Біодеструктори чи гумати: що розкладає рослинні рештки?

У минулому випуску «Агро1» наших читачів зацікавила стаття агротехнолога-консультанта ТОВ «Південьнасіньсервіс» М.Д. Іванчука «Відповідь читачеві», присвячена проблемі використання рослинних рештків. Наш кореспондент продовжив розмову з автором статті, в основою якої стали нові запитання читачів.

Кор.: Миколо Дмитровичу, Ви у відповіді читачеві наголошували, що дехто помилково вважає деструкторами соломи гумати, проте у своїх зверненнях до редакції читачі з таким тлумаченням не згодні. То що ж розкладає солому: біологічні мікробні препарати чи гумати?

М.Д.: Спробуємо більш детально розібратися у цьому питанні, але спочатку з´ясуємо, що таке гумати, біодеструктори і рослинні рештки.

Гумати – це солі гумінових кислот натрію, калію або амонію. Їх отримують у процесі витяжки кислотних залишків сильними лугами (Na, K чи NH4) з органічних речовин, де вони утворились (торф, буре вугілля та ін.).

Біодеструктори – мікробні препарати для обробітку рослинних решток. Рослинні рештки – солома зернових, технічних та інших культур, що лишається на полях після збирання врожаю. Цінність решток підтверджена багатьма попередніми публікаціями, але саме біодеструктори призначені для отримання максимальної вигоди від них. Солома решток – прекрасна їжа для мікробів, та найголовніше – саме з рослинних решток мікроорганізми утворюють гумус у ґрунті! Гумус чи гумусові речовини складаються з гумінових кислот, фульвокислот та гумінів (ті ж кислоти, але міцно зв’язані мінералами ґрунту). Саме на переробку рослинних решток у гумусові речовини спрямована перша дія біодеструкторів. Вона базується на фундаментальній властивості мікроорганізмів за допомогою своїх ферментів розкладати високомолекулярні речовини соломи, зокрема навіть такі стійки до деструкції, як целюлоза та лігнін до простих мінеральних сполук, що можуть засвоюватися рослинами. У процесі розкладання утворюються напівпродукти та запасається енергія, що витрачаються для побудови тіл мікроорганізмів і гумусових речовин. Таким чином гумати утворюються природно! Але це тільки одна корисна дія біодеструктора.

Друга, не менш важлива, – контроль за кількістю патогенних мікроорганізмів на рослинних рештках та в ґрунті. Гумати, отримані штучно, такою дією не володіють.

Та головне – гумати нічого не розкладають, тобто не виконують ролі деструкторів, вони можуть слугувати тільки живленням для рослин і мікроорганізмів, при цьому не тільки корисних!

Чи впливають гумати на процес розкладання рослинних решток? Звісно впливають, але опосередковано. Гумусові речовини з глинистою фракцією ґрунту утворюють гуміново-глинисті комплекси, які забезпечують високу структурну стійкість ґрунту, поліпшують вологозабезпечення, газообмін, що створює сприятливі умови для більш активної діяльності ґрунтових мікроорганізмів.

Примітивно кажучи, мікроорганізми і гумати можна порівняти з коровою і хлівом. Корова без хліва при забезпеченні їжею дає молоко, але найкращій хлів без корови молока не дасть. Проте корова у комфортному хліві матиме вищу продуктивність. Тож, якщо хочете мати високі надої, то купуйте корову і утримуйте її в комфортних умовах.

А якщо хочете отримати високу ефективність від розкладання рослинних решток, то використовуйте біологічний деструктор з додаванням гуматів.

А тепер щодо корів. Кожному відомо, що при однаковому догляді більший удій матиме племінна корова порівняно, наприклад, з червоною степовою породою. Для високопродуктивної ферми потрібно мати добре племінне поголів’я, як, наприклад, в Ізраїлі з удоями понад 12 т молока в рік від корови, а не 3-3,5 т як в степу України. Отож, як корови бувають різні, так і деструктори можуть дуже відрізнятись між собою і у більшій мірі це залежить від видового складу мікроорганізмів.

