Яка роль у сценарії розвитку людства відводиться Україні
Які глобальні зміни чекають на людство та зокрема на нас, українців. Яким у недалекому майбутньому буде агросектор, продовольча сфера та раціон харчування, як нагодувати 10 млрд населення планети? Чи може Україна у вірогідному сценарії майтутнього зіграти свою роль. Розібратися в деталях нам допоміг український футуролог. Знайомтеся, Андрій Длігач – футуролог, розробник національної економічної стратегії України, у т.ч. аграрної стратегії. Близько 25 років допомагає аграрним компаніям, і не лише їм, розробляти стратегію розвитку. То ж він має певне уявлення, яким буде наш світ у найближчі роки.
Гонитва за протеїном
Населення планети постійно потребує продуктів харчування. Яким би це огидним не було або не звучало, майбутня їжа людства матиме такий вигляд (див. фото). Варто зазначити, що альтернативні протеїни – це наше майбутнє. Також рослинництво, яким займаються аграрії, це теж майбутнє, а от щодо майбутнього тваринництва – воно під великим знаком питання. Що з ним буде? Вже нині багато науковців світу переконані, що така тварина, як корова, є найгіршим способом перетворення зеленої маси на протеїн. Адже вона споживає 14 г зеленої маси, аби виробити 1 г білка, тоді як комахи – лише 2 г . Також комахи на вироблення протеїну потребують у 15 разів менше площі порівняно до корів, у 40 разів менше води і т.д. Є ще багато інших показників, які свідчать не на користь тваринництва. Хоча наразі це викликає у всіх подив, але в майбутньому представникам аграрного сектору, зокрема й українського, слід замислитися над тим, яким чином ми вплинемо на ключові виклики, які виникнуть у недалекому майбутньому.
Водний голод
В Україні за останні 15 років запаси питної води зменшилися вдвічі, це вже можна навіть візуально спостерігати, оскільки щороку багато невеликих річок просто висихають, а південні регіони взагалі постійно потерпають від дефіциту вологи. Якщо сьогодні не почати протидіяти цьому, то вже за 10 років Україна може втратити південну частину країни, тобто вона стане непридатною для ведення сільського господарства. До того ж за останні 15 років субтропічний клімат змістився на 270 км на північ України.
Сировинна місія?
Розробляючи національну економічну стратегію, спеціаліст також спробував переосмислити й аграрний сектор України, і стало зрозуміло, що лише говорити про нього – це вже вчорашній день. Адже ми маємо вже сьогодні думати про ФУД-сектор, оскільки надто сильна концентрація на аграрному секторі призводить до того, що Україна на світовому ринку є лише постачальником сировини для інших країн. Наразі ми є одним з найбільших у світі постачальників сої, а ЄС – найбільшим постачальником соєвої олії у світі. Приміром, Україна продає у Білорусь яблука, а потім закуповує там яблучний сік. І аналогічна ситуація з багатьма продуктами. Навіть в ІТ-індустрії Україна перетворилася на сировинний придаток, тобто аналогічна ситуація вже склалася не лише в металургії та аграрному секторі.
Орієнтація на фуд-сектор
Ми продаємо «сирі мізки», час людей, замість того, щоб продавати готовий продукт. Отже, ключ до успіху української економічної стратегії, в т.ч. й сільського господарства – орієнтація з агро на фуд-сектор.
Слід зосередитися на тому, аби додану вартість залишати в країні, стимулювати розвиток переробних підприємств, і саме на ці важливі моменти потрібно робити ключовий акцент, причому як у великих, так і малих господарствах. Також у стратегії прописані стимули для аграрних кооперативів, фінансування. І перша ластівка, яка дає цьому сигнал – ринок землі в Україні, що багатьом не зовсім подобається. Але як економіст та футуролог пан Андрій запевняє, що відсутність ринку землі – це один з тих чинників, який затримує просування в майбутнє.
Земля як інструмент
Адже 75% власників землі на поточний момент в Україні мають вік 55+. І чекати на те, що вони створюватимуть аграрні підприємства чи фермерські господарства ми не можемо, але і залишати ситуацію в такому вигляді, як вона є – теж не варто. Тому ключова аграрна реформа має забезпечити людям можливість бути справжніми власниками землі. Оскільки справжня власність є основним інструментом економічного розвитку. Також одним зі стримуючих факторів розвитку є зовсім не держава, а наші моделі мислення. Наше патерналістське мислення – це спроможність брати на себе відповідальність за свою пенсію, землю, бізнес, освіту дітей і т.д. Усе це призвело до того, що ми, на відміну від Польщі, Угорщини та низки інших країн, розвиваємося вкрай повільно.
