Чули, що озиму пшеницю можна сіяти з невеликою нормою висіву. А чи не втратимо врожай?
ФОП Сергій Пантелеєвич, Луганщина
Густота рослин озимої пшениці може бути різною. Досвідом багатьох поколінь землеробів для різних культур були встановлені оптимальні норми висіву. Площею живлення є певна частина поля з відповідним орним шаром. Оптимальною площею живлення буде така, яка забезпечить одержання максимального врожаю основної продукції певної культури при високій її якості та найменших витрат праці.
Вірно підібрана площа живлення рослин – це одне з найбільш важливих питань вирощування будь-якої сільськогосподарської культури. А від правильного його вирішення залежатимуть не тільки величина і якість врожаю, а також і можливості механізації та витрати праці на одиницю продукції.
Ще досвідом багатьох поколінь були встановлені оптимальні норми висіву насіння, відстань між рослинами при різних способах висіву, що відповідають місцевим умовам. Зміну продуктивності дехто пов’язував зі зміною умов зовнішнього середовища для їхнього росту і розвитку при збільшенні або зменшенні площі живлення. Затінення може спричинити ослаблення розвитку кореневої системи та зменшення асиміляційної поверхні. Зайве загущення призводить також до погіршення теплового та водного режимів.
Німецьким професором Е.Вольні встановлено, що на родючих грунтах норма висіву повинна бути нижчою, ніж на слабо окультурених. Інші дослідники дотримуються зворотнї думки, вважаючи, що родючі грунти можуть забезпечити більшу кількість рослин поживою. Академік Едельштейн запропонував розрізняти у площі живлення рослин дві її складові – об’єм грунту та об’єм повітряного середовища. Ідеальною є площа живлення рослин у вигляді кола. Чим більше площа живлення відхиляється від кола, тим нижчий врожай.
Ольга Бабаянц,
завідуюча відділом фітопатології та ентомології СГІ-НЦНС, докторка біол.наук, с.н.с.
