Після жнив озимого ріпаку виникає проблема – як позбутися падалиці цієї культури. Чим меншим є інтервал між збиранням ріпаку та сівбою наступної культури, тим складніше це зробити. Чому?
- У сприятливих умовах насіння ріпаку проростає негайно. Проте, якщо ґрунт занадто сухий , насіння переходить у фазу вторинного спокою. Звичайна у серпні-вересні спека стримує появу сходів падалиці ріпаку – до першого продуктивного дощу. Цей дощ може пройти у серпні, а може – у жовтні.
- Першим проростає насіння ріпаку з відносно невеликої (1-3 см) глибини. З насіння, яке знаходиться на глибині 5-8 см, сходи з’являться на декілька днів (або навіть тижнів) пізніше. Якщо насіння ріпаку розподілено у шарі ґрунту 8-10 см, буде декілька «хвиль» сходів.
- Позбутися від падалиці в посівах озимої пшениці або ячменю важко через невідповідність «вікна застосування» страхових гербіцидів, фази розвитку культури та фази розвитку падалиці. Падалиця ріпаку чутлива до більшості гербіцидів до певної фази – поки рослини сформували не більше двох пар листків. Відповідна фаза розвитку падалиці ріпаку зазвичай збігається з першими фазами вегетації пшениці – формуванням 2-3-х листків або початком кущення. Тобто фазами, коли застосування популярних для знищення падалиці препаратів 2,4-Д або дикамби є вкрай небажаним.
«Здихатися» падалиці ріпаку з максимальною ефективністю, мінімальними витратами та мінімальними негативними наслідками – це непроста справа.
Винятком є ситуація, коли масові сходи падалиці з’являються ще до сівби озимини. У цих обставинах можливо завчасно «зачистити» поле контактними або системними гербіцидами.
Надійним методом суцільної «зачистки» поля є обробіток препаратом диквату (2-3 л/га). Для посилення дії гербіциду у робочий розчин доцільно додати сульфат амонію (2-3 кг/га) або аміачну селітру (5-10 кг/га). Відсутність ґрунтової дії дозволяє використовувати дикват безпосередньо перед сівбою, або навіть після сівби, до появи сходів культури. Найпоширений метод передпосівної обробки поля – застосування бакових сумішей гліфосату з препаратами 2,4-Д (ефір або сіль), дикамби або МЦПА. Основою гербіцидних «коктейлів» є гліфосат – 1,5-2 л/га препарату ізопропіламінної солі або 1,0-1,5 л/га препарату калійної солі.
Гліфосат у нормі 3-4 л/га може контролювати падалицю ріпаку без додаткових партнерів-гербіцидів. Але восковий наліт на листках ріпаку перешкоджає ефективному проникненню гліфосату в рослини, тому необхідно або істотно збільшувати норму внесення гербіциду, або застосовувати суфрактант (прилипач).
Ефективність бакової суміші гліфосату (1,5-2 л/га) з 2,4-Д ефіру (0,3-0,4 л/га) або МЦПА (0,5-0,7 л/га) еквівалентна внесенню 3-4 л/га гліфосату з суфрактантом, але бакові суміші діють швидше. Крім того, застосування двох діючих речовин зменшує ймовірність формування резистентних популяцій бур’янів.
Залишкова ґрунтова дія 2,4-Д солі (0,5-0,7 л/га) або дикамби (0,2-0,3 л/га) пригнічує сходи ріпаку, які з’являються через кілька днів після обробітку поля баковою сумішшю.
Що робити, якщо час йде, але падалиця не проростає?
Існує два варіанти дії: дочекатися її появи, знищити падалицю гербіцидом суцільної дії (або баковою сумішшю) та сіяти озимину. Або сіяти озимину, а вже потім знищувати падалицю у вегетуючих посівах – восени або навесні.
Перший вариант «спрацює», якщо існує певний запас часу. Проте, якщо опадів (та сходів падалиці, відповідно) не дочекалися до кінця вересня, відкладати посів озимих вже неможливо. Тому у такій ситуації боротьба з падалицею буде відкладена щонайменш до появи сходів озимини.
Посіви пшениці в фазі 2-3 листків культури можна обробити препаратами сульфонілсечовин (трибенурон-метилу, тифенсульфурон-метилу, метсульфурон-метилу). На жаль, ефективність цих гербіцидів проти розвинених (які сформували понад 4-х листків) сходів ріпаку незадовільна. Тому ефективність сульфонілсечовин визначається строками застосування – запізнення може зменшити результативність обробітку у 2-3 рази.
