Фермерське господарство чи товариство з обмеженою відповідальністю, з огляду на оподаткування

У продовження розгляду теми «Фермерське господарство чи товариство з обмеженою відповідальністю, з огляду на оподаткування» у серії статей «Про податки – доступно», як і обіцяли, проаналізуємо ІV групу спрощеної системи оподаткування обліку та звітності, далі проаналізуємо загальну систему оподаткування, обліку та звітності господарюючих суб’єктів (сільськогосподарських виробників) та в результаті виокремимо відмінності цих систем задля того, щоб сільгоспвиробник міг зробити оптимальний вибір системи оподаткування для своєї господарської діяльності.

Хто може обрати ІV групу спрощеної системи оподаткування?

Нагадаємо, що для того, щоб Товариство з обмеженою відповідальністю, яке виробляє сільгосппродукцію, Фермерське господарство, що має статус юридичної особи та Фермерське господарство без статусу юридичної особи могли застосовувати цю групу спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, вони повинні відповідати критеріям, визначеним Податковим кодексом України, про ці критерії ми зазначали у частині І теми «Фермерське господарство чи товариство з обмеженою відповідальністю, з огляду на оподаткування» в серії статей «Про податки – доступно».

Для визначення розміру податку господарюючому суб’єкту необхідно розуміти, що буде оподатковуватись, в яких одиницях виміру та який процент застосовується для визначення, власне, розміру податку.

В Податковому кодексі України ці категорії мають назви:

■ те, що оподатковується, має назву об’єкт оподаткування;

■ процент, що застосовується для визначення, власне, розміру податку – ставка податку;

■ одиниця виміру, до якої буде застосовано визначену Кодексом ставку податку, – база оподаткування.

Відповідно до статті 292-1. Податкового кодексу України об’єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників, згідно з частиною 2 статті 292-1 Податкового кодексу України, є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом.

Базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) є нормативна грошова оцінка ріллі в Автономній Республіці Крим або в області, з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом [1].

Розмір ставок податку для ІV групи спрощеної системи оподаткування залежить від категорії (типу) земель, їх розташування та становить (у відсотках бази оподаткування), відповідно до пункту 293.9 статті 293 Податкового кодексу України:

■ для ріллі, сіножатей і пасовищ (крім ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, а також сільськогосподарських угідь, що перебувають

в умовах закритого ґрунту) – 0,95;

■ для ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях – 0,57;

■ для багаторічних насаджень (крім багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах

та на поліських територіях) – 0,57;

■ для багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях – 0,19;

■ для земель водного фонду – 2,43;

■ для сільськогосподарських угідь, що перебувають в умовах закритого ґрунту – 6,33.

Отже, щоб господарюючому суб’єкту, який виробляє продукцію, наприклад, на ріллі, розташованій не у гірських зонах та не на поліських територіях, визначити розмір податку, необхідно знати нормативну грошову оцінку одного гектара такої земельної ділянки, коефіцієнт індексації, визначений за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року, та відповідно, дану базу оподаткування, треба помножити на ставку 0,95.

Згідно пункту 289.2. статті 289 Податкового кодексу України Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І – індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується зі значенням 115.

Відповідно до повідомлення Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за 2019 рік становить 1,0.

Отримати інформацію про нормативну грошову оцінку земельної ділянки можна, замовивши витяг на сайті https://newmap.land.gov.ua/, ввівши кадастровий номер земельної ділянки.

Але, так як нормативна грошова оцінка визначена для земельної ділянки (паю) в цілому, то для вірного визначення нормативної грошової оцінки одного гектара необхідно нормативну грошову оцінку земельної ділянки поділити на розмір цієї земельної ділянки.

Якщо у власності чи користуванні сільгоспвиробника знаходиться 10, 20, 30 і т.д. земельних ділянок (паїв), то, відповідно, необхідно сплюсувати нормативні грошові оцінки всіх земельних ділянок, і буде отримано загальну нормативну грошову оцінку земельного масиву, що використовується таким сільгоспвиробником.

Також необхідно сплюсувати розміри всіх цих ділянок для отримання загальної площі земельного масиву, що використовується таким сільгоспвиробником, а потім суму нормативних грошових оцінок всіх земельних ділянок поділити на загальну площу всіх земельних ділянок, і в результаті буде отримано реальний розмір нормативної грошової оцінки одного гектара, який і має застосовуватись для розрахунку податку і, звісно, для зазначення його у звітності.