Як забезпечити високі врожаї та прибутковість вирощування культури
Господарство «Зернятко», яке розташоване на Чернігівщині, щороку висіває горох на площі не менше однієї тисячі гектарів, а це близько 12% у структурі посівних площ. Своїми думками щодо того, варто чи не варто вирощувати горох, відверто поділився співвласник господарства Сергій В’ялий.
– Якщо поставити в пріоритеті економічні чинники, то виникає питання: чи варто звертати увагу на цю культуру? Горох ми почали вирощувати у своєму господарстві сім років тому. На той час вартість однієї тонни вирощеної продукції становила 300 у.о., а наразі агровиробникам з «натяжкою» пропонують 230-250 у.о. Падіння ціни спричинила світова кон’юнктура ринку. Основним споживачем українського гороху свого часу була Індія, та через деякий час ця країна на імпортний горох ввела 50% мито.
На мою думку, такі цінові коливання спостерігаються не вперше і, можливо, скоро на ринку гороху відбудуться переформатування – й ціна знову зросте, адже така ситуація вже повторювалася. Коли господарство в середньому отримувало гороху 4 т/га «на круг», і ціна реалізації була на рівні 280-300 доларів за тонну, то він був однією з найприбутковіших культур. Залежно від року, горох давав 500-600 у.о. чистого прибутку з одного гектара. На сьогодні, на жаль, цей показник на рівні 200-250 доларів або і нижче. У зв’язку зі зниженням прибутковості, дехто з сільгоспвиробників заявляє про відмову вирощувати цю прекрасну культуру в подальшому. Ми в господарстві цього не плануємо, адже горох є одним з найкращих попередників під озиму пшеницю, якої висіваємо у господарстві на площі близько 2 тис. га. Тому для озимої пшениці у нас є три попередники: горох, пивоварний ячмінь та соняшник.
Якщо порівнювати урожайність озимої пшениці залежно від цих попередників, то лише завдяки гороху середній приріст урожайності в нашому господарстві може дорівнювати 1-2 тонни на гектар, порівняно з іншими. Тому оцінюючи економічну ефективність вирощування гороху, обов’язково треба враховувати цей фактор – і тоді ситуація виглядає набагато краще.
Обробіток: поле має бути рівним
Оскільки у ДП «Зернятко» засівають чималу площу кукурудзою, то ця культура є одним з основних попередників для гороху. Притому, за словами співвласника, одним з найскладніших. Це спричинено пізнім збиранням культури, а також великою кількістю післяжнивних решток, що залишаються на поверхні поля після збирання.
Для гороху дуже важливо якісно провести як основний, так і передпосівний обробітки ґрунту. Поверхня поля має бути ідеально вирівняною.
Через різні погодно-кліматичні умови культура може частково або повністю вилягати перед самим збиранням. Збирання полеглого гороху на невирівняній площі, як правило, супроводжується великими втратами урожаю. За вирівняної поверхні поля, жатку комбайна можна опустити якомога нижче, цим самим запобігши надмірним втратам.
Підготовку ґрунту для гороху в господарстві проводять двома способами.
Перший – зяблева оранка з передплужниками. Саме вона дає змогу якісно загорнути післяжнивні рештки. Після оранки, восени, також проводять культивацію або дискування на глибину 10–12 см. Навесні за такого способу обробітку ґрунту передпосівну культивацію не виконують, а відразу висівають посівним комплексом «Солітер». Другий спосіб включає дворазове дискування. Перше на глибину 22 см, друге – 10 см.
Система живлення: акцент на КАС
У господарстві під основний обробіток ґрунту вносять складні добрива у вигляді нітроамофоски NPK 16:16:16 або 8:19:29 у нормі 200 кг/га. Підвищену норму калію аргументують недостатнім вмістом цього елемента у ґрунтах. Навесні перед сівбою обприскувачем вносять КАС у нормі 100 кг/га. Така норма компенсує вільний азот, який потрібен ґрунтовим бактеріям для розкладання післяжнивних решток кукурудзи, а також забезпечує добрий старт культури.
У ДП «Зернятко» проводили виробничі досліди з внесенням КАС. На тій площі, де суміш не вносили, рослини гороху розвивалися нерівномірно та дещо відставали в рості порівняно з тими, які росли на удобреній ділянці. Тому внесення КАС є обов’язковим в технології вирощування.
Позакореневі підживлення гороху в господарстві не практикують, оскільки відпрацьованої базової технології достатньо для того, аби отримувати урожаї на рівні 4 т/га. Також важливими є деякі моменти внесення добрив. Зокрема, нітроамофоску вносять після культурної оранки (перед дискуванням чи культивацією), оскільки вона спричиняє глибоке загортання добрив (до 27 см). Тож такий шар ґрунту залишатиметься без удобрення. А допоки коренева система гороху дотягнеться до поживи, то вже настане час збирання урожаю. У разі, коли замість оранки виконують дворазове дискування, добрива вносять після першого проходу дисків.