До речі, сульфонілсечовини взагалі «не працюють» проти падалиці гібридів ріпаку, які стійкі до імідазолінонів (Clearfield). Слід зауважити, що стійкість падалиці ріпаку до ALS-гербіцидів може виникнути внаслідок запилення «звичайного» ріпаку пилком «клеарфілдовського» ріпаку з сусідніх полів. Тому відсутність результату від обробітку сульфонілсечовинами не завжди є наслідком низької якості гербіциду, замалої норми чи запізнення з обробітком – падалиця може бути стійкою до дії цієї групи гербіцидів.
Кращими засобами для знищення падалиці ріпаку є препарати 2,4-Д (сіль, ефір) або дикамби. Вони ефективні проти падалиці «класичних» та стійких до гербіцидів (гліфосату або Clearfield) гібридів ріпаку, але їх застосування обмежене фазою розвитку озимини: від появи сходів до середини кущення пшениця та ячмінь дуже чутливі до гербіцидів з цими діючими речовинами.
2,4-Д ефір, 2,4-Д сіль, дикамба та МЦПА ефективні проти сходів падалиці, які ще не сформували 6 листків. Тому чекати, поки озимина переросте чутливу фазу – не дуже розумне рішення: у «дорослих» сходах озимини буде переросла падалиця ріпаку. Яка, до речі, за цей час встигне добряче нашкодити посівам культури. Тому вказані діючі речовини зазвичай застосовують проти сходів падалиці другої або третьої хвилі, тобто сходів, які дещо «запізнилися» та з’явилися вже у добре розвинутому посіві озимини.
Чим можна ефективно «врятувати» від падалиці ріпаку нерозкущені посіви озимини? Препарати флорасуму, флуметсуламу та МЦПА є успішним компромісом між ефективністю контролю падалиці ріпаку та безпечністю культури. Флорасулам та флуметсулам (як окремо, так і у суміші) зазвичай діють більш ефективно, аніж сульфонілсечовини.
МЦПА у невеликих (0,4-0,6 л/га) нормах можна вносити самостійно, або в суміші з флорасуламом, флуметсуламом або сульфонілсечовинами.
Бакова суміш МЦПА (0,4-0,5 л/га) з трибенурон-метилом або тифенсульфурон-метилом добре контролює «звичайну» падалицю ріпаку та не має ґрунтової дії. Суміш МЦПА з препаратами метсульфурон-метилу (½ норми) має нетривалу ґрунтову дію та може стримати розвиток сходів ріпаку, які з’являються восени. При використанні повної норми метсульфурон-метилу тривала ґрунтова дія проявляється навіть навесні наступного року.
Чим більше листя на падалиці ріпаку, тим слабше діють на рослини падалиці сульфонілсечовини та більша потреба у «ауксиноподібних» діючих речовинах (2,4-Д, дикамба, МЦПА) для ії знищення. Ефективні також контакні препарати з діючими речовинами діфлюфенікан, бромоксініл, кафентразон-етил, але це, як то кажуть, «небюджетне» рішення проблеми падалиці.
У фазі сім’ядоль падалицю ріпаку ефективно контролює тифенсульфурон-метил, трибенурон-метил, йодосульфурон-метил, амідосульфурон та метсульфурон-метил у чистому вигляді, а також у суміші з МЦПА або флорасуламом.
У фазі 2-4-х листків проти падалиці ефективні суміші МЦПА + тифенсульфурон, МЦПА + трибенурон-метил, МЦПА + кафентразон-етил, МЦПА + флорасулам, МЦПА + флуроксіпір, тифенсульфурон + флуроксіпір. А також піроксулам (системна протизлакова д.р.) та контактні д.р. діфлюфенікан та бромоксініл.
Падалиця ріпаку з 4-6-ма листям ефективно контролюється тільки баковими сумішами МЦПА, дикамби або 2,4-Д ефіру з флорасуламом, флуоксіпіром або сульфонілсечовинами (трибенурон-метилом, тифенсульфурон-метилом, метсульфурон-метилом).
Стійка до імідазолінонів (Clearfield) падалиця ріпаку добре контролюється контактними гербіцидами з д.р. діфлюфенікан, бромоксініл, кафентразон-етил та системними – препаратами дикамби, 2,4-Д та МЦПА.
Чи варто відкласти боротьбу з падалицею ріпаку у озимині на весну? Не варто, бо поки озимина «спить» (при температурі менш 5°С), ріпак продовжує (або відновлює – навесні) вегетацію. Тому втрати врожаю озимини при знищенні падалиці ріпаку у березні-квітні на 0,3-0,5 т/га більші, аніж при його знищенні у вересні-жовтні.
Олександр Гончаров
