Модернізація старої «Ниви»: самостійно чи звернутися до фахівців?

Пропонуємо вашій увазі досвід оновлення комбайнів у фермерському господарстві та спеціалізованій фірмі

Аграрій

Фермерське господарство на Миколаївщині (Новобузький район).

Загалом в обробітку перебуває буквально до 200 гектарів. Через брак вологи врожайність на полях господарства є відносно невисокою, тому доводиться використовувати, скажімо так, дуже немолоду техніку. Новий комбайн – машина нереально дорога для невеликого фермерського господарства. Відповідно, фермер поки що обходиться старенькою «Нивою», виготовленою ще у 1984 році.

– Комбайн хоч і старий, але ніде не прогнив, не проіржавів. Якось ми ним працювали раніше, але чим далі, тим більше виникали проблеми з варіатором. Машина розбалансовувалася і погано виконувала свою роботу. Варіатори ламалися по 3-4 рази за сезон, куди ми не їздили, потрібно було шукати заміну чи просити, щоб хтось полагодив. Цей сегмент техніки відходить в минуле, тому знайти, щоб вчасно та якісно відремонтували варіатор складно, – згадує аграрій.

Тому було прийнято рішення трохи модернізувати «Ниву», аби позбутися проблем з варіатором та зробити роботу комбайна більш плавною.

– Неподалік якраз розбирали комбайн «Дон» і ми взяли звідти усю гідростатику – насос та гідромотор. Десь тижнів зо два попрацювали, аби встановити цю систему на нашу «Ниву». У результаті вийшло дуже навіть непогано. Ми відпрацювали на оновленому комбайні минулий сезон і стало набагато краще. Машина йде плавно, без різких ривків та переключень, а обмолот маси, при тому що у цьому році маси було більше, здійснюється набагато якісніше. Щоправда, довелося вкоротити подрібнювач соломи і він почав працювати дещо нестабільно. Але ми вже дивилися, що також вирішимо цю проблему, – стверджує фермер.

За його словами, усі витрати на придбання гідронасоса та гідромотора, а також супутні витрати, обійшлися сукупно десь у 10 тисяч гривень.

Наступним етапом модернізації «Ниви» пан Микола називає встановлення на жатку приводу типу «шумахер». Загалом, на його думку старий комбайн може використовуватися досить ефективно і така модернізація забезпечує нормальний процес збирання врожаю.

Іван Бойко

Розгляд варіантів установки ГСТ на комбайн СК-5 «Нива» від Пилипенка Сергія Володимировича

«Пропоную до Вашого розгляду різні варіанти установки гідроходу на комбайн СК-5 «Нива», та розповім про їхні недоліки та переваги. Я більше 20 років займаюсь ремонтом ГСТ та переобладнанням комбайнів на гідростатику. За весь час випробував різні варіанти установки, а так як це все починалось у своєму регіоні, то був добрий зворотній зв’язок та було відомо, наскільки все добре працює.

Також я ремонтував ГСТ на різні комбайни та аналізував, які проявляються проблеми крім основних поломок гідростатичних трансмісій. Тому, маючи деякий досвід, хотілось би поділитися ним з тими, хто хоче переобладнати свій комбайн та вагається з вибором варіанту установки.

Розглянемо варіанти установки гідронасоса

1. Першим варіантом розглянемо установку гідронасоса в торець колінчастому валу.

Основні переваги цього варіанту такі:

– Перша та сама головна перевага – це відсутність пробуксовки вала гідронасоса відносно колінчастого вала.

– Друга перевага – це компактність розташування. На цьому, на мою думку, переваги цього варіанту закінчуються.

Щодо недоліків цього варіанту:

– Основним недоліком являються конструктивні складнощі установки гідронасоса, тобто треба піднімати блок радіаторів, що тягне за собою зміну розташування вентилятора охолодження двигуна та водяного насосу.

– Другим недоліком є те, що в разі використання карданного вала буде пряма передача крутильних коливань колінчастого вала на вал гідронасосу, що приводе до швидкого зношування шліців на валу насоса. Якщо вихідний кінець валу ще можна зажати розрізною муфтою, то всередині насосу є плунжерний блок, який також на шліцьовій посадці, та маса його теж не мала. Та й сам кардан за рахунок цих коливань теж виходить з ладу, і доволі часті випадки, коли карданом б’є радіатор і те, до чого він дістане. Також на ГСТ з ремонту через дорожнечу заводських валів скоріш за все буде стояти реставрований вал, що в такому випадку може привести до відламування кінця вала. Тобто, по хорошому, треба ставити гасник крутильних коливань – резинотросову муфту. А в такому випадку насос треба ставити на одній осі

з колінчастим валом.

– Третім недоліком є те, що без додаткової конструкції радіатор охолодження ГСТ прийдеться ставити перед блоком радіаторів двигуна, та якщо для тих, у кого поля знаходяться на рівнинній території, – це не така велика проблема, а у кого поля на схилах – двигун буде перегріватись.

2. Другим варіантом розглянемо установку гідронасоса на місці блока шківів ходового варіатора.

По цьому принципу виготовлена «Нива Ефект».

Основні переваги:

– Дешевизна за рахунок малої довжини гідроприводів та відсутності додаткових деталей.

– Насос знаходиться внизу, що полегшує його заміну у випадку виходу з ладу.

