До чого веде природоохоронний курс Євросоюзу
Європа вперто і цілеспрямовано зеленіє. Не стільки ланами, скільки грандіозними планами екологічних перетворень. А відтак, курс на кардинальне скорочення викидів парникових газів обертається зменшенням потенціалу сільськогосподарської індустрії. Хоча водночас надає й нові можливості. Що чекає європейських аграріїв, та чи не залишаться їх українські колеги на зеленому узбіччі?
Європа багата і цивілізована, але серед світових центрів сили займає вторинне місце. Якщо Євросоюз у перспективі хоче стати чимось більшим, аніж раєм для мігрантів та домінуючих сексуальних меншин – і потужною фабрикою для забезпечення їх зростаючих запитів – він має знайти своє місце під сонцем у висококонкурентному глобальному світі.
ЄС пасе задніх
По рівню мілітарного потенціалу ЄС беззаперечно поступається США, РФ та КНР. Та що там сильні світу цього, навіть маленький Ізраїль гіпотетично здатен поставити на коліна того ж економічного колоса Німеччину – за рахунок наявності ядерної зброї. Що стосується мирної конкуренції, то в атомній енергетиці нового покоління ЄС теж не конкурент світовій трійці. І в цифрових перегонах, IT-технологіях та діджиталізації, Європа давно вже поступається США та Китаю.
Шанс вирватися вперед
То ж саме екологічна повістка дає старому континенту унікальний шанс надолужити своє відставання на світовій арені. Як вважають європейські фахівці, в зеленій гонці вони цілком можуть дати фору іншим. Адже вісім з десяти провідних компаній в області екологічно чистої енергії – європейські. Тож зелене світло зеленим технологіям Європа дає з урахуванням всієї важливості такого вибору. Експерти підкреслюють, що на кону стоїть не лише гарний настрій Грети Тунберг з усім Грінпісом впридачу, а й енергетична незалежність континенту, створення безлічі робочих місць, й контроль над технологією глобального значення. Крім цього, лідерство в сфері зелених технологій може допомогти ЄС зміцнити свій імідж морального авторитету, який все більше залишає бажати кращого.
Зелена дискусія
Але омріяній зеленій казці дещо заважає приземлена реальність. Як зазначив Роберт Гампфер з представництва Європейської комісії у Берліні, скоротити викиди парникових газів особливо складно в сільському господарстві. І вимушено тут на перший план виходять інші цілі, зокрема стратегія «від ферми до виделки». Хоча і тут немає одностайності між політиками і практиками. На спеціальній сесії з сільського господарства, що відбулася 10 червня, німецькі експерти обговорювали вигоди і ризики «зеленої стратегії», на яку рішуче взяв рівняння Євросоюз.
Ідея, втілена в закон
Насамперед, учасники одноголосно підтвердили тезу, що фермери повинні отримувати відповідну винагороду за додаткові екологічні послуги, які вони надають. Питання стоїть лише в розмірах цієї відповідності. Також не було сумнівів у тому, що ідеї та стратегії повинні тепер привести до конкретних законодавчих пропозицій, в пріоритеті яких:
■ Стійка, безпечна і здорова система харчування.
■ Пом’якшення наслідків зміни клімату.
■ Збереження біорізноманіття.
■ Ланцюжок справедливої вартості в агросекторі.
■ Досягнення 25% органічного землеробства до 2030 року.
Тектонічне потрясіння
Звичайно, ці благі наміри вже зараз стають тектонічним потрясінням для традиційного землеробства. Німецька асоціація фермерів (DBV) навіть вважає, що «зелений курс» – це спільна атака безвідповідальних політиків та екологічних популістів на європейське сільське господарство. Так, сільському господарству завжди доводилося мати справу з політичним регулюванням. Однак зараз не завжди продумані ініціативи набирають космічну швидкість і немає ніяких перспектив пом’якшення заходів. Відтак, виникає критичний дисбаланс, який унеможливлює досягнення більш зважених та компромісних рішень.
