Упродовж століть гній застосовують в якості високоефективного органічного добрива, але для збереження його поживних речовин потрібні додаткові заходи. Річ у тому, що гній «виробляється» щодня, а використовується сезонно — здебільшого навесні й восени. Протягом 5–6 місяців зберігання під впливом мікроорганізмів у ньому відбуваються складні біохімічні процеси розкладу органічних речовин, внаслідок чого утворюються нестійкі азотні сполуки, які потім перетворюються на газоподібний аміак, вуглекислий газ і воду.
Випаровування аміаку і є причиною того, що з гною за час його зберігання втрачається понад 50% азоту. Проте цим втрати не обмежуються. Якщо розкиданий по полю гній одразу ж не приорати, то через 4 години з нього вийде 55,3% аміачного азоту, а через 48 годин — 77,8%! Відповідно зменшиться й ефективність внесеного добрива.
У 1990 році було підраховано, що економічні втрати від недовикористання поживних ресурсів гною дорівнюють вартості запланованого на той рік випуску мінеральних добрив. Складається парадоксальна ситуація: господарства витрачають величезні кошти на закупівлю мінеральних добрив, тоді як тонни наявної в них поживи летять на вітер!
Уникнути таких втрат можна шляхом хімічної фіксації азоту, для чого по розкиданому гною відразу розсівають фосфоритне борошно (з розрахунку 40–60 кг на 1 т гною) або додають його в кількості 4–6% при укладенні гною до гноєсховища. Крім того, за безприв’язного утримання худоби, фосфоритне борошно можна змішувати з гноєм, розсипаючи його перед внесенням торф’яної або солом’яної підстилки, з розрахунку 1–1,5 кг на одну корову на добу.
При змішуванні фосфоритного борошна з гноєм внаслідок функціонування мікроорганізмів та під дією СО2 і органічних кислот, фосфор фосфоритного борошна перетворюється у доступну для рослин форму одночасно зі зв’язуванням аміаку.
В результаті отримується низка переваг:
- Зберігається азотна цінність гною.
- Фосфоритне борошно вноситься на поля якісно і без втрат.
- У гної утворюється цінна сполука — фосфорнокислий амоній.
- Не виділяється отруйний аміак.
Крім того, завдяки збереженому азоту, а також фосфору, сірці, кальцію, магнію та бору, внесеними із фосфоритним борошном, у гної підвищується вміст поживних елементів, що значно підвищує його ефективність як добрива. За такої технології гній достатньо вносити по 20–25 т/га, а не до 40 тонн, як це рекомендується зазвичай.
Результати численних дослідів, що протягом багатьох років вивчали ефективність застосування фосфоритного борошна і гною у рослинництві в різних ґрунтово-кліматичних зонах (у різних дозах і сполученнях, під різні с/г культури), дали можливість зробити такі висновки:
- спільне внесення середніх доз гною (18–20 т/га) з фосфоритним борошном є раціональним заходом, оскільки прибавки врожаю, як правило, вищі, ніж прибавки врожаю від кожного добрива окремо, а у низці випадків навіть вищі суми прибавок;
- дія фосфоритного борошна і гною у другій ротації сівообігу підвищується (як при їхньому спільному застосуванні, так і окремо);
- більш висока ефективність компостування фосфоритного борошна з гноєм у порівнянні зі звичайним змішуванням обох добрив перед їхнім внесенням у ґрунт має більший прояв у дослідах з ярими культурами, у яких добриво вносилося навесні.
Отже, з розрахунку на одну корову, яка виробляє 15 тонн гною на рік, потреба у фосфоритному борошні становить 600–900 кг. При цьому ми додатково отримуємо 60 кг азоту (збережених від випаровування) і до 220 кг фосфору у доступній для рослин формі, витративши на це всього до 3 000 грн!
За основу взято фосфоритне борошно з хімічним складом: Р — 24%, Са — 40%, S — 2%, Mg+В+Zn+Мо+Mn — до 4%.
