Низка країн (Китай, США, Перу та інші) вже давно освоїли технологію вирощування спаржі та активно конкурують між собою на міжнародному ринку. Але в Україні до цієї культури почали придивлятися нещодавно – якщо точніше, років п’ять-шість тому. Середня ціна 1 кг вирощеної продукції цього року становила 250 грн, а урожайність може сягати від 15 до 50 ц/га. Та якщо ви вже прорахували потенційний прибуток, ще не спішіть радіти, адже технологія вирощування цієї культури має чимало особливостей, і «пролетіти» у такій справі можна вже на старті. А щоб цього не трапилося, ми поспілкувалися з співвласником компанії «Агроексперт трейд» Петром Григор’євим, якого у колі агробізнесу називають королем аспарагуса. Саме пан Петро і розповів з власного досвіду про особливості вирощування спаржі.
Землі компанії розташовані на Херсонщині, у селі Воскресенка. Зі слів Петра Сергійовича, сільським господарством почали займатися у 2014 році, маючи у володінні лише 100 га землі. Свою діяльність господарство розпочало з вирощування традиційних культур: пшениця, ячмінь, соняшник і т.д. Пропрацювавши лише один сезон, зрозуміли, що на таких площах великих грошей не заробиш – і тому господарі почали розглядати нішеві культури, які можуть бути більш маржинальними. Варіантів тут небагато, розглядали, зокрема, бамію, артішок, батат та аспарагус. Утім, вибір зупинили на двох культурах – батат і спаржа. У господарстві дійшли до висновку,
що вирощувати аспарагус також однозначно вигідно, особливо малим фермерам, адже ця культура дає можливість суттєво підвищити рентабельність одиниці площі.
— Чесно кажучи, обрали ці культури через те, що ґрунти, які ми орендуємо, за своїми властивостями виявилися найбільш придатними саме під спаржу та батат, — уточнює Петро Григор’єв. – Перед цим ми моніторили ринок нішевих культур. Досить активно спілкувалися з представниками рітейлу, вивчали ринок HoReCa, і для себе зробили висновок, що, порівняно з іншими нішевими культурами, більший попит усе ж матиме спаржа.
Вчились на власних помилках
– Уперше ми висадили спаржу в 2017 році – всього 1,5 га. Посадковий матеріал придбали у місцевих імпортерів. Власне, він був належної якості, але, на жаль, неправильно підібраний. Тому наразі ми зі 100% отримали лише до 50% урожаю, тобто через невідповідність сорту культура не повністю реалізовує свій потенціал.
Вже у перший рік вирощування ми особисто переконалися, що в Україні не вистачає знань з вирощування спаржі. Фермери, які висаджували цю культуру, чесно кажучи, не знали, як потім її доглядати. Також перші реалізатори садивного матеріалу неправильно проконсультували нас щодо схеми висаджування спаржі саме для тих сортів, які нам продали. Тож уже через рік ми зрозуміли, що за такої схеми культура не зможе повністю себе реалізувати. На той час висаджували ми з міжряддям 1,5-1,7 м та між рослинами 25 см.
На наступний рік ділянку під культурою збільшили ще на 5 га, і вийшли на загальну площу 6 гектарів. Під час розширення угідь ми намагалися уникнути своїх перших технологічних помилок. За цей короткий час ми більш-менш ознайомилися з технологією вирощування спаржі та вивчили особливості ринку Європи, зокрема, як там вирощують і реалізовують продукцію. Враховуючи всі кліматичні й агротехнічні нюанси нашого господарства, підбирали для себе сорти спаржі та, власне, імпортували посадковий матеріал з Нідерландів. Сьогодні до нас почали звертатися фермери, які також мають бажання вирощувати цю культуру, але не знають, що з нею робити. Тож, окрім практичних навичок вирощування спаржі, значний попит ми відчули на сам садивний матеріал, тому стали його продавати. Цього року ми маємо 20 га висадженої спаржі, не враховуючи наших партнерів, які вирощують цю культуру для нас.
