіть дуже важливого фактора (прийому) не можна отримати повноцінний урожай.
3 Закон обмежуючих причин або закон мінімуму
«Розвиток рослин і рівень врожайності будь-якої культури визначаються факторами, що знаходяться в нестачі або надлишку, а також іншими обмежуючими причинами, як, наприклад, хвороби, шкідники, бур’яни тощо».
Якийсь один лімітуючий фактор різко знижує ефективність інших факторів. Це може бути нестача вологи в ґрунті, що знижує ефективність добрив, а нестача поживних речовин в ґрунті не дозволяє реалізувати високий потенціал продуктивності сучасних сортів, знижує якість продукції. Тому на практиці дуже важливо навчитися визначати обмежуючі фактори. Усі знають «Бочку Лібіха»…
4 Закон мінімуму, оптимуму і максимуму
«Найбільш високий врожай може бути отриманий за оптимальної наявності фактора, а при збільшенні чи зменшенні цього фактора урожай буде знижуватися».
5 Закон сукупної дії факторів життя рослин
«Найбільша ефективність будь-якого фактора проявляється лише за повної забезпеченості рослини всіма іншими факторами». Цей закон має дуже велике значення. Практично дію цього закону можна спостерігати в передових господарствах за вирощування інтенсивних сортів зернових культур. Сукупна наявність достатньої кількості вологи і живлення дозволяє отримувати 7-9 т/га зерна високої якості.
6 Закон повернення речовин у ґрунт
«Всі поживні речовини взяті з ґрунту для утворення врожаю, або втрачені ним через інші причини (вимивання, бур’яни) повинні бути повернуті шляхом внесення добрив або за допомогою інших агротехнічних прийомів». Втрачені ґрунтом речовини повинні повертатися навіть з деяким перевищенням, щоб забезпечити безперервне зростання врожаїв. Порушення закону повернення речовин може призвести до втрати родючості ґрунту.
7 Закон прогресивного зростання ефективної родючості ґрунту по мірі інтенсифікації землеробства
«Збільшення продуктивності ґрунтів при збереженні і підвищенні їхньої родючості є безперервним, що забезпечує отримання максимальної кількості продукції рослинництва з одиниці площі з найменшими витратами».
У самій природі ґрунтоутворювального процесу, який відбувається за дуже важливої участи живих організмів, закладене незмінне зростання з часом родючості ґрунту. Агротехнічними прийомами можна збільшувати або зменшувати родючість ґрунту. У міру інтенсифікації землеробства, своєчасного та раціонального внесення добрив, дотримання сівозмін, родючість ґрунту зростає.
8 Закон плодозміни
«Агротехнічний захід буде найефективнішим при плодозміні. Необхідність зміни та чергування в сівозмінах різних культур обумовлюється особливостями їх вимог до умов зростання і впливу на ґрунти».
Найчастіше це пов’язано з накопиченням в ґрунтах різних хвороб, шкідників і бур’янів, а також виносом з урожаєм одних і тих же елементів живлення, неоднаковим розміщенням і накопиченням кореневими і пожнивними залишками бобових азоту. Для дотримання цього закону сільськогосподарські культури необхідно вирощувати в сівозмінах з дотриманням науково-обґрунтованого чергування.
Господарство, що буде планувати свою роботу у рослинництві, спираючись на вищевказані закони землеробства, зможе домогтися показників урожайності та прибутковості.
Вітаю з новим аграрним роком усіх землеробів, усіх аграрних науковців та фахівців, усю Неньку Україну!
Дай Боже, аби 2019 – 2020 р. був найкращим та найбагатшим за усі минулі роки.
СЛАВА УКРАЇНІ!
ЗАВЖДИ Ваша і для Вас,
Ольга Бабаянц
