Років п’ять тому вперше побачив бункер-перевантажувач для зерна на виставці. Може і не вперше, проте вразила та впевненість, з якою продавці американського агрегату вивели його на ринок України. Тоді ж мені пояснили, що таку техніку щосили використовують північноамериканські фермери при зборі врожаю.
Суть її використання «проста як двері»: бункер разом з трактором, який його тягне, виконує роль скарбнички, в яку вивантажують зерно комбайни після того, як заповнять власні бункери. Після цього трактор тягне бункер до краю поля, і той за допомогою шнека вивантажує зерно вже в автомобілі-зерновози або тракторні причепи.
Відверто кажучи, тоді на мене видимі переваги цієї технології, яку прозвали «триланковою», справили враження не дуже, тим більше, коли я запитав про ціну агрегату. Навіщо витрачати гроші на металеву ємність на колесах, під яку до того ж слід додатково виділити трактор з оператором у кабіні, коли можна, витративши кілька хвилин, під’їхати або комбайну до краю поля або підігнати зерновоз до комбайна, вивантаживши зерно на ходу…
Проте, і сьогодні на ринку представлені не тільки відомі світові виробники техніки такого роду, а й з’явилися хороші вітчизняні моделі. Найголовніше – ця техніка стає все більш затребуваною в Україні з кожним роком, що говорить про її очевидні економічні переваги.
Що мається на увазі у першу чергу? Ті самі кілька хвилин, які всього-навсього потрібні, щоб комбайн самостійно розвантажився на краю поля (і навпаки, щоб зерновоз під’їхав до комбайна) у підсумку виливаються принаймні у 20% даремно витраченого часу. Даремно! Зернозбиральна машина повинна проїхати кілька десятків або навіть сотень метрів, зупинитися, протягом декількох хвилин спустошити бункер, а потім знову повернутися на ділянку. Якщо комбайнів два або більше, то тимчасові втрати у загальному обчисленні підсумовуються настільки, що це загрожує серйозними фінансовими втратами згодом.
Як відомо, збирання врожаю, особливо ранніх зернових, сої та ріпаку – це гра на випередження. Скільки зерна встигне обсипатися до того, як ми встигнемо все прибрати. Тим більше, що у багатьох регіонах в опадів з’явилася звичка, яка лякає своєю сталістю, випадати якраз у період з середини липня до початку серпня, коли потрібно збирати врожай пшениці і ячменю.
Дуже часто у аграріїв на те, щоб нормально прибрати пшеницю є всього-навсього днів 5-6. Кількість і продуктивність комбайнів, як правило, розрахована і так впритул. Простіше кажучи, їх не вистачає. Тому для того, щоб бути впевненими у тому, що зберемо все у необхідні терміни, нам потрібно сподіватися на ідеальну погоду і бажано ще докупити комбайн. Купувати додаткову зернозбиральну машину, по-перше, часто немає за що, а по-друге, це не завжди доцільно. Якщо є зайві гроші, краще взяти новий трактор або пару автомобілів-зерновозів.
Аналогічним чином виглядає ситуація і з заїздом вантажівок на поле, безпосередньо до комбайна. Автомобіль під’їхав, завантажився і поїхав на ток. Під’їхав інший, завантажився – знову поїхав на ток. Під’їхав третій, а четвертого – вже немає. Або вивантажується, або поламався, або його зовсім немає, оскільки зерновозів, як і комбайнів, багато не накупишся. Доводиться зупиняти комбайни з заповненими бункерами і чекати…
У цьому плані бункер-накопичувач зерна як посередник між зернозбиральною та транспортною технікою можна назвати просто незамінним агрегатом. Він, у залежності від місткості, може одноразово прийняти кілька десятків тонн зерна, дозволяючи комбайнам спокійно продовжувати роботу без зупинки, а автомобілям-зерновозам – встигнути повернутися на поле і прийняти чергову партію зерна. Існують різні підрахунки, але можна з упевненістю сказати, що правильно підібраний бункер-перевантажувач здатний замінити умовний кожен п’ятий, а то і четвертий комбайн. Тобто, три одиниці зернозбиральної техніки працюватимуть з тією ж продуктивністю, як і чотири! А ось це вже серйозний економічний виграш, оскільки вартість покупки бункера-накопичувача зерна у кілька разів дешевше у порівнянні з комбайном. Крім того, він (точніше, трактор) споживе набагато менше палива протягом збиральної кампанії, і так само незрівнянно менша сума піде на його сервісне обслуговування і ремонти. І найголовніше – поле буде прибрано у термін, а втрати зерна будуть знаходитися в рамках статистичної похибки.
Що представляє собою конструкція звичайного бункера-перевантажувача для зерна? Це металева ємність, здатна вмістити у залежності від моделі, як правило, від 10 до 40 т зерна одноразово. Агрегат має потужну раму і шасі, які дозволяють йому утримувати таку масу, а також вигрузний (а часто і завантажувальний) шнек, для того, щоб віддавати зерно за адресою.