Так, на перший погляд здається, що це вже й не така велика площа, проте витрати у перший рік висаджування спаржі становлять від 10 тис. євро/га, тож не кожен фермер наважиться ризикувати такими коштами за відсутності повної інформації щодо інтенсивної технології вирощування. Також вирощування аспарагуса потребує застосування великої кількості ручної праці, тому щосезону слід наймати необхідну кількість працівників. Навіть маючи достатній капітал, усе ж не варто «розганятися» з площами спаржі та висаджувати її на п’яти, десяти і більше гектарах. Раджу спочатку спробувати на невеликій ділянці, щоб зрозуміти, чи все правильно ви робите — ділиться досвідом співвласник компанії.
Також за словам співвласника, розширивши площу під спаржею до 20 га, вони відразу від маленького фермерського господарства стали великим, минувши статус середнього.
Відтепер мають зовсім іншу організацію праці та по-іншому здійснюють процес управління. На цьому, так би мовити, короткому практичному шляху тут зробили чимало помилок, за які дуже дорого заплатили. І за словами Петра Григор’єва, це не той приклад, коли вчитися слід на чужих помилках, адже, по суті, переймати досвід вирощування не було у кого.
Всі моменти головні
Найголовніших особливостей у вирощуванні аспарагусу немає, вони по суті є всі головними. По-перше, не всі ґрунти придатні для вирощування спаржі. Для цього варто робити хімічний аналіз, за результатами якого вже можна точно зрозуміти, ростиме культура на ваших ґрунтах чи потрібно шукати інше місце. Щодо вимоги культури до ґрунту, то, зокрема, його кислотність має бути від рН 5,5. Утім, які саме ґрунти найкраще придатні для вирощування спаржі вважається комерційною інформацією.
— Особисто ми вирощуємо спаржу голландської селекції. Щодо підготовки ґрунту, то в першу чергу варто проводити глибоку зяблеву оранку. Система удобрення залежатиме від вашої організації праці, втім, можна вносити як органічні, так і мінеральні добрива. Проте, за внесення органічних добрив незрозуміло, яку саме кількість азоту, фосфору та калію ви даєте, тому перевагу радше надавати мінеральним. Стандартного рішення для спаржі щодо добрив теж не існує – все залежить від результатів діагностики ґрунту. Середня норма становить 150 кг/га NPK.
Висаджувати спаржу потрібно лише навесні. Досить чимала кількість недобросовісних спеціалістів рекомендують висаджувати її на зиму. Втім, якщо взяти за приклад загальноєвропейський досвід, то 98 зі 100% висаджують її саме навесні. Чому деякі спеціалісти радять висаджувати спаржу на зиму? Звісно, з комерційними цілями. Наприклад, якийсь трейдер імпортував навесні коріння спаржі на продаж. Повністю не реалізувавши його навесні, «радить» наївним фермерам, що буде суперкруто посадити спаржу на зиму.
Коріння для продажу викопують наприкінці лютого – початок березня. Для належного зберігання його поміщають у спеціальні охолоджувальні камери.
Далі його імпортують в Україну, де також зберігають у холодильниках. Утім, за довготривалого зберігання коріння спаржі втрачає свій потенціал. Можливо ви й отримаєте сходи спаржі навесні, проте такий садивний матеріал, відверто кажучи, хорошим спеціалістам і даром не потрібен, адже його потенціал мінімальний і він не коштує нічого. Основний ризик висаджування коріння на зиму – це те, що ослаблена рослина має великі шанси не перезимувати, хоча за звичайних умов культура витримує до 20 градусів морозу.
Вибір коріння та висаджування
– Сама схема висаджування коріння впливає на врожайність культури (зібрані пагони мають бути відповідного діаметра) та на вегетативний стан рослини під час вегетації. Втім, схему потрібно обирати, зважаючи на сорт рослини, оскільки універсальної схеми не існує. Коріння спаржі висаджують навесні (від середини квітня до кінця травня) з шириною міжрядь від 1,5 м і відстанню між рослинами у рядку 15-35 см.