З огляду на це Федеральна асоціація селекціонерів Німеччини зажадала надійних і довгострокових рамкових умов для реалізації «зеленого курсу», чітких практичних заходів для впровадження нових селекційних методів роботи. Цю точку зору поділяє і Німецька асоціація Raiffeisen, яка також визнала надмірними плани ЄС щодо скорочення пестицидів і добрив.
Курс незмінний
Хоча зелені оптимісти відкидають звинувачення в поспішності та непродуманості своїх намірів: одна справа – прийняття стратегії, а інше – вжиття конкретних індивідуальних заходів для її реалізації. Мовляв, часу ще вистачає, щоби комусь трішки одуматись, а комусь змиритись та адаптуватись. У цьому плані є досить показовою позиція німецької природоохоронної неурядової організації (NABU), котра повністю підтримує «зелений курс». Але вважає, що при розробці законів та нормативів слід проявляти велику обережність і створити інструмент соціальної амортизації для пом’якшення наслідків зменшення врожайності при зростанні площ органічного землеробства.
Невтішні наслідки
І ці застереження виникли не на пустому місці. Вчені з Університету Юстуса Лібіха попередили, що «зелений курс» може мати найсерйозніші економічні наслідки для сільського господарства. У дослідженні вчених йдеться, що виробництво рослинницької продукції скоротиться на десять відсотків, якщо «зелена угода» і стратегія «від ферми до виделки» будуть реалізовані в нинішньому вигляді.
Крім того, маржа в традиційному землеробстві, ймовірно, знизиться приблизно на 40 євро/га при постійних цінах на всі культури.
А розширення органічних площ, яке закономірно збільшить частку органічних продуктів, з одного боку, може привести до бажаної економії від масштабу в ланцюжку створення вартості, а з іншого – до цінового тиску через надлишкову пропозицію.
Дебати зайві
Тим часом, провідні європейські компанії готові працювати навіть в умовах певної невизначеності та ризиків. Представник Bayer AG зазначив, що впровадження інновацій і технологій набагато корисніше постійних дебатів про зречення від традиційного АПК. Важливо сприяти стійкій інтенсифікації землеробства, не протиставляючи органічне і традиційне сільське господарство один одному. Також було наголошено на великих можливостях у використанні генної інженерії.
Зелені бар’єри
Окрім неоднозначних перспектив та упереджень щодо генної інженерії, є ще один дуже важливий аспект. Європейський екошериф не дуже зважає на проблеми країн «іншого кольору». Фахівці відзначають, що так звана «зелена угода» і стратегія «від ферми до виделки» приведуть до вірогідного «експорту екологічних проблем» в інші країни. І економічних проблем також. Адже європейські політики не приховують, що необхідно виставити імпортні бар’єри для захисту ринку ЄС від товарів з більш низькими екологічними стандартами.
Зелена колонізація
Щоби не завдати шкоди іміджу морального авторитету, Євросоюз готовий допомогти неграм. Голова Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн закликала до свого роду «зеленої колонізації» чорного континенту. Створення Африканського «зеленого» курсу (African Green Deal), який, як і European Green Deal, має стати центральним елементом відновлення та розвитку Африки.
За словами голови Єврокомісії, відновлювальна енергія зараз дешевше, ніж більшість інших джерел енергії, і створює більше робочих місць А це, при «правильних інвестиціях», може стимулювати зростання африканської промисловості. Уже заявлено про спільну роботу ЄС і Європейського інвестиційного банку (EIB), спрямовану на «покриття ризику зелених інвестицій в Африці» за допомогою приватних інвесторів і урядів африканських країн.
Україна – не Африка
А щодо України, то нам пропонують самотужки займатись органічним виробництвом та різного штибу ресурсоощадними технологіями, щоби досягти відповідності екологічних стандартів європейському зеленому курсу. Але сам перехід на нові екологічні засади та масштабні збитки українським агровиробникам, ясна річ, ніхто не збирається компенсувати. Коли лише EIB пообіцяв виділити 1 трлн євро інвестицій на підтримку європейського «зеленого» курсу, то український «зелений» курс має впроваджуватися на засадах самоокупності. І всі ризики вітчизняний аграрій має брати на себе. Такі зелені реалії.
Кирило Степовий
