Нещодавно я прочитав статтю, в якій агроном одного з господарств північного району Миколаївщини ділився досвідом вирощування сої. Завдяки використанню системи No-Till, сучасної техніки, якісного посіву, захисту рослин та інокулянтів на багатих фосфором і калієм ґрунтах у господарстві стабільно отримують урожайність сої по 17 ц/га. Як я зрозумів, добрива під сою не вносять, адже з високих запасів фосфору і калію у ґрунті рослини можуть їх використовувати до потреби, а азотом вони себе забезпечують за рахунок фіксації бульбочковими бактеріями з атмосфери.
Отже, рослини сої у господарстві на самозабезпеченні і використовуються лише інокулянти. Не витрачати грошей на добрива і при цьому отримувати 17 ц зерна з економічної точки зору – це чудовий бізнес і впроваджувати такий досвід мабуть не завадило б повсюди. Та з агрономічної точки зору – це злочин перед землею і прийдешніми поколіннями, бо призводить до виснаження наших ґрунтів, 15 млн га з яких вже деградовані.
За останні 30 років запаси гумусу у незмитих чорноземах зменшились на 9,5% і на сильно змитих – на 50% від рівня 90-х років. Біомаса ґрунтів зменшилась з 30 до 4 т/га. Проте для формування урожаю, крім азоту, фосфору і калію необхідні також інші елементи, без яких життя рослини не можливе. Навіть для формування урожаю сої 17 ц/га рослини споживають 150 кг азоту, 60 кг фосфору, 102 кг калію, 120 кг кальцію, 25 кг магнію, 9 кг сірки, а також 102 г марганцю, 136 г цинку, 50 г бору, 17 г міді та 1,7 г молібдену.
Тож, окрім азоту усі ці елементи рослини споживають із запасів ґрунту і більша кількість з них у ґрунт не повертається, а відправляється із зерном чи шротом за кордон. Це 75% спожитого рослинами азоту, 68% – цинку, 60% – міді. За такого підходу і нехтування закону повернення елементів живлення у ґрунт в Україні і відбувається шаленими темпами деградація родючості славетних чорноземів.
Окрім цього у більшості господарств у ґрунтах вміст фосфору, цинку, марганцю, магнію та інших елементів дуже низький і низький.
На лужних ґрунтах та за умов високих температур зменшується доступність для рослин марганцю, бору, цинку. Разом з тим фосфор блокує доступність і дію кальцію, магнію, заліза, марганцю і цинку, а надлишок калію блокує кальцій, магній і натрій. Тож на фоні високого вмісту у ґрунті фосфору і калію такі елементи як кальцій, магній, марганець, цинк і залізо можуть бути в дефіциті, гальмуючи розвиток рослин. Порушення збалансованості цих усіх елементів живлення між собою та з потребами у них рослин прямо впливає на зниження потенційної урожайності, а тому маємо 17 ц, а не 27-30 ц сої. Усім агрономам відомі закони агрохімії яких потрібно дотримуватись, у крайньому випадку не ігнорувати.
Сучасні технології передбачають оптимізацію співвідношення макро-, мезо- і мікроелементів, корегування їх рівноваги шляхом внесення потрібних елементів способом листкових підживлень за даними листкової діагностики.
Тож з кожним роком листкові підживлення мікродобривами стають невід’ємним елементом сучасних агротехнологій. Проте агроном вважає інакше. Він радить проводити листкові підживлення мікроелементами тим, хто має додаткові кошти. В цілому, – каже він, що стосується листкових підживлень бором, магнієм тощо, то я вважаю, що це викинуті гроші на вітер. То що, вчений агроном не вивчав агрохімію? Але подивимось на результати 4500 досліджень групи вчених А.М.Аристрархова та ін. про вплив мікроелементів на продуктивність рослин в тому числі і в зоні степу.
Підживлення сої бором показало приріст урожаю до 2,4 ц/га (13%); молібденом –від 2 до 5 ц/га (15-20%); цинком – до 20%; марганцем – на 1-1,7 ц/га; кобальтом –на 2,0-2,7 ц/га (на 10-20%).
Це пояснюється тими функціями, які виконують мікроелементи в рослинному організмі. Наприклад, сірка і бор приймають участь у поділі клітин і рості молодих тканин. Сірка стимулює утворення бульбочок і фіксацію атмосферного азоту азотфіксуючими бактеріями, покращує фосфорне живлення рослин. Магній входить до складу хлорофілу та відіграє важливу роль в активності фотосинтезу, у переміщенні фосфору в органах рослин, активує процес дихання і перетворення азоту на білки. Бору відводиться виняткова роль в утворенні стручків, насіння, підвищенні вмісту олії, а також транспорті синтезованих в листках вуглеводів в інші органи рослини. Марганець регулює фотосинтез, процеси дихання, вуглеводний і білковий обміни, допомагає рослині засвоювати амонійний і нітратний азот, приймає участь в утворенні хлорофілу і переносі енергії тощо. Молібден відіграє важливу роль не лише у реакції закріплення молекулярного азоту мікроорганізмами, але й у азотному обміні в цілому. Він приймає участь також у вуглеводному обміні, синтезі вітамінів і хлорофілу, регулює фосфорний обмін. Цинк – багатофункціональний елемент, відіграє важливу роль у фотосинтезі, синтезі амінокислот, хлорофілу, органічних кислот. Приймає участь в окислювально-відновлювальних процесах, обміні ліпідів, стимулює накопичення гормону росту – ауксину, підвищує посухостійкість рослин.
