Який документ підтверджує право власності або користування земельною ділянкою?

Сільгосппідприємство зберігає пальне для використання у процесі вирощування сільгоспкультур. Згідно із Законом від 19.12.95 р. №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі – Закон №481) підприємству потрібна ліцензія на право зберігання пального. У переліку документів є документ, який підтверджує право власності/користування земельною ділянкою (інше передбачене законодавством право землекористування), на якій розташовано об’єкт зберігання. Що це за документ?

У різні періоди види документів змінювалися і права землекористування реєструвалися по-різному. Тож розберемося у всьому за порядком.

Умовно документи, які посвідчують права на землю, можна поділити на ті, що видані до та після 01.01.13 р.:

1) до 01.01.13 р. (ст. 126 Земельного кодексу у редакції до 01.01.13 р., далі – ЗК):

■ право власності посвідчувалось такими документами, як державний акт, цивільно-правова угода щодо відчуження земельної ділянки (купівлі-продажу, дарування тощо) із двома відмітками на ній (нотаріуса та органу держреєстрації), свідоцтво про право на спадщину;

■ право постійного користування – державним актом на право постійного користування на землю, довічного успадковуваного володіння, на право постійного володіння землею;

■ право оренди – договором оренди землі;

■ право користування – договором суборенди, суперфіцію, емфітевзису.

2) після 01.01.13 р. (ст. 125, 126 ЗК; ст. 4 Закону від 01.07.04 р. №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», далі – Закон №1952):

■ право власності та похідні речові права посвідчуються свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі – Держреєстр прав, витяг).

Тобто, починаючи з 01.01.13 р. право власності та користування виникають з моменту державної реєстрації цих прав відповідно до Закону №1952. Сьогодні, аби речове право виникло, потрібно обов’язково зареєструвати його в Держреєстрі прав. Підтвердженням такої реєстрації буде витяг (можна замовити в будь-який момент).

Із запровадженням Держреєстру прав раніше оформлені речові права визнаються дійсними за дотримання таких умов (ч. 3 ст. 3 Закону №1952):

■ реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

■ на момент виникнення таких прав діяло законодавство, яке не передбачало їх обов’язкової реєстрації.

Отже, перелік документів, які підтверджують речові права на земельну ділянку та можуть бути подані для отримання ліцензії, достатньо широкий. Це може бути, зокрема, копія державного акта про право власності на земельну ділянку, копія договору оренди землі з відміткою про реєстрацію договору Держземресурсами, витяг. Підійде документ, який підтверджує право на землю та виданий/зареєстрований належним чином.

За наявності інформації про речове право у Держреєстрі прав подавати копію документа немає необхідності. Тоді в заяві на отримання ліцензії слід указати реквізити такого документа та назву реєстру (ч. 38 ст. 15 Закону №481). Тож найзручніше, коли речові права зареєстровано в Держреєстрі прав, але й більш старі документи також можна подавати.