Сільське господарство виявилося єдиною галуззю, яка змогла вистояти і нормально функціонувати в умовах епідемії коронавірусу. Аграрії активно розпочали посівну, попри колосальні фінансові та економічні проблеми в країні. «Сидіти вдома», як закликав президент України, селяни не могли фізично. Адже від їх ефективної роботи залежить, чи буде забезпечена країна харчами, а також валютою. Напружено працюючи, більшість господарств найшли змогу провести максимальні профілактичні заходи, щоб захистити своїх робітників від смертельної хвороби. Але набагато більше людей на землі непокоїть не сам вірус, а його економічні наслідки.
Вірусний джокер сплутав карти
Сільське господарство, як і вся економіка України, опинилося у кризових умовах. Розповсюдження по країні епідемії коронавірусу та запровадження карантину негативно вплинуло на заробітки фермерів та агрокомпаній. Водночас, загальний стан збитків не такий колосальний, як у промисловості, а особливо, у торгівлі та сервісі. Якщо в 2019 році сільське господарство майже не росло (+1% за 2019 рік), а торгівля була лідером економічного зростання (+11%), то цього року напевно АПК стане чи не єдиною галуззю, яка не падала на тлі інших сфер економіки.
Тим не менш, загальні виклики перед АПК доволі великі, що не може не відбитися на настроях аграріїв. Представники АПК побоюються, що влада обмежить всю господарську діяльність чи суттєво її обмежить. Уряд вже обмежив або зупинив пасажирський транспортний потік між областями, відтепер є загроза, що до пасажирських обмежень долучаться і вантажні. Насамперед, це стосується експортних операцій. Є серйозне побоювання, що влада заборонить чи обмежить вивіз борошна, молока та інших продуктових товарів через загрозу їхнього дефіциту в Україні.
Спілка борошномелів України вже виступила із заявою проти запровадження обмежень на вивіз борошна з країни, прогнозуючи, що Україна втратить ринки внаслідок цієї заборони.
«На нашу думку, такі заходи є необґрунтованими і завдадуть нищівного удару по переробним підприємствам, але жодним чином не поліпшать продовольчу безпеку в країні», – вважає голова правління Спілки Родіон Рибчинський. За його словами, за останні 5 років спостерігається стійка тенденція до зниження внутрішнього споживання борошна в Україні.
Тому, для більшості борошномельних підприємств експорт борошна, який прогнозується в поточному маркетинговому році на рівні 350 тис. тонн, є єдиним фактором розвитку.
Є також загроза державних обмежень на експорт курятини, молока та молочних продуктів, овочів та фруктів внаслідок коронавірусної паніки. І хоча чиновники запевняють, що митних обмежень не планується, це не заспокоює аграріїв. Загалом, на думку експертів, попит як на зерно, так і на продукцію інших країн в найближчі місяці буде падати, тож ціна поступово зменшуватиметься. На коронавірусну істерику в березні вже відреагував фондовий ринок, і зокрема, акції відомих українських агрокомпаній впали на європейських біржах.
Пшениця на Чиказькій біржі наприкінці березня продавалася по 180-200 доларів за тонну. Це приблизно така ж ціна, як і до обвалу ринків на початку березня, коли пшениця котирувалася на рівні 187 доларів за тонну.
Але наприкінці січня пшениця продавалася значно дорожче – за майже 210 доларів за тонну. Мінус 10 доларів на кожній тонні – це майже 140 млн доларів недоотриманої валютної виручки для АПК.
Дуже складна ситуація з попитом на інші зернові. «Угод по кукурудзі дуже мало. Незважаючи на зниження цін на ринках, попит зараз практично відсутній», – відзначають трейдери, щоправда, вони сподіваються, що у квітні-травні попит на кукурудзу та інші зернові пожвавішає.
Покупці зорієнтуються з ціною, водночас, аграріям треба заготовляти корми для худоби, тож попит на фуражні культури буде рости. Скоріш за все, запрацюють державні програми із закупівлі імпортної пшениці з боку Китаю, Єгипту та інших країн. Тож без заробітків аграрії не залишаться.
Ресурсів обмаль, а кадрів вдосталь
В цих умовах аграріям доводиться проводити посівну кампанію. А до неї підготуватися змогли далеко не всі. Частина господарств не встигла купити засоби захисту рослин, а під час карантину митниця тимчасово заблокувала імпорт ЗЗР. Європейська бізнес-асоціація виступила із заявою до уряду з проханнями внести зміни до постанови аби уникнути дефіциту ветпрепаратів, ЗЗР, насіння та кормів для тварин. Кабмін почав змінювати поправки до закону про карантин, але процес затягнувся. Врешті-решт, поки уряд таки змінив свою постанову, імпортери не змогли завезти достатньо продукції для забезпечення аграріїв потрібними речовинами. Митники на місці самовільно вирішують пропускати чи ні цю продукцію, тож на кордоні процвітає сірий імпорт та контрабанда ЗЗР, кормів та ветпрепаратів, а офіційні постачальники зазнають збитків. Станом на початок квітня понад половина продукції постачається нелегально.
Аграрії мають проблеми з постачанням не лише ЗЗР, медпрепаратів та кормів, але й навіть сільгосптехніки. Через карантин відбулося зниження пропозиції, оскільки виробники закрили заводи на карантин, а імпортери мають мінімальні запаси готової продукції. Оскільки дилерські склади в Україні невеликі та всі звикли «торгувати з коліс», то в Україні стало не вистачати нової техніки, особливо в сфері дешевого сегменту.