Також коріння бажано обирати залежно від того, коли плануєте отримати перший урожай. Якщо ви висаджуєте коріння класу А, то перший врожай матимете на наступний рік вегетації, якщо класу Б – на третій рік. Звісно, коріння класу А буде на половину дорожче від класу Б, адже воно має більші масу та потенціал і, відповідно, наступного вегетаційного періоду вже дасть урожай. А от коріння класу Б формує кореневу систему та вегетативну масу протягом двох сезонів. У Європі більш затребуване коріння класу А. В Україні фермери-початківці намагаються зекономити, і тому більшим попитом користується коріння класу Б.
Утім, до вибору коріння спаржі варто ставитися дуже обережно, адже через менший потенціал коріння класу Б ви можете досить легко втратити рослини. Коріння висаджують спеціальним агрегатом (ми маємо такий у наявності). На невеликих площах його можна висаджувати вручну або найняти техніку для механізованого способу (це обійдеться приблизно у 30 тис. грн/га). Але не в цьому полягає складність вирощування спаржі – технологія догляду передбачає велику кількість ручної праці. Протягом вегетації культуру утримують у чистому від бур’янів стані. Для цього міжряддя культивують, а от у рядку небажану рослинність доведеться видаляти вручну, оскільки сама по собі спаржа є доволі тендітною рослиною і будь-яке застосування гербіцидів досить згубно діє на неї, і до того ж в Україні немає зареєстрованих препаратів. Кількість ручних прополювань залежить, знову ж таки, від стану поля, — розповідає пан Петро.
Захист від хвороб та шкідників
Від початку, коли господарство почало вирощувати спаржу, проблем зі шкідниками та хворобами не виникало. А от останніми роками культуру пошкоджують личинки травневого хруща, дротяники, великої шкоди завдає оленка волохата. Також з’явилася спаржева муха, яка є надзвичайно шкодочинною. Кілька років тому почав шкодити спаржевий жук. На думку Петра Сергійовича, найвірогідніше, що спаржевих жуків та мух до нас завезли разом з посадковим матеріалом.
З хвороб протягом вегетації проявляється фітофтора, іржа спаржева. Також з’являються ще якісь специфічні захворювання, але у незначній кількості, тож вони жодним чином не впливають на врожайність.
Загалом перелік хвороб досить великий. Наразі офіційно в Україні ані фунгіцидів, ані інсектицидів не зареєстровано, проте питання контролю шкодочинних об’єктів вирішують доволі ефективно.
Збираємо й закладаємо врожай
Урожай починають збирати від середини квітня і цей процес розтягується до кінця ІІ декади червня. Збирання проводять виключно вручну. Період збирання врожаю також залежить від регіону вирощування. Спаржу починають збирати, коли довжина пагону становить від 22-25 та до 30 см. Залежно від технології вирощування та догляду одна рослина може сформувати від 1 до 10 таких пагонів, відповідно, врожайність може сягати від 15 до 50 ц/га. Навесні є ризик ураження пагонів, які збирають для споживання, заморозками, як це сталося в умовах цьогорічної весни. Уражені пагони стають непридатними для споживання.
Також період збирання врожаю має бути чітко регламентованим. За сезон урожай можна зібрати лише один раз. Далі культурі варто дати відрости, сформувати вегетативну масу й закласти «сплячі» бруньки для врожаю наступного року, накопичити поживні речовини. Восени вегетативну масу скошують й прибирають з поля. Таким чином, зимує лише коренева система, яка відростає навесні наступного року. Культура є досить складною в доробці та зберіганні, оскільки швидко псується. Здебільшого це культура для активних фермерів, адже що менше часу проходить від збирання до продажу, то краще. Максимум, це має зайняти не більше одного тижня.
Після збирання врожаю і протягом вегетації досить важливим є контроль рівня цукрів у рослині, адже саме вони необхідні не лише для утворення нових пагонів наступного року, а й для хорошої перезимівлі. Цей показник визначають двічі, вперше – у період збирання врожаю, вдруге – восени, перед входженням рослин у зиму. У разі низького показника у кореневій системі (менше 10 бріксів) наступного року не бажано збирати врожай на цьому полі – потрібно дати культурі «відпочити». Також за малого вмісту цукру існує великий ризик вимерзання кореневої системи.
Сергій Іваненко
