Як фермери модернізують старі комбайни «Нива СК5» і чи існує у цьому економічний сенс
У більшості вітчизняних фермерських господарств реальна прибутковість не дає змоги придбати новий комбайн. Адже навіть найдешевша нова зернозбиральна машина коштує понад 100 тисяч доларів. Це непідйомні гроші для фермерського господарства площею до 500 га. Відповідно, фермер змушений або орендувати техніку та платити великі кошти за збирання врожаю, або ж обходитися тим, що є. Найчастіше це застарілі фізично та морально комбайни «Нива» та «Дон», вік яких обраховується кількома десятками років.
Відверто кажучи, запускати в поле такі машини у більшості випадків просто недоцільно. Їх конструкція і без того далека від ідеалу, не кажучи вже про зношеність абсолютно усіх вузлів машин.
Однак в Україні знаходиться чимало умільців, котрі навчилися вирішувати проблему, провадячи реконструкцію та навіть якісну модернізацію застарілих «Нив». Така процедура, залежно від складності ситуації та розмаху, може обійтися власнику в межах декількох тисяч доларів. Спеціалізовані сайти буквально заповнені відео, на яких можна побачити, як простенькі модернізації радянських комбайнів, так і глибокі. У такому разі «Ниви» змінюються майже до невпізнання та природно поліпшуються їхні експлуатаційні характеристики.
Дійсно, за бажання можна модернізувати практично будь-який вузол зернозбиральної машини або ж замінити його сучасним. Тому поліпшення конструкції старих «Нив» можуть мати характер простої заміни деталі на нову, або ж можуть стати кардинальним вирішенням конструктивних недоліків моделі.
Наприклад, серйозною «болячкою» таких комбайнів є наявність у «фартушку» заглиблення, в якому накопичується просипане зерно, колоски та солома. Це може спричиняти регулярні зупинки комбайна або ж натужну роботу. При цьому сучасні умільці усувають цю проблему за допомогою зварювального апарата, прибравши заглиблення.
Недоліком конструкції радянських комбайнів є те, що вони найчастіше не розраховані на роботу з вантажними машинами з високими бортами. Тому існує прямий сенс наростити шнек, аби можна було не турбуватися про «стикування». Існує прямий сенс оснастити старий комбайн різноманітними датчиками, котрі сигналізують про ті чи інші процеси. Це, наприклад, оптичний датчик наповненості бункера, який елементарно встановлюється на кришці, або ж навіть датчик виявлення перешкод перед жаткою комбайна.
Власне, у більшості випадків під час модернізації на радянські комбайни встановлюються сучасні жатки очісуючого типу.
Виключення обмолоту соломи через молотарку під час роботи комбайна з жаткою очісуючого типу дає можливість підвищити продуктивність зернозбирального комбайна майже вдвічі та знизити навантаження на робочі органи молотарки.
Однак для використання таких жаток необхідна модернізація ходової частини зернозбирального комбайна, клинопасовий варіатор якої не забезпечує підвищення робочих швидкостей комбайна і, тим самим, — підвищення продуктивності та, до того ж, має низьку надійність. Розширення швидкісних і тягових можливостей ходової системи комбайна можливе під час заміни варіатора ходової частини на об’ємний гідропривід ведучих коліс.
Відповідно, головними цілями, які ми прагнемо досягти шляхом модернізації старих комбайнів, є: підвищення якості збирання сільгоспкультур, підвищення продуктивності роботи машини та покращення зручності управління машиною і контролю основних робочих процесів. Тому основні вдосконалення стосуються жатки та системи обмолоту зібраної маси.
У наступних номерах нашого журналу ми детально розповімо про особистий досвід фермерів, які зуміли самостійно модернізувати свої старенькі комбайни, давши їм, без перебільшення, друге життя. Та при цьому бажаємо усім нашим читачам, аби рентабельність вирощування сільгоспкультур дала їм змогу придбати новий сучасний комбайн.
Шановні читачі!
Якщо Ви маєте власний досвід модернізації комбайнів, то поділіться практичним досвідом. Зателефонуйте в редакцію та розкажіть про особисту практику. Давайте разом ставати краще! Давайте разом удосконалювати та полегшувати життя с/г виробника!