За словами продавців сільгосптехніки, останні 6 місяців попит на нову техніку сильно впав через очікування ринку землі. Аграрії притримували гроші для викупу орендованої землі, тож на техніку грошей не вистачало. Як наслідок, через брак попиту продавці скорочували пропозицію на складах. Пізніше виявилося, що ринок землі залишається туманним, а купувати техніку таки потрібно, а її мало. Тепер купити будь-яку техніку «з коліс» нелегко, оскільки в більшості європейських виробників сільгосптехніки процес «виробництво-доставка-розмитнення-поставка» займає 2-3 тижні. У сезон весняної посівної заплановано виготовити чимало техніки, а терміни її виробництва заводи перенесли на невизначений час, тож вільного «заліза» вони не матимуть.
Та попри всі проблеми, аграрії змогли доволі успішно провести посівну, яка цього року подорожчала для них на 5-8% через зростання курсу долара.
Одним з позитивних моментів для весняних та літніх робіт є відсутність дефіциту робочої сили, як було у минулі роки. У зв’язку зі складнощами з перетином кордону українські робітники змушені повертатися додому та знаходити роботу у себе в селі. Тому аграрії наразі займаються підбором цінних кадрів, бо назад приїхали досвідчені садівники, комбайнери, трактористи та агрономи, знайомі на практиці з європейським досвідом роботи. Кадри – цінний козир у сільськогосподарській роботі.
Зворотня сторона карантину
І це не єдині плюси складної ситуації, що склалася в країні і світі. Карантин викликає неабиякий попит на продукти харчування на внутрішньому ринку. Населення масово скупляє всі харчі, тож у аграріїв роботи вистачає. Звичайно, це призводить до зростання цін на продукти, адже аграрії не завжди справляються зі стрімким попитом. Станом на кінець березня ціни на гуртовому ринку «Шувар» на товари борщового набору підскочили на 6-20%, а такі товари як корінь імбиру – на 90%, лук салатний – на 50%.
Це дало змогу деяким продуктовим мережам, зокрема «АТБ», заявити про підвищення цін на 15-20% під приводом того, що постачальники та виробники виставляють нові розцінки. «Продукти так званого борщового набору (картопля, капуста, цибуля, морква) подорожчали на 35-128%, цукор на 8%, макаронні вироби на 9,5%, пшенична крупа на 11%, гречка на 51%, борошно на 5%, яйця на 6%. Підвищення вартості товарів постачальники пояснюють значним зростанням витрат виробництва, пов’язаних з прийнятими карантинними заходами», – зазначили в мережі «АТБ».
«По більшості харчової продукції складських запасів вистачить на кілька місяців. Це як раз той випадок, коли роздріб намагається видати бажане за дійсне. Всі гроші зараз пішли в продуктовий ритейл, у мереж зростає попит і вони по максиму намагаються цим скористатися», – говорить голова Асоціації постачальників продуктових мереж Олексій Дорошенко.
Найбільше на ціни на ту ж гречку впливають не тільки карантин, але й курс долару та поганий врожай минулого року. «Торік був досить невисокий врожай по гречці, тому ми вже з кінця літа почали імпортувати гречку, великі обсяги заходили з Росії. Там зараз теж пішло зростання цін на 15-20%, і торговцями зайнялася Антимонопольна служба. По-друге, позначився ціновий ажіотаж – люди запасаються гречкою і цим користуються продавці», – відзначає Дорошенко.
Зараз долар підскочив, імпорт став значно дорожчим, ростуть витрати, ростуть і ціни. Імпортом вже не перекриєш дефіцит, бо він стає неконкурентоспроможним. Від зростання цін виграють постачальники, перекупники, роздрібні мережі, але не аграрії, яким треба не цінові гойдалки, а стабільний попит.
Протягом березня долар підскочив з 24 грн до 28,5 грн, тож не дивно, що статки аграріїв, орієнтованих на експорт значно виросли і навіть компенсували зниження світових цін.
«Поступове ослаблення гривні в подальшому буде сприяти відновленню привабливості експорту молочної продукції і може підтримати валютні надходження в країну і попит на молоко-сировину. Однак, з іншого боку, ситуація в даний час виглядає важкопрогнозованою і вона буде залежати від масштабів захворюваності та ступеня впровадження жорстких обмежувальних заходів», – підсумували в прес-службі Асоціації виробників молока (АВМ).
Другий фактор – це компенсаційні заходи з боку держави. Прийнятий Верховною Радою України закон про ослаблення податкового законодавства у зв’язку з коронавірусом звільнив аграріїв від податку на землю та орендної плати за державні землі на 2 місяці, завдяки цьому сільськогосподарські товаровиробники зможуть заощадити 486 млн грн.
Сподіваючись на краще, готуємось до гіршого
Але ці плюси не дуже радують аграрія. Ажіотажний попит на внутрішньому ринку може швидко насичитися і змінитися повним штилем. У людей просто не буде грошей купувати продукти про запас. Так само можуть впасти і зовнішні ринки.
Непокоїть аграріїв і епідеміологічна ситуація. Стан медичного забезпечення на селі дуже низький, а масові хвороби внаслідок епідемії можуть завдати АПК нищівного удару, якщо коронавірус не вдасться подолати.
Аграрії проводять нині з владою власні програми з убезпечення населених пунктів, але вони носять не системний характер. Село залишається незахищеним від епідемії, і його поки рятує відносна малонаселеність.
Компенсаційні заходи з боку держави поки мають запізнілий та обмежений характер. Звільнення від земельного податку та плати за оренду державної землі – це більше користь для великих господарств, ніж для фермерів. Водночас, це удар по місцевих бюджетах, адже для селищних рад земельний податок – це основне податкове джерело.
Малі господарства могли б врятувати дешеві кредити та дотації на закупівлю техніки, однак уряд нічого не зробив для допомоги фермерам та дрібним господарям. Тому селянин, як і раніше, залишається з глобальними викликами сам на сам.
Сергій Чигир
