Особливості післязбиральної обробки та зберігання соняшнику з огляду на специфічні особливості насіння цієї культури
На сьогоднішній день дедалі більше агровиробників воліють не продавати зібраний соняшник просто з поля, а ретельно доробити насіння цієї олійної культури та притримати доти, доки ціна бодай трохи не підвищиться. Не будемо про сумне, тобто, про ціни на зерно.
Наголосимо лишень на тому, що можливість самостійно очистити, підсушити та потримати у зерносховищі насіння соняшнику впродовж потрібного часу суттєво підвищує шанси аграріїв продати його врожай дорожче. А отже отримати вищу рентабельність.
Поряд з тим, слід враховувати, що насіння соняшнику – це не пшениця і не кукурудза. Неправильний підхід до його сушіння може спричинити чимало проблем, починаючи із псування врожаю і закінчуючи високою ймовірністю загоряння сушарки.
Саме тому сушіння та зберігання врожаю соняшнику, як і будь-якої іншої олійної культури, становить доволі складне завдання для аграріїв. Це пов’язане як із потребою зберегти вміст та харчову цінність олії, що міститься у насінині, а також із підвищеною пожежною небезпекою. Та водночас, нічого складного тут немає – головне врахувати основні властивості цієї продукції.
Перш за все зазначимо, що для того, щоб не мати проблем при сушінні і зберіганні насіння вкрай важливим є якісне очищення зібраного насіння. Органічні домішки, як правило, є значно вологішими, аніж основне насіння, їх вологість при збиранні становить 50-70% і вище. Тому свіжозібрана маса соняшнику підлягає негайному очищенню, першою чергою від органічних грубих домішок рослинного походження – частинок стебел, листя, кошиків соняшника тощо.
В процесі сушіння відбувається як синтез, так і розпад олійних фракцій. Спрямованість цих перетворень залежить від вологості насіння, температури та тривалості його нагріву. При оптимальних режимах сушіння вміст олії в насінні соняшника, як правило, збільшується. Крім того, в олію надходять супутні речовини, які входять до складу насіння.
Найкращі умови для таких перетворень створюються достатньо інтенсивним сушінням, за температури агенту сушіння на рівні 120-130 °С. Також неабияке значення має правильне закладання насіння на зберігання. Наприклад, висота насипів при зберіганні соняшнику не має перевищувати 3,5-4 м.
Врожай повинен зберігатися якомога більш тонким шаром. Почнімо з того, що у насіння соняшнику є така особливість, як здатність вбирати атмосферну вологу. Через це його у жодному разі не можна зберігати на відкритому повітрі, адже товарний соняшник характеризується рівнем вологості в межах 6-8%. В ідеалі потрібно використовувати спеціальні силоси з активною вентиляцією, або ж ангари, оснащені термічними датчиками та іншим додатковим обладнанням. Дах приміщень в жодному разі не повинен протікати.
Насіння соняшнику має підвищену здатність до самозігрівання. Тому чим вищим є насип і сховище, тим швидше відбувається цей процес, і, звісно, тим складніше його проконтролювати. Саме тому урожай соняшнику в підлогових складах слід зберігати по можливості більш тонким шаром.
У центральній частині насінини знаходиться ядро, яке покрите щільною плодовою оболонкою – лушпинням. Між ядром і лушпинням є повітряний прошарок, він відіграє роль своєрідного теплоізолятора і захищає ядро від високої температури. У зв’язку з цим насінина соняшника має порівняно високу термостійкість в процесі сушіння. Проте при надто швидкому сушінні під лушпинням накопичується значна кількість водяних парів, що призводить до розтріскування зовнішньої оболонки. При сушінні конче важливо підібрати оптимальний температурний режим залежно від товщини лушпиння гібриду, а також початкової вологості насіння.
Якщо в спеціалізованих силосах і на великих промислових елеваторах врожай на зберіганні можна регулярно ворушити і провітрювати за допомогою автоматичних систем, то в підлогових складах це завдання є більш складним, однак все одно здійсненним. І починати потрібно із якомога більш повного очищення зібраної маси від пилу, пожнивних решток, насіння бур’янів тощо.
В інакшому разі досить високими є ризики займання маси насіння соняшнику під час сушіння або ж підвищення температури та пришвидшеного псування впродовж зберігання у зерносховищі.
Хоча прийнятний рівень засміченості соняшнику на прийомці може становити до 2%, на практиці краще не перевищувати цей показник більш аніж 1-1,5%. Річ у тім, що у насінні соняшнику дуже багато пилу. Коли урожай лежить насипом, то верхній шар пилу виконує функцію своєрідної термічної плівки, і якщо за цим не стежити, то насіння соняшнику стане нагріватися, що спричинить псування зерна, стрімкий розвиток мікроорганізмів та виникнення інших небажаних явищ. Аграрії вирішують це завдання по-різному – від звичайного перелопачування верхнього шару насіння до застосування спеціальних труб-повітродувок.
Ретельне очищення врожаю соняшнику необхідно здійснити ще й тому, що разом з насінням зібрана маса містить і небажані домішки у вигляді насіння бур’янів.
Вони теж у свою чергу спричиняють як небажане підвищення температури, зумовлюючи підвищену вологість маси.
За вмістом домішок виділяють три категорії чистоти соняшника. При цьому згідно діючої регламентації по соняшнику враховують олійну і смітну домішки. До олійної відносять насіння бите, поїдене, проросле, ушкоджене, недозріле, морозобійне, повністю або частково обрушене, пошкоджене клопами, до смітної – мінеральну, органічну і шкідливу домішки, зіпсоване насіння.
Крім того, рекомендується провадити додаткове просушування врожаю соняшнику в зимовий час, що незрідка практикується на деяких елеваторах і господарствах. Короткочасне підвищення температури до 65-71°С дає змогу знищити можливі небажані осередки шкідників, плісняв та шкідливих мікроорганізмів, що потихеньку розвивалися в зерновій масі, і видалити зайву вологу. Після цього насіння можна сміливо зберігати до потрібного моменту. Включно аж до травня-червня: аби ціна реалізації була підходящою.
Іван Бойко