Давайте умовно заглянемо у ґрунт, ближче познайомимось з невидимими мешканцями цього загадкового та не зовсім вивченого світу, щоб відчути бурхливе життя мікроорганізмів як і людей на землі: і дружнє сусідство і війни, і активні і пасивні люди, і альтруїсти, і егоїсти, і друзі, і вороги. Подібне життя вирує і у ґрунті, де співіснують різні види мікроорганізмів – корисні, шкідливі, патогенні на одній території, і отримують від цього життєво необхідні переваги. Це явище називається коменсалізмом. Більшість мікроорганізмів не можуть жити в ізоляції, а живуть разом з іншими і часто дуже вразливі без сусідів. Лише 1% мікроорганізмів може існувати самостійно. Як і люди, мікроорганізми живуть за своїми правилами і у конкурентному середовищі ґрунту контролюють поширення «сусідів», завдяки продукуванню специфічних антибіотиків. Тобто, аборигенні ґрунтові мікроорганізми підтримують свій видовий склад. Звідси можна зробити висновок, що створюючи умови для активного розмноження та життєдіяльності мікроорганізмів, ми збільшуємо концентрацію усього складу біоконсорціуму, підвищуючи його біоактивність. Це відбувається при внесенні мінерального азоту, гуматів, різних біостимуляторів тощо.

Наведу деякі лабораторні дослідження ґрунту на вміст грибів.

Всього грибів 69,8 тис/г ґрунту, у тому числі патогенів – 48,9 тис/г ґрунту, або 70% загальної кількості. Сапротрофи – корисні організми, що руйнують залишки мертвих тварин чи рослин, абсорбуючи рослинні органічні сполуки, – 20,9 тис/г ґрунту або 30%. Серед всього складу грибів 10,5 тис/г ґрунту або 15% – це гриби антагоністи і 59,3 тис/г ґрунту або 85% – токсиноутворюючі гриби. Отже, ґрунтовий склад грибів характеризується високою патогенно токсичною зараженістю ґрунту, що впливає на поширення хвороб рослин. Активізуючи життєдіяльність існуючого складу грибів і розкладання решток, ми провокуємо високе патогенне і токсичне навантаження на ґрунт, а водночас і на рослину.

А чи можемо ми вплинути на зміну існуючого складу грибів у ґрунті і завдяки чому? Очевидно, для цього збільшити кількість антипатогенних мікроорганізмів, сапрофітів і підвищити їх біоактивність. Тобто, підібрати спеціальний склад мікроорганізмів і підсилити їх до існуючого консорціуму, при цьому слід врахувати, що окремо взятий вид мікроорганізмів в існуючий стабільний мікроконсорціум може бути «вороже» сприйнятий аборигенами, або обмежений його активністю. Теж саме відбувається, коли ми вносимо комплекс мікроорганізмів, не пов’язаних між собою. Тож для регуляції видового складу із збільшенням чисельності бажаних мікроорганізмів, їх потрібно вносити в заздалегідь створеному препараті у процесі компенсаційної ферментації. Це можливо на сучасному підприємстві з високими технологіями на кшталт виробничої і науково-лабораторної бази компанії «БТУ-Центр» за участі провідних вчених мікробіологів, що працюють у ньому.

А тепер повернемось до того, які зміни сталися у ґрунті після застосування біодеструктора Екостерн компанії «БТУ-Центр». Всього грибів 62,5 тис/г ґрунту, у тому числі патогенних 3,5 тис/г ґрунту або 5,6% проти 70% необробленому зразку, сапротрофних (корисних) видів 59,0 тис/г ґрунту або 94,4%. Грибів-антагоністів збільшилось на 1,7%. А токсиноутворюючих (шкідливих) грибів зменшилось з 85 до 27,8%. Слід пам’ятати, що неможливо створити якісний біологічний деструктор у простій ванні, якщо вона має великий розмір. Тож незайве цікавитись, на якій виробничій базі виробляється той чи інший продукт. Якщо для високого надою молока потрібно мати племінну корову у комфортному хліві, то для ефективного розкладання рослинних решток потрібно їх обробляти селекційними мікроорганізмами з додаванням гуматів.

Використані матеріали:

1. Д.М. Прянишніков «Вибрані твори», т 1, стор. 213-224;
2. «Агрінос»: Концепт застосування мікробного консорціуму для покращення живлення рослин.
3. «БТУ–Центр»: Відродження родючості ґрунтів.