19 липня 2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі Закон 2352-ІХ).
Розглянемо деякі новели в трудовому законодавстві, що з’явилися завдяки Закону 2352-ІХ та є важливими у трудових правовідносинах як для роботодавців, так і для працівників.
По-перше, про обов’язок роботодавця, визначений статтею 29 Кодексу законів про працю України (далі КЗпПУ) щодо ознайомлення працівників з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, іншими документами роботодавця щодо їхніх прав та обов’язків, то таке ознайомлення допускається з використанням визначених у трудовому договорі засобів електронних комунікаційних мереж з накладенням удосконаленого електронного підпису або кваліфікованого електронного підпису. У трудовому договорі за згодою сторін можуть передбачатися альтернативні способи ознайомлення працівника, крім інформації, визначеної пунктом 4 частини першої цієї статті, що доводиться до відома працівників у порядку, встановленому цією статтею.
В умовах воєнного стану необхідно брати до уваги норми спеціального закону, а саме Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі Закон 2136-ІХ).
Так, статтею 7 Закону 2136-ІХ визначено, що у період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником, тобто, не лише з накладенням удосконаленого електронного підпису або кваліфікованого електронного підпису.
Але є виключення, що стосується інформації про наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров’я, а також про право на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору, які здійснюються – під підпис.
По-друге, до підстав припинення трудового договору, визначених статтею 36 КЗпПУ, додано ще три підстави, а саме:
- смерть роботодавця – фізичної особи або набрання законної сили рішенням суду про визнання такої фізичної особи безвісно відсутньою чи про оголошення її померлою;
смерть працівника, визнання його судом безвісно відсутнім або оголошення померлим;
відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль.
У разі смерті роботодавця-фізичної особи або набрання законної сили рішенням суду про визнання такої фізичної особи безвісно відсутньою чи про оголошення її померлою, працівник подає в електронній або паперовій формі до будь-якого районного, міськрайонного, міського центру зайнятості, філії регіонального центру зайнятості заяву про припинення трудового договору з викладенням відповідної інформації та копії документів, що підтверджують обставини (за наявності).
Датою припинення трудового договору вважається день подання відповідної заяви.
Статтею 82 КЗпПУ серед іншого встановлено, що до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються час, коли працівник фактично не працював, але за ним, згідно із законодавством, зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу), крім випадків, коли за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігалися місце роботи і посада на підприємстві на час призову.
Також, у зв’язку зі змінами внесеними до статті 116 КЗпПУ, у роботодавця з’явився обов’язок письмово повідомити працівника про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні), в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 119 Кодексу законів про працю визначено гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов’язків, згідно якої працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку на час виконання вказаних обов’язків.
Працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу»» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.
За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Гарантії, визначені у частині третій цієї статті, зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.
Гарантії, визначені у частині третій цієї статті, не поширюються на осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту, а в частині збереження місця роботи, посади – також на осіб, які займали виборні посади в органах місцевого самоврядування та строк повноважень яких закінчився.
Отже, відповідно до Закону 2352-ІХ у частині третій статті 119 змінилось лише словосполучення «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток», а саме, з нього виключено словосполучення «середній заробіток» та в новій редакції це визначено, як «зберігаються місце роботи і посада» і це не стосується всіх категорій працівників, а лише визначених у частині третій статті 119 КЗпПУ, так як цим категоріям працівників надаються гарантії та пільги відповідно до інших законів.
Резюмуючи розглянуті зміни, рекомендуємо в кожному окремому випадку, що підлягає розгляду та в результаті вимагає прийняття рішення, звертатись до норм чинного трудового законодавства, не покладаючись на попередній досвід роботи з кадровими та бухгалтерськими документами, та пам’ятати про необхідність застосування норм спеціального Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Керуючий партнер Адвокатського бюро
«Вікторія Кур’ян та партнери» — Адвокат Вікторія Кур’ян,
свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 000339 від 15.05.19 р.