Вчитися ефективності
Розглянемо такі фактори, як ефективність і час та те, як вони пов’язані між собою. Що таке мислення? Це наша спроможність відірватися від шаблонів, які нам були закладені в новій українській школі? Ні, адже наразі немає нової української школи. Ми маємо застарілу школу із застарілим мисленням вчителів та такими ж підручниками. Що ж відбувається з ефективністю? З часом людина відчуває безсилля, бо ефективність починає знижуватися. Начебто та робота, яку ви робили досі, стає менш ефективною. На що звикло старше покоління спиратися в житті? Раніше з самого дитинства нам закладали в свідомість безглузді, як виявилося з часом, радянські приказки та прислів’я на кшталт – «терпение и труд все перетрут», «ты должен побороться за честь школы». Утім, усе це повний абсурд, який слід повністю і безжально викорінити. Адже такі твердження не можуть існувати в сучасній країні, яка прагне розвитку.
Краще думати
Якщо ми не можемо збільшувати кількість зусиль, то потрібно краще думати. У разі, коли щось не виходить, варто більше прагнути, більше старатися, вкладати більше ресурсів, витрачати більше часу на роботу. Коли в певній ситуації ви витрачаєте лише більше часу, не докладаючи зусиль – ви рухаєтеся не у тому напрямі. Бувають ситуації, що ефективність начебто збільшилася, ви напрацювали певний алгоритм дій, утім, варто лише трохи пригальмувати з ефективністю (відпустка чи інші невідкладні справи), весь злагоджений механізм починає руйнуватися. Тому ви продовжуєте працювати і вдень, і вночі, постійно думаєте про бізнес, і в цьому здавалося б наша сила. Але, насправді, коли ви перебуваєте у глибокій депресії чи вас турбують інші питання, це свідчить про те, що наше бачення попередньої картинки світу (назвемо її Альфа) не відповідає дійсності та тому, що насправді відбувається у світі.
Попит у людях
На вашу думку, збільшення кількості роботизованої техніки призведе до того, що люди менше стануть затребуваними в роботі? Так, роботи заміщують людей, вони багато ефективніші за них. Навіть той же ШІ замінює бухгалтерів і тих же агрономів. Але на практиці все відбувається трохи по-іншому – зростання кількості роботів чи використання ШІ в аграрному чи будь-якому іншому секторі сумарно збільшує попит у людях. Лише одна роботизована позиція потребує певну кількість спеціалістів, приміром, у сервісному обслуговуванні, комунікаційних та інших сферах, які стають більш затребуваними. Статистика в аграрному секторі свідчить те саме, тобто попит у сервісних спеціалістах лише зростатиме.
Фактор росту
Власне, хто заробляє більше – чоловіки чи жінки? Дослідження показали доволі цікаві дані. Виявляється, що чоловіки заробляють більше жінок. Але коли провели детальніші дослідження у 4-х країнах, то з’ясувалося, що рівень заробітної плати залежить не від статі людини, а від її зросту. Люди менші на зріст заробляють менше, відповідно, вищі – більше. Жінки та чоловіки однакового середнього зросту мають однакову середню заробітну плату. Можливо нам потрібно підтримувати не векторний, а ростовий баланс? Такий собі жарт.
За що дають гроші
А чи знаєте ви, під які відсотки африканські країни залучають кредити? Виявляється, Нігерія залучає кредитні кошти під 3%, Гана – під 2%, Танзанія – під 4%, а Україна – під 8%. То хто є африканською країною? Українське національне багатство в сумарному еквіваленті (чорноземи, металургія, транспортна система) вартує близько 1 трлн дол. Як вважаєте, багато це чи мало? Для порівняння, 5-мільйонна Норвегія накопичила лише у свій пенсійний фонд 1 трлн дол. І ця країна могла б повністю купити Україну та з дисконтом отримати й Молдову. Нині у світі грошей повно. Так званих зайвих грошей – на рівні 20 трлн дол. Чому їх не дають Україні? Для того, аби побудувати у нас Сінгапур, потрібно лише 250 млрд дол. Тож чому ми не отримуємо цих коштів? Бо, можливо, ми не зовсім добре розуміємо, як влаштований сучасний світ. А влаштований він інакше і зовсім не так, як ми звикли. У світі цінують довіру, інституції й цікаві проєкти. На жаль, поки ми не викликаємо довіри та нецікаві світові.