Мікроелементи забезпечують ферментативну активність у рослинному організмі. Відомо, що завдяки ферментам (каталізаторам) біохімічні реакції в рослинному організмі пришвидшуються у сотні і тисячі разів, тобто вони проходять миттєво. Встановлено, що марганець активує більше 36 ферментів, а цинк безпосередньо входить до складу 35 ферментів. Більш ніж у 20 ферментів входить молібден, а мідь – в ряд ферментативних систем, зокрема активує фермент нітратредуктазу, що впливає на азотне живлення рослин.
Мікроелементи приймають участь в утворенні окремих фітогормонів. Наприклад, цинк, марганець, бор приймають участь в утворенні ауксинів; бор і молібден – в утворенні абсцизової кислоти тощо.
Отже, без мікроелементів, так як і без макро- і мезоелементів, життя рослин неможливе. Агроном навів приклад американського фермера Типа Столлера, який на зрошенні отримав урожай сої 150,3 ц/га, але не розкрив «секрет» його успіху. Я ж наведу аналогічний приклад іншого американського фермера Ренді Доуді зі штату Джорджія, який отримав урожайність по 150 ц/га і завдяки чому. Це теж зрошення дощуванням, також система No-Till (як у нашого агронома), попередник – кукурудза (як у нашого агронома).
Та головним принципом підходу до вирощування сої він вважає чітке дотримання «закону мінімуму» – одного з головних законів землеробства. Для цього використовується всебічний аналіз ґрунту, визначається винос елементів живлення з плановим урожаєм та відповідна кількість добрив потрібна для забезпечення рівноваги у ґрунті всіх елементів живлення.
Окрім азоту, фосфору і калію він використовує в листкових підживленнях рослин багато мікроелементних добрив – як комплексних, так і однокомпонентних. Для корегування збалансованості доступних елементів живлення він щотижня проводить листкову діагностику рослин і вносить необхідну кількість тих чи інших елементів листковим підживленням.
Ігноруючи ключовий закон землеробства – «закон мінімуму», наш агроном практично ніякої корекції системи живлення не виконує.
Наступний принцип агротехнології американця – це антистресові заходи. Саме успішне подолання стресів – це ключ для рекордного урожаю, вважає він. За малосприятливих погодно-кліматичних умов Південного Степу, при вирощуванні сої, як і інших культур, необхідно впливати на зменшення вологи на транспірацію. Адже відомо, що у посушливих умовах до 80% запасів рослина витрачає не продуктивно, а на своє охолодження. Непродуктивному використанню вологи рослинами може завадити внесення в листкових підживленнях амінокислот, таких як лізин, пролін, аланін, гістицид, глютамінова кислота, метіонін та ін.
А тепер щодо ефективності застосування мікроелементів для підживлення рослин. Наприклад, при вирощуванні сої сорту Тріада у господарстві Вінниччини урожайність склала 3,1 т/га проти 2,23 т/га на контролі або на 0,87 т/га. Затрати на мікродобрива склали 1200,00 грн./га, а дохід від приросту врожаю – 10266,00 грн./га. Окупність добрив 8,6 грн. на 1,00 грн. витрат. В ПП «Агропрогрес» (Бобровицький р-н, Чернігівська обл.) підживлення кукурудзи гібриду PR39H32 мікроелементами: бор – 163 г, мідь – 13 г, залізо – 15 г, марганець – 24 г, цинк – 115 г, молібден – 0,1 г та 980 г магнію і 1840 г сірки, забезпечило урожайність 124 ц/га проти 97 ц/га на контрольній площі. Витрати на мікродобрива склали 667,00 грн./га, а дохід від продажу приросту продукції – 10800,00 грн. або 16,2 грн. на 1,00 грн. витрат. Високу ефективність показує застосування мікродобрив і на інших культурах. Наприклад, на зернових колосових 6-10 ц/га, соняшнику на 4 ц/га тощо. Застосовання мікроелементного підживлення на виноградниках Запорізької, Миколаївської областей та АР Крим (2007-2008 рр.) показало наступні результати: сорт Молдова, урожайність без внесення мікроелементів 132 ц/га, з мікроелементами – 170,5 ц/га, приріст урожаю – 38,4 ц/га, чистий прибуток – 37900,00 грн./га; сорт Італія відповідно: 127,8 ц/га, 178 ц/га,+50,2 ц/га, 31630,00 грн./га.
Тож ліпше переймати досвід американців та дотримуватись букви «закону мінімуму», забезпечувати рослини збалансованим живленням із листковими внесеннями мікродобрив та антистресантів і не боятися «викидати на вітер» одну гривню аби цей «вітер» повернув Вам 10 грн. Очевидно, що тлумачення агронома щодо використання мікроелементів для підживлення сої не раціональне.
Іванчук М.Д., член-корр.МАККНС
