В Україні і досі експлуатуються багато тисяч жниварок застарілої конструкції, частина з яких виготовлена ще у 90-х роках минулого століття. Звісно, що найкращим варіантом є придбання нових сучасних жниварок та цілковита відмова від старих. Однак в силу фінансових міркувань так виходить не у всіх. До того ж, частину фермерів цілком влаштовує наявне обладнання для збирання врожаю, і вони воліють краще модернізувати його, аніж позбуватися.
Саме для них ми пропонуємо коротку інструкцію для самостійної модернізації жниварок типу «Дон» та інших моделей ще радянського типу. Слід мати на увазі, що якогось єдиного рецепту тут не може бути, оскільки навіть жниварки однієї модифікації, проте різних років випуску, можуть різнитися конструктивно.
Головне у даному випадку – взяти до уваги принцип установки приводу та ріжучої системи, а також особливості монтажу. Загалом для технічно грамотної людини тут нічого надскладного немає. Дуже бажано, щоб усі роботи виконували люди, які мають високу кваліфікацію при виконанні зварювальних та слюсарних робіт.
Для початку необхідно оглянути жниварку з метою виявлення дефектів бруса та боковини, на якій буде розміщуватися привід ріжучого механізму.
Наше завдання – встановити на стару жниварку принципово новий привід та ріжучий механізм.
Відповідно, розпочати потрібно з демонтажу аналогічних деталей. Після зняття МКШ стане помітним кронштейн, на якому він монтувався. Його також потрібно вилучити, щоб можна було встановити консоль для кріплення планетарного редуктора. Наголосимо, що зрізати старі елементи конструкції потрібно надзвичайно акуратно, аби не пошкодити сусідні. Особливо це стосується боковини жниварки. Однак, швидше за все її доведеться трішки потоншити, щоб нова консоль для кріплення планетарного редуктора щільніше прилягала до корпусу жниварки.
Після того, як усі застарілі деталі буде видалено, усі поверхні слід зачистити шліфувальною машиною.
Консоль закріплюється за допомогою чотирьох болтових з’єднань. Два болти – до кріпильних відливів на брусу жниварки, ще два – до боковини жниварки. Повністю їх не затягуємо, аж поки не переконаємося, що консоль повністю щільно прилягає до боковини жниварки.
Якщо потрібно, то знову защипаємо поверхні шліфуванням. Переконавшись, що все гаразд, фіксуємо двома болтами бічну пластину консолі та робимо зварний шов. Потім все знову зачищаємо та фарбуємо.
Після цього здійснюється встановлення планетарного редуктора. Важливо звернути увагу, чи не заважають залишки старого кронштейна щільному приляганню консолі. Якщо потрібно – знову його підрізаємо. Кронштейн так само закріплюється чотирма болтами до консолі.
Паралельно з роботою зі встановлення консолі приводу ножа проводиться демонтаж старої системи зрізу та встановлення нової.
Після цього здійснюється кріплення пальців до бруса жниварки. При цьому важливо правильно визначити їх розмір, що залежить від товщини брусу жниварки. Інакше ніж або затискатиметься, або погіршиться зріз, оскільки збільшаться зазори.
Пальці монтуються з боку, протилежного приводу. Залежно від ширини столу жниварки обрізується остання монтована пластина тертя. З боку приводу першим встановлюється подвійний посилений відкритий палець. Потім потрійний закритий палець, а за ним – подвійні закриті пальці. Зібраний ніж вставляємо з боку консолі.
Потім у головку ножа вставляємо другопластове кільце і одягаємо його на підшипник супорту редуктора. У незатягнутому стані стежимо, щоб площина голівки була паралельна площині нижньої частини супорта. Після цього болти кріплення консолі затягуємо повністю.
Іван Бойко