Вимоги до його вибору є стандартними для агрегатів такого типу і передбачають високу надійність самої конструкції, прохідність, стійкість, а також підвищену пропускну здатність вивантаження зернової маси через шнек.
Втім, у числі головних вимог до вибору моделі все ж слід назвати кратність обсягу бункера у відношенні як до комбайнів, які працюють у господарстві, так і до автомобілів-зерновозів. Якщо скажімо, бункер великого комбайна може містити близько 13 тонн зерна, то оптимально буде взяти 40-тонний бункер-накопичувач, який дозволить втричі розвантажитися зернозбиральній техніці. Цього обсягу якраз вистачить двом великим автомобілям-зерновозам, або, наприклад, чотирьом середнім. Якщо у полі працюють комбайни з невисокою продуктивністю, то буде досить 16- або 20-тонного накопичувача.
Взагалі, саме поняття «бункер-накопичувач» і «бункер-перевантажувач» передбачає можливість більш широкого використання такої техніки у господарстві, у тому числі не тільки під час збирання.
По-перше, досить часто потрібно виділити окрему партію зерна на току, масою в кілька десятків тонн, наприклад, насіння, вже безпосередньо після того, як урожай зібраний. Для того, щоб не чаклувати з різними купами зерна, частину його цілком можна засипати в бункери для того, щоб потримати кілька днів.
По-друге, бункери-перевантажувачі за милу душу використовуються для доставки насіння на поле під час проведення посівної. Не потрібно виділяти додаткові машини і пристосовувати шнеки, а також робити по кілька ходок. Трактор підтягує бункер до краю поля і у міру потреби завантажує бункери посівних агрегатів. Це, до речі, особливо зручно у тому випадку, якщо протруювання або інокуляція насіння, наприклад, сої здійснюється прямо у полі.
По-третє, в таких бункерах вельми зручно возити і мінеральні добрива, а також вивантажувати їх туди, де в цьому існує потреба. Вибравши модель бункера-накопичувача з можливістю ділити ємність на відсіки можна одночасно перевезти і насіння, і припосівні добрива під посівну. І що важливо – тримати їх під постійним наглядом в одному місці.
Ясна річ, що нові виробничі технології далеко не завжди виходять з першого разу. Той же комбайнер або водій зерновозу, або навіть головний інженер, далеко не завжди можуть схвалити перехід на триланкову технологію під час збирання врожаю. Мовляв, і так непогано справляємося, а тут ще возитися з цією «залізякою» і розраховувати, хто, куди і коли повинен їхати по-новому. Часом доходить до того, що комбайнери банально ігнорують наявність бункера, самостійно приймаючи рішення під’їхати до краю поля і вивантажитися по-старому, по можливості побалакавши з приятелем.
Подібні питання краще вирішувати не тільки у дисциплінарному ключі, але і постаратися зацікавити працівників, наочно пояснивши їм схему економії часу для господарства і подальшої рентабельності виробництва. А для того, щоб було зрозуміліше, не зайвими будуть якісь фінансові чи організаційні бонуси – справа того варта.
Ще одна проблема, яка виникає при зборі врожаю на полях великої площі – відсутність взаєморозуміння між комбайнером, трактористом, який тягне бункер-накопичувач, і водієм зерновозу. При роботі за традиційною технологією це виходить простіше: шофер під’їжджає до поля, отримує команду, засікає на горизонті комбайн і намагається зупинитися так, щоб було зручно обом. Триланкова технологія передбачає дещо складніший процес: тракторист з бункером-накопичувачем шукає комбайн (якщо рельєф горбистий, а людина відволіклася, то може шукати досить довго), їде до нього, завантажується на ходу, потім вони з водієм автомобіля-зерновоза починають шукати один одного.
Ще веселіше, якщо комбайнів, бункерів і зерновозів одночасно на поле по кілька одиниць, а нормальної організації роботи та зв’язку немає, і тоді машини можуть у хаотичному порядку рухатися взад-вперед.
На щастя, подібні ситуації можна уявити лише як виняток. У нормальному господарстві все прораховано, є зв’язок і кожна машина контролюється за допомогою GPS. Якщо правильно розписати завдання-маршрути, орієнтуючись на плановану продуктивність комбайнів, час доставки зерна і вивантаження, то система буде працювати як годинник. Інакше навіщо ці бункери-накопичувачі були потрібні?
Відзначимо, що, як ми вже говорили, сьогодні на ринку таких агрегатів в Україні вже стає тісно. Є хороші бункери-перевантажувачі зарубіжного виробництва, у першу чергу, з Північної Америки, і є відмінні варіанти, вироблені в Україні. У плані вибору відповідної моделі – вирішувати замовнику.
З одного боку – це техніка начебто нехитра, і в конструкції тут нічого такого незрозумілого немає. Але, з іншого боку, вона працює з реально високими навантаженнями, а тому надійність повинна виходити на перший план. Навряд чи кому-то посміхається розсипати тонн 40 соняшнику на стерню. Хоча подібні випадки майже завжди є не наслідком неякісних агрегатів, а викликані тим самим природним людським фактором.
Іван Бойко