Альтернативна їжа
Людство і люди змінюються. Чи будемо ми за 20 років мати людину, яка вживатиме їжу внутрішньосудинно? Адже тією їжею, яку нині споживаємо, ми не зможемо через 20 років нагодувати африканське населення. Насправді розвиток людства рухатиметься не таким чином. Людство рухатиметься у бік більш свідомого споживання їжі, і це стане неочікуваним для нас. Нині щорічно 20,5 мрлд дол. інвестують у розвиток стартапів штучного м’яса, 2 млрд – у розвиток рослинного м’яса, 2,1 млрд – у рослинне молоко. До речі, якихось 5 років тому українські кав’ярні мали лише 2% альтернативного молока, нині капучино на соєвому молоці стає вже традицією. Сьогодні понад 90% кав’ярень уже готують напої на альтернативному молоці.
Новаторство на марші
Також торік було інвестовано 500 млн дол. у розвиток стартапів, які виготовлятимуть харчі з комах. Україна на порозі цих змін, і розпочнуться вони швидкими темпами у 2025 році. Також швидко в нас зростає і ринок Beyond Meat (штучне м’ясо), утім, наразі нас чекають великі зміни. Власне, як на тлі цього зміниться аграрний сектор? Суттєво. Що надихає? Українці вже стали новаторами. Десь 5 років тому більшість із нас були консерваторами, потім почали переважати збалансовані раціоналісти. А вже у 2019 р. – і це не внаслідок пандемії – а через особисті страхи перед майбутнім, українці стали інноваторами.
Море під Черкасами
Нині третина аграрних компаній адаптувалася до сучасних умов. Насамперед слід впроваджувати діджиталізацію і перестати сприймати деякі заходи (наприклад Дні полів) як розвагу – й сфокусуватися не на цікавому спілкуванні з друзями, а приділяти увагу сучасним технологіям, які там презентують. І основне, з чим нам доведеться боротися – кліматичні зміни. Нам лишилося 0,5°С до того моменту, коли Україна під Черкасами матиме море. Нині ми вже маємо у Каневі штучне море, але якщо не зупиниться глобальне потепління, мапа України виглядатиме по-іншому.
АПК на вістрі змін
Чи може Україна самостійно вирішити цю проблему? Звісно, що ні, це потрібно робити всьому людству. І базуючись на цьому, наша країна взяла на себе певні зобов’язання у Паризьких кліматичних угодах. І, зокрема, найбільше в цьому залучені не ТЕЦ, не металургія, а саме аграрний комплекс. За 10 років нам доведеться суттєво переробити АПК, подумати про нову техніку, нові культури, які дають змогу зберегти водний баланс, зрештою, поміркувати над тим, кого ми будемо годувати – корів чи комах, і багато про що інше. 30 років незалежності для України, це час, коли слід дорослішати та подумати про кардинальні зміни. Це потрібно сприймати як можливість, а не загрозу, бо це є один зі способів залучення інвестицій.
Демографічний мор
Найважчим та найбільш цікавим для України буде те, хто будуватиме нашу країну? Ми маємо від’ємну демографічну динаміку. Минулий рік був останній, де було близько 300 тис. народжених, і надалі щороку ця цифра буде зменшуватися. У 2050 р., можливо, населення становитиме лише 25 млн людей. До 2030 р. нам потрібно буде знайти 2 млн трудових ресурсів для аграрного сектору. Українці, які працюють у Польщі, бачать для себе можливості у Німеччині та інших країнах Європи – і вже у Польщі не вистачає українців. Тому поляки почали імпортувати трудові ресурси з Центральної Азії. Що вже говорити про Україну. Переломним моментом також стало те, що українці почали емігрувати до Польщі сім’ями. Цьому є дві причини. Перша – роботизація, друга – залучення робочої сили із країн Африки та Азії.
Чорняве майбутнє
Чи готові ми до цього культурологізму? У Черкаси, напевно, ще араби не дісталися, але цього року близько 50 тис. з них побували на Західній Україні та в Києві. Вони почали їздити до нас, через те, що Європа який час була закритою через пандемію. Тож наступних 10 років ми залучимо 2 млн людей з іншими культурою, ментальністю та способом харчування. З них 200 тис. працюватимуть в аграрному секторі. Тому ми маємо відірватися від українського контексту і думати про їжу в глобальному сенсі. І лише так український народ буде маленькою частиною великого світу.
Ніхто, крім нас
Хто нами рухатиме? Цими рушіями будуть міленіали? Ні. Молоде покоління? Ні, не вони будуть носіями нових цінностей. Це ми маємо перетворитися на них, адже це ми прийняли вимоги нового світу й зробили його частиною нашого життя, отже, за своє майбутнє відповідаємо ми – і це є нашою відповідальністю. Власне, 30 років – це не привід подумати, якою Україна була до того, слід задуматися над тим, якими будуть наступні 60 років.
Сергій Іваненко