Щодо недоліків цього варіанту:

– Самий основний недолік – це слабка опора гідронасоса навіть в заводському варіанті. Дуже часті випадки, коли підшипники зношуються за рахунок малої відстані між підшипниками, шліцьова втулка, яка заодно є опорою шківа, стає трохи наперекіс та починається інтенсивний знос шліців на валу насоса та шліців у шліцьовій втулці.

– Другий недолік – той самий, що і в першому варіанті: без додаткової конструкції радіатор охолодження ГСТ прийдеться ставити перед блоком радіаторів двигуна, з усіма наслідками. А ще, якщо задіяний інтеркулер та працює хлопушка, то радіатор охолодження ГСТ нема де ставити. Це, до речі, стосується і першого варіанту установки гідронасосу.

– Третій недолік – велика довжина та, відповідно, вага ременя, що з використанням натяжного ролика приводить до додаткових вібрацій через крутильні коливання колінчастого вала. Це в основному залежить від роботи двигуна.

– Ну і четвертий недолік – це пробуксовка ременя при великих навантаженнях на комбайн, в разі використання трьохручейного – менше, та ходового нивовського – більше, що приводить до швидкого зношування шківа колінчастого вала та, відповідно, самого ременя.

– П’ятий недолік – це виступання насосу в сторону, особливо при використанні ДОНовської опори.

Цей варіант я ніколи не використовував, по-перше, через вищенаведені недоліки, а по-друге тому, що він мені просто не подобається.

3. І третій варіант розташування – це ДОНівська система, тобто за двигуном на площадці.

Які тут переваги:

– Використання заводської опори, яка перевірена часом на набагато важчих машинах, в якій за рахунок більшої відстані між підшипниками вплив радіального навантаження зменшено, він, можна сказати, практично відсутній, виходячи з довговічності експлуатації опори без ремонту.

– Також при використанні заводських механізмів, навіть якщо щось зламалось, то при ремонті всі запчастини є в наявності в будь-якому магазині.

– Використання ДОНівського чотирьохручейного ременя зводить пробуксовку до мінімуму.

– Використання ременя меншої довжини та, відповідно, меншої маси приводить до мінімізації вібрацій навіть при жорсткій роботі двигуна.

– Використання повністю автономної системи охолодження ГСТ, яка не має впливу на охолодження двигуна. Навіть, зі слів комбайнерів, здуває сміття з сітки блока радіаторів, за рахунок того, що дує в зворотному напрямку, і зменшується потреба використання хлопушки та очистки сітки.

Які недоліки цієї системи:

– Головний недолік цього варіанту переобладнання – це його вартість за рахунок використання більшої кількості деталей та більшої довжини гідроприводів.

Цей варіант установки гідронасоса показав себе як надійний, з найтривалішим міжремонтним ресурсом, і ми його використовуємо на протязі всієї практики

переобладнання.

Тепер розглянемо варіанти установки гідромотора

1. Першим розглянемо заміну КПП комбайна «Нива» на КПП комбайна КСК-100, або КС-6Б. При стандартному розташуванні КПП, без заміни моста, ці КПП, щоб поставити, треба перевертати, що тягне за собою необхідність заварювання сапуна, та те, що повзуни зміни передач будуть знаходитись знизу і треба переробляти механізм включення передач. Так як КПП буде перевернута, то це може викликати витікання масла через ущільнення повзунів. Ну а низький рівень масла в картері КПП приводить до швидкого зносу шліців на валу гідромотора та шліцьової муфти.
2. Другий варіант – це установка гідромотора на штатну КПП шляхом перехідного пристрою. По-перше, практично на всіх КПП комбайна «Нива» первинний вал має знач­ний радіальний люфт, і якщо осьовий люфт на установку гідромотора особливої ролі не відіграє, то без вирішення проблем з радіальним люфтом шліци на валу гідромотора валу КПП та шліцьовій муфті будуть інтенсивно зношуватись, практично миттєво, причому, повторююсь, скоріше за все у вас вал на гідромоторі буде стояти реставрований, та і муфта не заводська. Ну і, по-друге, якщо рівень масла в КПП буде низький – це також приведе до інтенсивного зносу шліців на гідромоторі. І це являється основною проблемою установки гідромотора на будь-яку КПП, навіть КСК, КС-6Б, КПС-5Г, ДОН, чи будь-який інший комбайн – дуже часто шліци виходять з ладу.
3. Третій варіант – це установка гідромотора зі з’єднанням з валом КПП через карданний вал.

Виходячи з практики, це найбільш приємний варіант. За всю історію переобладнання не було випадків, коли об’їлися шліци. Хтось скаже, що карданний вал буде давати вібрацію. Так, я з вами згоден, якщо вал зроблений зі шліцьовим подовжувачем між хрестовинами. А якщо вал суцільний, то ніяких вібрацій немає та не може бути. Та і всі органи керування КПП залишаються штатними.

Це моя думка, заснована на особистому досвіді. Тож думайте, приймайте рішення, що для вас буде приємне по естетиці, практичності, довговічності, ремонтопридатності та по фінансових можливостях, а саме головне, щоб не поміняти шило на мило, тому що скрізь є підводні камені і можна морочити голову з ходовим варіатором, а потім з ГСТ. Сподіваюсь, що ця інформація була для вас корисною».