В Україні аграрії повним ходом сіють ріпак та готуються до сівби озимих зернових. Чимало господарств вже сьогодні планують також стратегію вирощування просапних культур наступного року. У цьому плані істотне значення має розрахунок ефективного мінерального живлення посівів. Зокрема, це стосується припосівного внесення стартових мінеральних добрив разом з насінням. Будучи правильно реалізованою, така технологія дає змогу ефективно використати діючу речовину, забезпечити активний стартовий розвиток рослин та оптимізувати витрати на вирощування.
На що варто звернути увагу при припосівному внесенні мінеральних добрив?
1. Точне дозування
На жаль, далеко не всі посівні агрегати спроможні завжди витримувати задану норму внесення стартових добрив без постійного контролю та налаштувань. Тому обов’язково перед запуском сівалки в роботу необхідно здійснити перевірку дотримання норми внесення і в разі потреби звернутися до сервісного спеціаліста, який проведе усі необхідні налаштування.
2. Якість міндобрив
Для припосівного застосування слід підбирати гарантовано якісні міндобрива, розмір гранул чи мікрогранул яких відповідає необхідним стандартам. У жодному разі не можна використовувати злежані чи пилоподібні добрива, оскільки це спричинить забивання отворів для внесення, недотримання норми та інші проблеми.
3. Глибина внесення
Конструкція більшості моделей сучасних сівалок передбачає внесення стартових добрив або безпосередньо в зону розташування насінини, або буквально на 2-3 сантиметри нижче. Очевидно, що це не завжди відповідає реальним агрономічним завданням. Адже коренева система рослин повинна розвиватися вглиб ґрунту, шукаючи там поживу та формуючи базу для того, щоб протистояти подальшим погодним та іншим стресам. Тим більш, що таку кількість добрив щойно проросла насінина в принципі неспроможна ефективно засвоїти. Відповідно, існує прямий сенс переобладнувати сівалки для того, аби мати змогу вносити стартові добрива на глибину 7-10 см нижче посівного горизонту. У такому разі сходи рослин зможуть повноцінно засвоїти поживні речовини та розвиватимуть кореневу систему в нижчі шари ґрунту.
4. Норми внесення
Найчастіше для припосівного внесення використовуються азотні та азотно-фосфорні міндобрива. Слід розуміти, що головне завдання стартового живлення – надати додаткові поживні речовини пророслій насінині та молодій кореневій системі сходів. Тут не потрібні якісь великі норми добрив. Більш важливо, щоб вони були відразу доступні рослинам. Також слід взяти до уваги, що за умов нестачі вологи надмірна кількість азотних добрив здатна спричинити серйозну стресову дію на рослини, загальмувавши їх розвиток.
5. Вибір міндобрив
Підходи тут можуть бути різними, залежно від ступеню інтенсивності технології та інших чинників. Найбільш оптимальним варіантом вбачається застосування рідких добрив, які володіють підвищеною доступністю для рослин. Також – гранул та мікрогранул, що мають збалансований склад і швидко розчиняються в ґрунті. Це, зокрема, дає змогу використовувати їх невисокі норми внесення.
Іван Бойко
