Мінімальне податкове зобов’язання за законом 5600

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» (далі Закон 5600) до Податкового кодексу України введено нове поняття «мінімальне податкове зобов’язання». У даній статті розглянемо кого стосується, ким визначається «мінімальне податкове зобов’язання» та порядок його визначення і утримання.

Мінімальне податкове зобов’язання — мінімальна величина податкового зобов’язання зі сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до Податкового Кодексу України.

Мінімальне податкове зобов’язання (МПЗ) щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена, обчислюється за формулою:

МПЗ = НГОд×К×М/12

де:

■ МПЗ — мінімальне податкове зобов’язання;

■ НГОд — нормативна грошова оцінка відповідної земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю.

■ М — кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків;

■ К — коефіцієнт, який становить 0,05.

Мінімальне податкове зобов’язання (МПЗ) щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена, обчислюється за формулою:

МПЗ = НГО×S×К×М/12

де:

■ МПЗ — мінімальне податкове зобов’язання;

■ НГО — нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі по Автономній Республіці Крим або по області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого Податковим Кодексом України для справляння плати за землю;

■ S — площа земельної ділянки, га;

■ М — кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків;

■ К — коефіцієнт, що становить 0,05.

При обчисленні мінімального податкового зобов’язання платниками єдиного податку четвертої групи – фізичними особами-підприємцями, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України «Про фермерське господарство», коефіцієнт «К», визначений у вище наведених формулах, застосовується у половинному розмірі.

Мінімальне податкове зобов’язання визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідній податковий (звітний) рік.

У разі якщо земельна ділянка, віднесена до сільськогосподарських угідь, не передана її власником в оренду, то мінімальне податкове зобов’язання визначається контро­люючим органом за податковою адресою таких осіб.

Мінімальне податкове зобов’язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування.

Податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку надсилається (вручається) платнику податку до 1 липня року, наступного за звітним.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) таке податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку у зазначений строк, фізична особа звільняється від відповідальності, передбаченої Податковим Кодексом України за несвоєчасну сплату річного податкового зобов’язання на суму позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів.

Зареєстровані підприємцями фізичні особи — власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, які здійснюють виробництво власної сільськогосподарської продукції, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов’язані подавати у складі річної податкової декларації додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання.

Загальним мінімальним податковим зобов’язанням є сума мінімальних податкових зобов’язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі-підприємцю.

У такому додатку, зокрема, зазначаються:

■ кадастрові номери земельних ділянок, які використовуються таким підприємцем для здійснення підприємницької діяльності та для яких визначається мінімальне податкове зобов’язання, їх нормативна грошова оцінка та площа;

■ сума загального мінімального податкового зо­бо­в’язання, сума мінімального податкового зобо­в’язання щодо кожної земельної ділянки окремо;

■ загальна сума сплачених платником податку податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, та визначених відповідно до пункту 177.15 статті 175 Податкового кодексу України витрат на оренду земельних ділянок протягом податкового (звітного) року;

■ різниця між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.

Різниця між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок обчислюється шляхом віднімання від загального мінімального податкового зобов’язання загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.

До суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок відносяться:

■ податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з чистого оподаткованого доходу від реалізації власної сільськогосподарської продукції;

■ податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів фізичних осіб, які перебувають з платником податку у трудових або цивільно-правових відносинах (крім доходів, які сплачені за придбання товарів у фізичних осіб), з доходів за договорами оренди, суб­оренди, емфітевзису земельних ділянок сільськогосподарського призначення;

■ єдиний податок (у разі переходу у податковому (звітному) році зі спрощеної системи оподаткування на загальну);

■ земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, які використовуються у підприємницькій діяльності;

■ рентна плата за спеціальне використання води;

■ 20 відсотків витрат на сплату орендної плати за віднесені до сільськогосподарських угідь земельні ділянки, орендодавцями яких є юридичні особи, та/або які перебувають у державній чи комунальній власності.

Позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок є частиною зобов’язань з податку на прибуток підприємств (частиною зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб, у разі якщо платник податку є фізичною особою).

Тобто, такий платник податку зобов’язаний збільшити визначену в податковій декларації суму податку на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету, на суму такого позитивного значення та сплатити таку збільшену суму податку до бюджету в порядку та строки, визначені Податковим Кодексом України для сплати податку на прибуток підприємств.

Також, слід звернути увагу, що у разі відсутності державної реєстрації переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року мінімальне податкове зобов’язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) на загальних підставах за податковий (звітний) рік.

В наступному номері журналу «AgroOne» продовження теми опадаткування для одноосібників.

---