ОВЕС МУСТАНГ

Овес посівний (Avena sativa L.) відноситься до групи зернофуражних культур. Його використовують в кормових і харчових цілях. Цінність вівса і продуктів його переробки пов’язана з особливостями біохімічного складу зерна.

Основна страва з вівса – вівсянка, яку їдять у всьому світі.

Також овес – це дуже корисний і незамінний корм для коней.

Білка в зерні вівса міститься 10 – 15%, він збалансований за амінокислотним складом, на 95 – 96% засвоюється організмом. Жирів, в порівнянні з іншими злаками, міститься в 2 – 3 рази більше (3 – 11%), вони відрізняються високою перетравність і засвоюваність, більш стійкі до окислення. Вуглеводи представлені у вигляді крохмалю (40%), цукру (1,6 – 2,5%), клітковини (8,0 – 10,0%).

Крім цього, його зерно багате органічними сполуками заліза, кальцію, марганцю, міді, фтору, молібдену і іншими мікроелементами. У вівсі міститься вітамін Е, вітаміни групи В, РР, нікотинова кислота. У харчовій промисловості з нього готують вівсяну крупу, вівсяні пластівці ( «геркулес»), борошно, толокно, широко використовувані в дієтичному і дитячому харчуванні. Вівсяну муку додають до пшеничного при виготовленні галет і печива. Зерно вівса – прекрасний концентрований корм для коней, свійської птиці та молодняка крупно-рогатої худоби.

Вирощування вівса як зернової культури почалося близько 2500 років до нашої ери. Точне місце окультурювання невідоме, але в основному археологи вважають, що це сталося у Східній Європі. За часів бронзової доби, коли коні вперше почали використовуватись як тяглова сила, овес почав широко культивуватись в північній та східній Європі, але в той же час його посіви були практично відсутні в регіоні Середземномор’я. Як раніше, так і тепер близько 95% вівса вирощується для годівлі тварин або як технічна культура, і лише 5% для людського споживання. Зерно вівса має занадто мало клейковини, тому для виготовлення хліба воно ніколи не використовувалось.

Овес — культура помірного клімату, невибаглива до тепла, в Україні поширена більше