Від чого квітучий соняшник буквально «втрачає голову»?
Існують три поширені версії:
- Соняшнику не вистачило бору. Цю версію зазвичай оголошують представники компаній, які торгують борними добривами. Якби це було правдою, «безголові» рослини були б найкращим аргументом на користь борних добрив. Але дефіцит бору взагалі не має жодного відношення до цієї проблеми.
- Стебла були пошкоджені штангою обприскувача при проведенні обробок посівів у фазу бутонізації/цвітіння. Таке іноді дійсно трапляється, але на фото – зовсім інший випадок. Торець «безголового» стебла надрізаний, а не розтрощений.
- Стебла були пошкоджені гусеницями совок. Ця версія найближча до істини. Але теж істиною не є. Чому? Тому що на фото – типові пошкодження довгоносиком Haplorhynchites aeneus, якого в США називають «head-clipping weevil», тобто довгоносик-«головоріз».
Ця невелика (менше 1 см довжиною) комаха відома також як Silphium weevil, тобто сільфієвий довгоносик. У себе на батьківщині, у північноамериканських преріях, довгоносик пошкоджує переважно рослини роду Сильфієві з сімейства Складноцвіті: Silphium laciniatum, S. Integrifolium, S. Terebinthinaceum. Довгоносик не гребує також іншими представниками складноцвітих: амброзією полинолистою (Ambrosia artemisiifolia), ехінацеєю пурпурною (Echinacea purpurea) та всіма видами та різновидами соняшнику.
Навіщо довгоносику «відтинати голову» квітучої рослини? Це робиться для користі його потомства. Самка «пиляє» стебло під суцвіттям поки воно не ламається. Потім з’являється самець, комахи спарюються та самка відкладає яйця в кошик соняшнику. Навіщо комасі зрізати кошик? Науковці вважають, що це дає певні переваги через зменшення конкуренції з боку інших видів – інші комахи не заважають довгоносикам харчуватися пилком, розмножатися, забезпечувати своїх нащадків тимчасовою домівкою та харчуванням.
З відкладених у кошик яєць з’являються личинки, вони харчуються тканинами суцвіття. А потім личинки зариваються у ґрунт. У травні-червні личинки заляльковуються, а в кінці червня – початку липня з ґрунту з’являються дорослі комахи. Які, якщо їм пощастить, знайдуть собі величезне поле квітучого соняшника.
Коли сильфієвий довгоносик з’явився в Україні? Ще в кінці минулого століття в СРСР акліматизували сильфій пронизанолистий – кормову та медоносну багаторічну рослину. Можливо, що довгоносика-«головоріза» привезли разом з ії насінням. Або це сталося пізніше – вже в нинішньому тисячолітті. Сильфій пронизанолистий вирощують у РФ, Німеччині та Польщі, тому шкідник міг «перетнути кордон» як з Заходу, так і зі Сходу.
Щоб зменшити популяцію цього шкідника, можна проводити обробку посівів соняшника пестицидами, але цей метод не завжди виправданий – є ризик потруїти бджіл. Але існує ще два метода без використання «хімії». Перший метод: збирати і знищувати кошики соняшнику з яйцями/личинками довгоносика. Другий метод: дотримуватися сівозміни та повертати соняшник на те саме місце щонайменш через 3-4 роки.
Борними добривами цю проблему вирішити неможливо.
Олександр Гончаров