Вибір сорту: німецький акцент
У господарстві тестують багато сортів. Найкраще себе показали у виробничих посівах сорти німецької селекції: Мадонна, Астронавт, Саламанка та ін. За словами Сергія В’ялого, щороку випробовують нові сорти. «Всі вони в період вегетації ніби інколи мають кращий розвиток, більшу вегетативну масу з насичено-зеленим кольором, а перед збиранням новинки то вилягають, то виявляються менш стійкими до розтріскування, а ці показники є одними з найважливіших у технології вирощування», – говорить пан Сергій.
Також пробували вирощувати для порівняння і вітчизняні сорти гороху, проте за однакових умов вирощування, на жаль, «наші» сорти забезпечували нижчу врожайність. Варто також відмітити, що основними перевагами європейської селекції є більша стійкість до вилягання та розтріскування. «Адже якщо ви милуєтеся тим, що під час вегетації потенціал новинок вищий порівняно з іншими сортами, то це ще не означає, що ви можете зібрати його більше», – веде мову засновник.
Ранній висів для гороху є дуже важливим, адже його потрібно висівати як яру ранню культуру.
Висів здійснюють за першої ж нагоди увійти в поле технікою. Норма висіву становить 0,9–1 млн схожого насіння на гектар (300–330 кг/га) з міжряддям 12–15 см. Деякі практики висівають горох із загущенням – 1,3 млн шт./га. Цього не варто робити, оскільки така норма може призвести до витягування і вилягання культури.
Захист культури: класичний підхід
Перед сівбою в ДП «Зернятко» насіння протруюють фунгіцидним та інсектицидним протруйником Максим ХL з додаванням імідаклоприду.
У контролі бур’янів базовим є гербіцид Пульсар у нормі 1,0 л/га. Зазвичай разового внесення гербіциду достатньо для того, аби на 80% забезпечити чистоту поля. Гербіцид вносять у фазі 3–5 справжніх листків.
«Цей препарат діє і як ґрунтовий, і як страховий. Проте внесення його слід проводити у стадії до 3–5 листків у культури, оскільки гербіцид «не любить» перерослих бур’янів, особливо лободи. Далі, залежно від ситуації, наприклад проти однорічних злакових, можемо застосовувати Фюзілад Форте (1,0 л/га). Якщо ж Пульсар «пропустив» частину лободи, а це може трапитися у разі, коли на поверхні поля були заморозки, то її можна знищити Агрітоксом (0,5 л/га) або ж Базаграном (2,5 л/га).
Загалом проблему забур’яненості на горосі бажано вирішити до фази 20 см у культури, оскільки пізніші терміни застосування гербіцидів сильно пригнічують рослини», – розповідає Сергій В’ялий.
Проти основних хвороб по вегетації застосовують Абакус у мінімально рекомендованій нормі – 1,2 л/га, якщо ж вносити Амістар, то норма теж має бути мінімальною – 0,4 л/га. Фунгіциди застосовують перед цвітінням культури.
Як правило, фунгіцидне внесення поєднують з першим інсектицидним, у цей час може цвісти близько 10% рослин на полі. Із шкідників насамперед потрібно контролювати зерноїда горохового (брухус). Адже насіння гороху, яке йде на експорт, не має бути ушкоджене цим шкідником, і ці вимоги чітко прописані в ДСТУ. Класика боротьби з брухусом передбачає дворазове застосування інсектициду.
За першого внесення в господарстві використовують Коннект (0,5 л/га), за другого – Фастак у нормі 0,15 л/га. Друге інсектицидне внесення виконують через 10 днів після першого, за такої схеми в господарстві повністю зачищають посіви гороху від брухуса та інших шкідників. Утім, інколи достатньо лише одного інсектицидного внесення, щоб побороти цього шкідника.
«Проте, коли маєш експортні контракти на продаж, не варто ризикувати додатковими мінімальними витратами, і все ж таки провести друге інсектицидне обприскування», – резюмує співвласник ДП «Зернятко».
Десикація має сенс
На цьому операції із захистом культури закінчуються і всі чекають на достигання. Але, на жаль, проблеми ще можуть виникнути. Горох – культура, в якої розтягнутий період цвітіння, тобто він триває до 3-х тижнів, відповідно, і достигання відбувається теж нерівномірно.
В господарстві орієнтуються на достигання нижнього та середнього ярусів, оскільки вони є найпродуктивнішими. В цей час погодно-кліматичні умови можуть бути різні (дощова погода або посуха). Тому в господарстві перед збиранням, а саме за побуріння не менше 70% рослин, проводять десикацію культури препаратом Реглон (2-2,5 л/га).
Через 5–6 днів за вологості насіння 14–16% розпочинають збирання врожаю прямим комбайнуванням. Якщо рослини не полегли, то у такому разі, порівняно зі збиранням зернових, воно відбувається в 1,5 рази швидше. За полеглих посівів процес збирання є досить затяжним та трудомістким, до того із більшими втратами.
Отож, попри всі складнощі в технології вирощування і зниження світових цін, горох збереже свої позиції в Україні та виправдає докладені зусилля.
Сергій Іваненко
